Справа № 752/9769/24
Провадження № 2/752/4972/24
Іменем України
01 листопада 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просила стягнути на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 44 098,67 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., стягнути судовий збір в у розмірі 1 211,20 грн. Справу просить розглянути без її участі.
В обгартування позову позивачка вказує, що 25 жовтня 2023 року в АДРЕСА_1 , з вини водія ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортних засобів «Fiat», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 та транспортного засобу «BMV», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року у справі 752/22939/23 у даній ДТП водія ОСОБА_2 визнано винною.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідачки, як винуватця ДТП, була застрахована в ПрАТ « Страхова компанія «Саламандра» відповідно до полісу № 216686249, страховою компанією було відшкодовано позивачу 103 110,73 грн.
Позивачка вказує, що для здійснення відновлювального ремонту вона звернулась до станції технічного обслуговування (далі - СТО) ФОП ОСОБА_3 , № згідно рахунку 0000009999900001349 від 11 квітня 2024 року вартість ремонту склала 147 209,40 грн. За результатами проведеного ремонту складено Акт виконаних робіт № Ев.С112935. Сплата за рахунком підтверджується квитанціями № 253444814 та № 266979650.
Вказується, що фактично понесені витрати на відновлення свого автомобіля в наслідок ДТП становлять 147 209,40 грн.
Позивачка зазначає, що на її замовлення незалежним оцінювачем ПОФ ОСОБА_4 виготовлено висновок авто-товарознавчого дослідження, за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 становить 271 265,37 грн., а вартість матеріального збитку - 136 324,73 грн. Вказується, що така різниця у вартості між висновком оцінювача і фактично понесеними витратами пояснюється тим, що позивачка в ремонті використовувала не нові частин, щоб мінімізувати витрати. Не відшкодований розмір збитку за пошкоджений транспортний засіб становить 44 098,67 грн., що є різницею між понесеними витратами позивача в сумі 147 209,40 грн. та відшкодованою сумою страховою компанією у розмірі 103 110,73 грн.
В обґрунтування відшкодування моральної шкоди позивачка посилається на завдання їй душевних страждань внаслідок ДТП, що призвело до негативних змін у житті, зміни планів у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, неможливістю користуватися автомобілем, відмовою відповідачки у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху (а.с.48,49).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2024 року відкрито розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.59, 60).
Відповідачка ОСОБА_2 повідомлялась судом про розгляд справи, як за місцем реєстрації (а.с.61), так і за місцем проживання, яке вказане у позовній заяві, поштове зворотне відправлення повернулось двічі без вручення з відміткою «за закінчення терміну зберігання».
Відповідачка ОСОБА_2 не скористалась правом подачі відзиву на позову заяву.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року (справа № 752/22939/24) встановлено, що 25 жовтня 2023 року о 22:30 грн. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «BMV», д.н.з. НОМЕР_2 , в м.Києві по вул. Васильківській, 2, не вибрала безпечної швидкості руху, внаслідок чого транспортний засіб занесло в право, змінивши напрямок руху, та здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Fiat», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження. ОСОБА_2 вчинила дії, якими порушила вимоги п.п. 2.3б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, водія ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. (а.с.53,54).
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2024 року (справа № 752/22939/24) за заявою ОСОБА_1 судом виправлено описку у постанові Голосіївського районного суду міста Києва від 16 листопада 2024 року (справа № 752/22939/24), а саме уточнено, що у мотивувальній частині постанови суду вказано, що водій ОСОБА_2 здійснила наїзд на припаркований автомобіль «Fiat», д.н.з. НОМЕР_1 , та на автомобіль «Ford», д.н.з НОМЕР_4 » (а.с.55).
У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «BMV», д.н.з. НОМЕР_2 , а саме відповідачки, як винуватця ДТП, була застрахована відповідно до полісу № 216686249 у ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» (а.с.40).
За заявою позивачки від 23 листопада 2023 року (а.с.41), ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» здійснило 22 січня 2024 року безготівкове перерахування позивачці страхового відшкодування за договором № 216686249 від 07 вересня 2023 року в сумі 103 110,73 грн. (а.с.41 зворот).
Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , позивачка ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Ford», д.н.з НОМЕР_4 , дата реєстрації 31 березня 2023 року, (а.с.11).
За матеріалами справи, на замовлення позивачки ОСОБА_1 , суб'єктом оцінюючої діяльності ФОП ОСОБА_4 (свідоцтво в Державному реєстрі оцінювачів від 10 серпня 2002 року № 1946; свідоцтво про підвищення кваліфікації МФ № 8332-ПК від 07 вересня 2022 року, яке дійсне протягом дворічного періоду (а.с.27 зворот-29 зворот) складено 19 грудня 2023 року висновок про вартість, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 271 265,35 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику ремонту автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 136 324,73 грн. (а.с.21-39).
Позивачка вказує, що для здійснення відновлювального ремонту автомобіля вона зверталась до ФОП ОСОБА_3 , яка зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та у реєстрі платників єдиного податку (а.с.17,18).
Згідно рахунку ФОП ОСОБА_3 № 0000009999900001349 від 11 квітня 2024 року вартість ремонту автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , склала 147 209,40 грн.; складено Акт виконаних робіт № Ев.С112935 (а.с.14,15).
Позивачкою здійснено оплату за рахунком № 0000009999900001349 від 11 квітня 2024 року, що вбачається з копій квитанцій № 253444814 від 30 січня 2024 року в сумі 42 430,00 грн. та № 26697650 від 11 квітня 2024 року в сумі 104 779,40 грн. (а.с.16, 16 зворот).
Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість від 19 грудня 2023 року та Акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_3 від 11 квітня 2024 року, показники одометра (пробіг) пошкодженого транспортного засобу відповідачки фактично збігаються (а.с.15,23 зворот).
Законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Відповідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ч.ч. 2,5 ст.1187 Цивільного Кодексу (ЦК) України шкода, завдана джерелом, підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до чистини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).
За п. 4 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів затверджених наказом Міністерства Інфраструктури України 28 листопада 2014 року №615, які згідно п. 1 поширюються на правовідносини позивача із особою, яка здійснювала ремонт транспортного засобу повинні містити істотні умови відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Згідно розділу 5 п. 7 Правил, документами, що підтверджують надання послуги є акт приймання-передачі КТЗ після надання послуг із технічного обслуговування чи ремонту, наряд-замовлення підписаний контролером якості та замовником, документ, що підтверджує оплату послуг, рахунок-фактура.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення вимог в частині стягнення з відповідачки на відшкодування майнової шкоди, завданої позивачці, у розмірі 44 098,67 грн., що є різницею від вартості відновлювального ремонту у розмірі 147 209,40 грн. та страховим відшкодуванням - 103 110,73 грн.
Позивачем заявлено також вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000,00 грн.
Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому доведенню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
За статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
При визначенні розміру моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості».
Враховуючи факт пошкодження транспортного засобу позивачки, вимушені зміни звичного стану життя у зв'язку з пошкодженням та відсутністю автомобіля, необхідність витрат додаткового часу та зусиль для відновлювального ремонту автомобіля, суд вважає за можливе стягнути з відповідача заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., виходячи з принципу розумності. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що позивачка не була безпосереднім учасником ДТП, як то вбачається з вищевказаної постанову суду, її автомобіль отримав механічні пошкодження коли стояв припаркований, а не під час керування водієм.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене, дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачкою сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с.47), враховуючи часткове задоволення, що становить 89,815% від заявлених позивачем вимог, суд присуджує стягнути з відповідачки судовий збір в сумі 1 087,77 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,141,259, 273,279, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 44 098 (сорок чотири тисячі дев'яносто вісім) гривень 67 коп., стягнути на відшкодування моральної шкоди 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп., та всього стягнути - 49 098 (сорок дев'ять тисяч дев'яносто вісім) гривень 67 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 087 558 (одна тисяча вісімсот сім) гривень 77 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
Текст рішення складено 01 листопада 2024 року.
Суддя А.В.Слободянюк