Справа № 646/3170/24
№ провадження 1-кп/646/675/2024
01 листопада 2024 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620241700200001345 від 07.03.2024 з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості від 20.03.2024 щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гуменники Коростишівського району Житомирської області, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «солдат» на посаді гранатометника десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , -
встановив:
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 22.08.2023 № 145, солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_3 з 24.08.2023 призначено на посаду гранатометника десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжено Указом Президента України від 06.11.2023 р. №734/2023 з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, який діяв і станом на 29.01.2024 р.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби у складі десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 - 10.01.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 10.01.2024 приблизно о 11 год. 40 хв., командиром відділення десантно-штурмового взводу 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України молодшим сержантом ОСОБА_6 , за місцем тимчасового розташування даної військової частини ( АДРЕСА_3 ), у відповідності до бойового розпорядження командира НОМЕР_2 окремого десантно-штурмового батальйону (військової частини НОМЕР_1 ) № НОМЕР_3 дск від 22.12.2023 р. віддано усний наказ щодо утримання ротного опорного пункту, а саме позицій відділення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в районі АДРЕСА_3 для подальшого виконання бойових завдань за призначенням.
Однак, солдат ОСОБА_3 , будучи невдоволеним цим наказом щодо висунення та зайняття позиції відділення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в районі АДРЕСА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ, чим підірвав боєготовність та боєздатність 1 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
До обвинувального акту долучено угоду про визнання винуватості від 20.03.2024 р., яку прокурор просила затвердити. Дана угода укладена у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62024170020001345 від 07.03.2024 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника ОСОБА_5 та за змістом умов якої обвинувачений повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, вчиненого за вищевикладених обставин та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, щиро каятися та активно сприяти розгляду кримінального провадження судом.
Крім того, сторони погодили, що обвинувачений ОСОБА_3 повинен понести покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі. Крім того, відповідно до положень ст. 62 КК України сторони погодилися замінити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки на покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на 2 роки.
У судовому засіданні учасники процесу просили суд затвердити укладену угоду про визнання винуватості.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Частиною 4 статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого визнав себе винуватим ОСОБА_3 , відповідно до статті 12 КК України є тяжким та шкода завдана лише державним інтересам, отже угода відповідає вимогам закону.
Суд переконався, що ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч.ч. 4, 5 ст. 474 КПК України та встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді; умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди щодо обмежень в частині оскарження вироку, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з урахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.
Виходячи з викладеного, враховуючи обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, посередню характеристику за місцем проходження військової служби, приймаючи до уваги такі пом'якшуючі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, замість призначеного покарання у виді двох років позбавлення волі призначити покарання у виді тримання у дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки, про що дійшли згоди сторони.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 .
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 01.02.2024 стосовно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. Строк дії запобіжного заходу визначено до 31.03.2024 включно.
Згідно з квитанцією №РКК4-ЕМ8В-7317-ХЕ70 від 01.02.2024 р. застава у розмірі 60 560 грн. 00 коп. була внесена ОСОБА_7 на рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, розрахунковий рахунок: UA208201720355299002000006674, призначення платежу: кошти, внесені у вигляді застави: Справа №642/442/24.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 р. № 15 (далі-Порядок) встановлений порядок повернення застави, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.8 Порядку застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв'язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до територіального управління ДСА або апеляційного суду, якому відкрито депозитний рахунок, на який було внесено заставу, такі документи: заяву особи чи заставодавця, в якій обов'язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв'язку; засвідчену судом копію ухвали слідчого судді, суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копію платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави.
На підстав викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави останнім не був порушений, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді застави підлягає продовженню з встановленими обов'язками до набрання вироком законної сили, а внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлено, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.369-371, 373-376, 468-475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 20.03.2024, укладену між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України та призначити йому узгоджене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі частини першої статті 62 Кримінального кодексу України замінити ОСОБА_3 призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дати набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді застави з покладеними обов'язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, за період з 01.02.2024 по 02.02.2024, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 01.02.2024 у справі №642/442/24 (провадження №1-кс/642/405/24) у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену 01.02.2024 за обвинуваченого ОСОБА_3 - заставодавцем ОСОБА_7 на розрахунковий рахунок територіального управління ДСА України в Харківській області - повернути заставодавцю ОСОБА_7 , відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироком суду законної сили.
Роз'яснити обвинуваченому, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 Кримінального кодексу України, а також тягне за собою наслідки, встановлені статтею 476 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1