Справа № 726/2440/24
Провадження №2/726/388/24
Категорія 68
30.10.2024 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі: головуючого судді Байцар Л. В., при секретарі судового засідання Житарь С.А., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу,-
22.08.2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, вказуючи на те, що 02.04.2016 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис за № 351. Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалось, що призвело до припинення між ними шлюбних відносин. Примирення та збереження шлюбу неможливе. Просила шлюб розірвати та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 10.09.2024 р. було відкрито провадження та призначено справу до розгляду.
Позивачка, яка була допитана в судовому засіданні у якості свідка, пояснила суду, що вони з відповідачем не проживають разом з січні місяця 2024 р. Постійні сварки та конфлікти, які бачили їх діти призвели до розходу між ними. На разі у відповідача є інша жінка, з якою він проживає. Пояснює також, що теперішня жінка, з якою проживає відповідач вагітна. Відповідач на постійній основі ображає позивачку, вчиняє на неї тиск. Вважає, що ОСОБА_4 не хоче примирення, а лише затягує час, так як в суді слухається справа по стягненню з нього аліментів та поділ майна між ними. Просить суд розірвати шлюб та не надавати строк для примирення.
Представник відповідача ОСОБА_3 просив суд надати сторонам строк для примирення задля збереження сім'ї.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 02.04.2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції було зроблено відповідний актовий запис за № 351.
Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.
Встановлено, що сторони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільно господарство, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частини 3, 4 ст. 56 СК України вказують, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Під час розгляду даної справи встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, укладеного з відповідачем та переконана в неможливості їх примирення в подальшому. У свою чергу, відповідач заперечував щодо розірвання шлюбу, оскільки виявляв намір зберегти сім'ю.
Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
До такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 30.05.2019 року при розгляді цивільної справи № 442/6319/16-ц.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Якщо хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, наполягання позивача на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що сім'я розпалася, а збереження сім'ї є неможливим.
Також суд приймає до уваги той факт, що позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а тому примушування до його збереження є порушенням права позивачки на свободу та особисту недоторканість.
Виходячи з викладеного, давши оцінку обставинам справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити та шлюб між сторонами розірвати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 112 СК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Якобишена Тетяна Дмитрівна до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу - зодовільнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який було зареєстровано 02 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецькго міського управління юстиції, актовий запис №351.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30.10.2024 р.
Головуючий суддя Л. В. Байцар