65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 910/13325/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу на дії державного виконавця у справі
за позовом: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.17)
до відповідача-1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
до відповідача-4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
до відповідача-5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )
до відповідача-6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )
до відповідача-7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )
до відповідача-8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 )
до відповідача-9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_9 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ТОВ "ЗОКЕМА-ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36795262, 65026, м. Одеса, вул. Леха Качинського, буд. 12.)
про стягнення 142301156,20 грн.
за участю представників:
від позивача: Ковалик В.В., адвокат
від відповідачів-1, 3, 8, 9: Гончаров Е.В., адвокат
від Департаменту державної виконавчої служби: Шевчук А.М.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №910/13325/21 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відшкодування шкоди в розмірі 142301156,20 грн., завданої Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" рішеннями відповідачів, як пов'язаними посадовими особами та членами керівних органів.
18.03.2024 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 у задоволені заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі №910/13325/21 відмовлено.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.03.2024 скасовано, заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову задоволено.
27.09.2024 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла скарга на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, в якій Фонд просить суд:
- поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на подання скарги;
- скасувати повідомлення Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича про повернення виконавчого документа (постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року по справі № 910/13325/21) стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024 №75641553/6-20.1;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року по справі № 910/13325/21.
Ухвалою від 30.09.2024 поновлено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А.; скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. прийнято до розгляду в судовому засіданні 11.10.2024; запропоновано відповідачам, третій особі та державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенку В.А. в строк до 09.10.2024 надати письмові пояснення щодо скарги.
09.10.2024 від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення щодо скарги.
В судовому засіданні 11.10.2024 заслухано представників позивача та відповідачів.
Представник позивача підтримав скаргу та просить її задовольнити.
Представники відповідачів заперечили проти задоволення скарги з підстав її необґрунтованості.
В судовому засіданні 11.10.2024 було оголошено перерву до 30.10.2024.
24.10.2024 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення на скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб разом з клопотанням про поновлення строку на їх подання.
В судове засідання з'явились представники позивача, відповідачів 1, 3, 8, 9 та Департаменту державної виконавчої служби.
За результатами розгляду клопотання Відділу примусового виконання рішень про поновлення строку на подання пояснень судом ухвалено про його задоволення, поновлено строк та прийнято пояснення до розгляду.
Представник Департаменту державної виконавчої служби заперечив проти задоволення скарги, вважає її необґрунтованою.
Розглянувши скаргу на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича, заслухавши представників учасників провадження, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).
Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 було задоволено заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову; накладено арешт на все майно (нерухоме, рухоме в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ) у межах суми позову 142301156,20 грн.; заборонено державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянам України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ) ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ); заборонено всім та будь-яким суб'єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осі6, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ); заборонено реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ).
Як слідує зі скарги позивача, з метою примусового виконання вищеозначеної постанови Фонд звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 18.07.2024 №46-7731/24 про відкриття виконавчого провадження.
12.08.2024 до Фонду надійшло Повідомлення від Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 30.07.2024 №75641553/6-20.1.
Рішення про повернення виконавчого документа без виконання було обґрунтовано тим, що постанова суду не відповідає вимогам ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ній зазначено декілька боржників, не зазначено, в якій частині вона підлягає виконанню.
Разом з тим, скаржник наполягає, що державним виконавцем було неправильно застосовано наведені норми чинного законодавства, оскільки положення ч.2 ст.4 Закону стосуються порядку виконання судових рішень, для виконання яких передбачена видача виконавчих документів. В свою чергу, оскільки для виконання ухвали (постанови) господарського суду про забезпечення позову видача наказу не передбачена, а остання виступає самостійним виконавчим документом, положення ч.2 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження" до таких ухвал (постанов) не застосовуються.
При цьому заявник зазначає, що неправильне застосування приписів чинного законодавства призводить до безпідставного ухилення від виконання покладених на органи ДВС повноважень та призводить до порушення прав стягувача на ефективний захист шляхом примусового виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Заперечуючи проти задоволення скарги, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зауважує, що спірне Повідомлення державним виконавцем вчинено у відповідності до вимог Закону, останній діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом.
Крім того, що стосується вимоги про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 року по справі № 910/13325/21, Відділ зазначає, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції, та зобов'язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
За приписами ст.2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
В даному випадку рішення державного виконавця про повернення без виконання постанови апеляційного суду про вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що постанова суду від 28.05.2024 не відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в постанові суду зазначено декілька боржників, в той час як, на думку державного виконавця, у виконавчому документі має бути зазначений один стягувач та один боржник; в постанові не визначено, в якій саме частині вона підлягає виконанню.
Зокрема, державний виконавець посилається на приписи ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
У зв'язку з означеним суд зауважує, що за змістом ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Тобто, як вимоги ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", так і ч. 5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України стосуються саме виконання рішень суду, ухвалених за наслідками розгляду справи по суті.
В той же час, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, постановлені у відповідності до приписів ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не є рішеннями, ухваленими на користь позивача або проти відповідача, а відтак посилання державного виконавця на необхідність дотримання при складанні ухвал про забезпечення позову вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставним.
Тобто, в даному випадку пред'явлений до виконання стягувачем виконавчий документ (постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21) повністю відповідав вимогам, що містяться у ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак підстави для його повернення без прийняття до виконання у державного виконавця були відсутні.
Крім того, у разі, якщо державному виконавцю було незрозуміло в якій частині необхідно виконати рішення, останній не був позбавлений можливості звернутись до суду із заявою про роз'яснення судового рішення в порядку ст.245 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.
Наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не були використані в повній мірі права та дотримані обов'язки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", що призвело до незаконності винесеного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, по суті відмови у відкритті виконавчого провадження.
Відтак суд приходить до висновку, що дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. щодо відмови у прийнятті до виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 є неправомірними та такими, що суперечать принципу обов'язковості виконання судових рішень.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 дійшла висновку, що визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення рішення, яке перешкоджає стягувачу реалізувати свої права на виконання остаточного судового рішення, без скасування відповідного акту державного виконавця не відповідає критеріям ефективності такого виконання.
Таким чином, в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування Повідомлення №75641553/6-20.1 від 30.07.2024 Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
Водночас, щодо вимог стягувача про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови від 28.05.2024, суд зазначає наступне:
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, судовий захист, передбачений частиною першою статті 339 ГПК України, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №469/643/17 викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Також, у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 387 ЦПК 2004 року, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Повноваження Державної виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження, за своєю правовою природою є дискреційними.
Суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця щодо прийняття на виконання виконавчого документа, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії чи приймати рішення.
Враховуючи викладене вище, а також виходячи зі змісту прав та обов'язків виконавця при проведенні виконавчих дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження", суд не вбачає підстав для зобов'язання Відділу примусового виконання рішень відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови від 28.05.2024.
Суд вважає, що належним способом захисту заявника у даному випадку є зобов'язання Відділу примусового виконання рішень вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ПЗАГС від 28.05.2024 у справі №910/13325/21.
Відповідно до приписів ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Положеннями ст. 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Керуючись ст. ст. 13, 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на дії Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича задовольнити частково.
2. Скасувати Повідомлення Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича №75641553/6-20.1 від 30.07.2024 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.
3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі №910/13325/21 про забезпечення позову.
4. В іншій частині скарги відмовити.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала суду набрала законної сили 30.10.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 01.11.2024.