Ухвала від 29.10.2024 по справі 643/12697/24

Справа № 643/12697/24

Провадження № 1-кс/643/1454/24

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого СВ Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 по кримінальному провадженню за № 12024221170003523 від 25.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.361, ч.2 ст.361, ч.5 ст.361, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.182, ч.1 ст.163 КК України КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, раніше судимого: 21.02.2023 Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, відносно якого 14.08.2023 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України, який наразі перебуває на розгляді, 29.09.2023 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.186 КК України, який наразі перебуває на розгляді, 28.02.2024 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.309 КК України, який наразі перебуває на розгляді, 29.05.2024 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.190 КК України, який наразі перебуває на розгляді, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 після отримання сім-карти стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 , та яка є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», що виразилось у потраплянні інформації до адресата, до якого вона не мала потрапити.

19.08.2024 близько 14 год. 27 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , втрутившись в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», використовуючи сім-карту із номером НОМЕР_1 , належною потерпілому ОСОБА_8 , яка на той час перебувала в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , тим самим отримавши повний доступ до вхідних, вихідних смс-повідомлень, дзвінків, а також інтернет-з'єднань, діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, повторно, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в роботу облікового запису у месенджері «Telegram», авторизувавшись за допомогою зазначеного номеру телефону НОМЕР_1 , одноразового паролю, який надійшов за вказаним номером та в подальшому в період часу з 19.08.2024 по 23.08.2024 здійснював листування від імені потерпілого ОСОБА_8 із ОСОБА_9 , за номером НОМЕР_4 , в результаті чого шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами останнього в сумі 6500 грн.

Крім цього, після отримання сім-карти стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 та, авторизувавшись у месенджері «Telegram» за допомогою зазначеного номеру, у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном знайомих потерпілого ОСОБА_8 , які знаходились в його контактах, шляхом обману та зловживання довірою.

Так, 19.08.2024 о 14:27 год., ОСОБА_6 перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , отримав доступ до месенджеру «Telegram», за номером телефону потерпілого ОСОБА_8 НОМЕР_1 , який на той час перебував в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , тим самим отримавши повний доступ до всіх контактів та чатів ОСОБА_8 , які зберігалися в сховищі даних вказаного месенджеру.

При цьому, ОСОБА_10 , розуміючи, що вказана інформація є конфеденційною, та наявна можливість написання текстових повідомлень від імені ОСОБА_8 через зазначений месенджер, після незаконного втручання в роботу комп'ютерних мереж, направленого на здійснення протиправних дій в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж, останній реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року №469/2023 строком на 90 діб з 12 серпня 2024 року, відповідно до п. 31, ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, розпочав від імені ОСОБА_8 з номеру НОМЕР_1 переписку у месенджері «Telegram» з його раніше знайомим ОСОБА_9 , якому повідомив, що начебто перебуває у лікарні та потребує грошей на лікування, на підтвердження чого відправив фотографії пошкодженої ноги, випадково взятих у мережі інтернет.

ОСОБА_9 , будучи введеним в оману та сприймаючи слова від імені ОСОБА_8 за дійсність зі своєї банківської карти «Пумб» № НОМЕР_5 здійснив переказ грошових коштів на банківську карту ОСОБА_6 № НОМЕР_6 , яку він зазначив у переписці в месенджері «Telegram», а саме:

- 19.08.2024 о 14:27 у сумі 1000 грн.;

- 19.08.2024 о 19:13 у сумі 2000 грн.;

- 20.08.2024 о 13:15 у сумі 1000 грн.;

- 22.08.2024 о 01:34 у сумі 2000 грн.;

- 23.08.2024 о 11:57 у сумі 500 грн.

В подальшому, ОСОБА_6 грошима, якими незаконно заволодів, розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 6500 гривень.

Крім цього, ОСОБА_6 після отримання сім-карти стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 та яка є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», що виразилось у потраплянні інформації до адресата, до якого вона не мала потрапити.

В період часу з 19.08.2024 по 22.08.2024, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , втрутившись в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», використовуючи сім-карту із номером НОМЕР_1 , належною потерпілому ОСОБА_8 , яка на той час перебувала в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , тим самим отримавши повний доступ до вхідних, вихідних смс-повідомлень, дзвінків, а також інтернет-з'єднань, діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, повторно, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в роботу облікового запису у месенджері «WhatApp», авторизувавшись за допомогою зазначеного номеру телефону НОМЕР_1 , одноразового паролю, який надійшов за вказаним номером та в подальшому у зазначений період у чаті із ОСОБА_9 за номером НОМЕР_4 виявив номер банківської карти ОСОБА_8 , з якої в подальшому таємно викрав грошові кошти.

Крім цього, 22.08.2024 в період часу з 21:57 до 23:01, перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий умисел, направлений на здійснення протиправних дій у сфері електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року №469/2023 строком на 90 діб з 12 серпня 2024 року, відповідно до п. 31, ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, а також суспільно небезпечні наслідки у формі витоку інформації та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний телефон «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 та яка є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 , завантажив та встановив на зазначений мобільний телефон мобільний додаток «Ощад 24/7», який діє на підставі банківської ліцензії №141 від 28.11.2019, авторські права на який належать AT «Ощадбанк», після чого здійснив дзвінок в контакт центр АТ «Ощадбанк» за номером НОМЕР_7 , де у голосовому меню скинув пароль для входу в мобільний додаток «Ощад 24/7» та у вказаному додатку здійснив несанкціоновану реєстрацію в особистому кабінеті від імені ОСОБА_8 , шляхом введення в якості логіну фінансового номеру НОМЕР_1 та паролю реєстрації, який надійшов в CMC-повідомленні та після введення якого отримав вхідний дзвінок зі службового номеру НОМЕР_8 , та видаючи себе за ОСОБА_8 , за допомогою голосового меню підтвердив реєстрацію та вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7», у результаті чого отримав повний доступ до банківських рахунків ОСОБА_8 , що призвело до несанкціонованого витоку інформації, яка відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

22.08.2024 о 23.01 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , переслідуючи прямий умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки у формі витоку інформації та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи мобільний додаток «Ощад 24/7», завантажений та встановлений на мобільний телефон «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , здійснив несанкціонований вхід до особистого кабінету ОСОБА_8 автоматизованої системи «Ощад 24/7», шляхом введення в якості логіну його вищезазначеного фінансового номеру та самостійно вигаданого паролю входу, в результаті чого несанкціоновано втрутився до автоматизованої системи мобільного додатку «Ощад 24/7», отримавши при цьому повний доступ до всіх рахунків ОСОБА_8 , що призвело до витоку інформації.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, попередньо авторизувавшись в особистому кабінеті ОСОБА_8 в додатку «Ощад 24/7», завантажений та встановлений на мобільний телефон «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 із сім-картою стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , у період часу з 23:00 до 23:16 22.08.2024, в результаті несанкціонованого втручання до автоматизованої системи мобільного додатку «Ощад 24/7», шляхом отримання повного доступу до всіх рахунків ОСОБА_8 , що призвело до витоку інформації, здійснив ряд операцій з переказу грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 , відкритих на ім'я ОСОБА_8 в АТ «Ощадбанк», на картковий рахунок № НОМЕР_6 , відкритий на ім'я ОСОБА_6 в АТ «Акцент-Банк», а також поповнення рахунку мобільних операторів, викравши таким чином кошти потерпілого ОСОБА_8 та спричинивши останньому матеріальну шкоду, а саме:

- 22.08.2024 о 23:04 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_10 на картковий рахунок № НОМЕР_6 на суму 3000 грн.;

- 22.08.2024 о 23:07 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_11 з карткового рахунку № НОМЕР_9 на суму 350 грн.;

- 22.08.2024 о 23:15 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_12 з карткового рахунку № НОМЕР_10 на суму 100 грн.;

- 22.08.2024 о 23:16 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_1 з карткового рахунку № НОМЕР_9 на суму 26 грн., на загальну суму 3476 грн.

Крім цього, після отримання сім-карти стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 та яка є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 , у ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на незаконне викрадення грошових коштів потерпілого ОСОБА_8 , шляхом здійснення несанкціонованого доступу до інформаційних (автоматизованих) мереж, а саме до мобільного додатку «Ощад 24/7».

Так, 22.08.2024 о 23.01 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , отримав доступ до системи призначеної для дистанційного керування банківськими рахунками у режимі реального часу «Ощад 24/7», за закріпленою фінансовим номером НОМЕР_1 , яка на той час перебувала в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , тим самим отримавши повний доступ до всіх рахунків ОСОБА_8 .

При цьому, розуміючи, що вказана інформація є банківською таємницею, а у ОСОБА_6 наявна можливість здійснення управління через зазначену систему рахунками потерпілого ОСОБА_8 , після несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, останній реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що в Україні діє воєнний стан, який введено 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, строк дії якого було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року №469/2023 строком на 90 діб з 12 серпня 2024 року, відповідно до п. 31, ч. 1 ст. 85 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, діючи таємно, з корисливих мотивів, маючи єдиний умисел на таємне викрадення всіх наявних на банківських рахунках потерпілого грошових коштів, повторно здійснив за допомогою системи дистанційного керування банківськими рахунками у режимі реального часу наступні фінансові операції:

- 22.08.2024 о 23:04 здійснив переказ грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_8 на картковий рахунок № НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 на суму 3000 грн.;

- 22.08.2024 о 23:07 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_11 , який належить невстановленій в ході досудового розслідування особі з карткового рахунку № НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_8 на суму 350 грн.;

- 22.08.2024 о 23:15 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_12 , який належить ОСОБА_6 з карткового рахунку № НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_8 на суму 100 грн.;

- 22.08.2024 о 23:16 здійснив поповнення рахунку мобільного номеру НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 з карткового рахунку № НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_8 на суму 26 грн.;

Після чого, ОСОБА_6 викраденими грошима розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 3476 гривень.

Крім цього, ОСОБА_6 після отримання сім-карти стільникового оператора зв'язку ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_1 , яку раніше було викрадено разом із мобільним телефоном та належать потерпілому ОСОБА_8 та яка є фінансовим номером клієнта АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», що виразилось у потраплянні інформації до адресата, до якого вона не мала потрапити.

23.08.2024 близько 13 год. 25 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , втрутившись в інформаційно-комунікаційну систему ПрАТ «Київстар», використовуючи сім-карту із номером НОМЕР_1 , належною потерпілому ОСОБА_8 , яка на той час перебувала в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , тим самим отримавши повний доступ до вхідних, вихідних смс-повідомлень, дзвінків, а також інтернет-з'єднань, діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, повторно, без дозволу власника, несанкціоновано втрутився в роботу облікового запису у месенджері «Viber», авторизувавшись за допомогою зазначеного номеру телефону НОМЕР_1 , одноразового паролю, який надійшов за вказаним номером та в подальшому з корисливих мотивів здійснив листування від імені потерпілого ОСОБА_8 із ОСОБА_12 за номером НОМЕР_13 , в результаті чого шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами останньої в сумі 1000 грн.

Крім того, в період часу з 19.08.2024 до 23.08.2024 ОСОБА_6 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 оператору стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар», належного потерпілому ОСОБА_8 , який в той період часу використовувався в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , діючи умисно, з метою незаконного втручання в роботу комп'ютерних мереж, направленого на здійснення протиправних дій в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у формі підробки інформації та бажаючи їх настання, несанкціоновано втрутився в роботу облікових записів у месенджерах «Viber», «WhatsApp» та «Telegram», що належать ОСОБА_8 , та без згоди власника, не маючи законних підстав, отримав доступ до інформації, що міститься в особистих повідомленнях ОСОБА_8 , які зберігалися в сховищі даних вказаних месенджерів, та незаконно ознайомлювався із змістом листування потерпілого ОСОБА_8 , а також до СМС-повідомлень, які надходили на абонентський номер НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» для ОСОБА_8 . В період часу з 19.08.2024 по 22.08.2024, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, направлений на порушення таємниці листування, що передаються засобами зв'язку з метою відшукання конфіденційної інформації, що становить банківську таємницю, з корисливих мотивів, незаконно втрутився в роботу облікового запису у месенджері «WhatApp», авторизувавшись за допомогою зазначеного номеру телефону НОМЕР_1 , одноразового паролю, який надійшов за вказаним номером та в подальшому у зазначений період у чаті із ОСОБА_9 за номером НОМЕР_4 знайшов номер банківської карти ОСОБА_8 № НОМЕР_9 , з якої в подальшому таємно викрав грошові кошти, отримавши у такий спосіб інформацію, яку адресат не бажав доводити до відома інших осіб, ОСОБА_6 порушив гарантоване ст.31 Конституції України право потерпілого на таємницю листування.

Крім того, одним з основних принципів інформаційних відносин, відповідно до абз.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про інформацію», є захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

У свою чергу, згідно зі ст.21 Закону України «Про інформацію», до інформації з обмеженим доступом віднесено, у тому числі, конфіденційну інформацію.

Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу є конфіденційною та може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає персональні дані як відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Відповідно до ч.2 ст.5 вказаного Закону, персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

У свою чергу, згідно з ч.2 ст.11 зазначеного Закону, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Частиною 6 ст.6 цього Закону встановлено, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до п.70.15.2 Податкового кодексу України, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків є інформацією з обмеженим доступом.

При цьому, в період часу з 19.08.2024 до 23.08.2024 ОСОБА_6 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 оператору стільникового зв'язку ПрАТ «Київстар», належного потерпілому ОСОБА_8 , який в той період часу використовувався в мобільному телефоні «Samsung J2» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI 2: НОМЕР_3 , діючи умисно, з метою незаконного втручання в роботу комп'ютерних мереж, направленого на здійснення протиправних дій в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у формі підробки інформації та бажаючи їх настання, несанкціоновано втрутився в роботу облікових записів у комп'ютерних (соціальних) мережах «Viber» та «Telegram», що належать ОСОБА_8 , та маючи доступ до листування та СМС-повідомлень ОСОБА_8 , без згоди власника, не маючи законних підстав, у порушення вимог Законів України «Про захист персональних даних», «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про телекомунікації», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», зібрав з месенджерів «Viber» «WhatApp» та «Telegram», а також із СМС-повідомлень, що надходили на абонентський номер ОСОБА_8 НОМЕР_1 , конфіденційну інформацію про особу, яка також є інформацією з обмеженим доступом стосовно останнього, а саме реквізити карткових рахунків АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_9 та № НОМЕР_10 . У подальшому, вищевказану конфіденційну інформацію про особу, яка також є інформацією з обмеженим доступом, ОСОБА_6 використав, а саме, здійснив крадіжку грошових коштів із зазначених карткових рахунків ОСОБА_8 .

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.361 КК України - тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж; за ч.2 ст.361 КК України - тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене повторно; за ч.5 ст.361 КК України - тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, яке призвело до витоку інформації, вчинені під час дії воєнного стану; за ч.2 ст.190 КК України - тобто заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; за ч.4 ст.185 КК України - тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; за ч.1 ст.163 КК України - тобто порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер; за ч.1 ст.182 КК України - тобто незаконне збирання, зберігання, використання, конфіденційної інформації про особу.

Слідчий в клопотанні посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, один з яких який є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України спроби:

- переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_6 раніше судимий 21.02.2023 Московським районним судом міста Харкова за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік та відносно якого 14.08.2023 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.185 КК України, який наразі перебуває на розгляді, крім того, 29.09.2023 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.4 ст.186 КК України, який наразі перебуває на розгляді, 28.02.2024 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.309 КК України, який наразі перебуває на розгляді, 29.05.2024 Салтівською окружною прокуратурою м. Харкова направлено обвинувальний акт до Московського районного суду м. Харкова за ч.2 ст.190 КК України, вчинив нові кримінальні правопорушення у сфері електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, корисливі злочини, кримінальне правопорушення проти інших особистих прав і свобод людини і громадянина, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому, побоюючись покарання яке загрожує, у разі визнання його винним може переховуватись від органів досудового розслідування;

- незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки частина з них є його знайомими, завдяки чому перебуваючи на свободі ОСОБА_6 матиме можливість впливати на останніх з метою зміни показань під час досудового розслідування та в подальшому в суді;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_6 офіційного місця роботи не має, єдиним джерелом доходу останнього є протиправна діяльність пов'язана із вчиненням корисливих злочинів, оскільки відносно останнього нещодавно були неодноразово скеровані обвинувальні акти за вчинення корисливих злочинів.

Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на задоволенні клопотання та обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав, що підозра обґрунтована, вину визнає. У задоволені клопотання просив відмовити, обрати стосовно нього нічний домашній арешт, оскільки має на утриманні малолітню дитину, а також виявляє бажання служити в лавах ЗСУ, оскільки його раніше не брали, бо він не досяг 25-річного віку.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала позицію свого підзахисного, просила у задоволенні клопотання відмовити, оскільки її підзахисний у розшуку не перебуває, на утриманні має малолітню дитину. Ризики, зазначені у клопотанні, не обґрунтовані, вину свою останній визнає, з'являється на усі виклики до слідчого, ні на кого не тиснув, має бажання захищати нас. Стосовно кримінальних проваджень, які перебувають на розгляду суду, зазначила, що по ним відсутні обвинувальні вироки, а тому наявність саме обвинувальних вироків у суді не може прийматися судом до уваги при вирішенні питання щодо запобіжного заходу. Просила обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши учасників кримінального провадження встановив наступне.

В силу ст.ст.131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 28.10.2024 старшим слідчим СВ Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 за погодженням з процесуальним керівником прокурором Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , повідомлено про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст.361, ч.2 ст.361, ч.5 ст.361, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.182, ч.1 ст.163 КК України КК України.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361, ч. 5 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 163 КК України КК України, що підтверджується: заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення від 04.09.2024; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 04.09.2024; рапортом ОСОБА_14 від 20.09.2024; протоколом обшуку від 25.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 26.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 27.09.2024; повідомленням про підозру ОСОБА_16 від 27.09.2024; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_16 від 19.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 06.09.2024; протоколом огляду речей від 26.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 14.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 08.10.2024; листом АТ «Ощадбанк» ОСОБА_8 від 20.09.2024 № 118.29-26/8030/2024/с та банківські виписки; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 06.09.2024; протоколом ОМП від 06.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 06.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 17.09.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 18.09.2024; відповіддю УОАЗОР ГУНП в Харківській області від 16.09.2024 із цифровою копією повідомлення на спецлінію «102»; протоколом огляду речей від 16.09.2024; випискою по картці від ІНФОРМАЦІЯ_3 ; відповіддю КНП ХОР « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 03.10.2024; протоколом огляду речей від 03.10.2024; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_8 від 12.10.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.10.2024; речовими доказами.

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від органів досудового розслідування, суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити новий злочин.

Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.

Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

При розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 раніше судимий, підозрюється у скоєнні, серед інших, особливо тяжкого злочину, офіційного місця працевлаштування не має, соціальних зв'язків не має, на розгляді Московського районного суду м. Харкова знаходиться ряд обвинувальних актів стосовно останнього, що, на думку слідчого судді, свідчить про недостатність застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі в межах даного кримінального провадження, оскільки вказаний запобіжний захід не дозволить забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Крім того, настання кожного окремо, та усіх у сукупності ризиків можливе і з урахуванням невідворотності призначення реального покарання особі, оскільки санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; відсутність офіційного працевлаштування; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5&1(с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Відповідно до п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.

В судовому засіданні не здобуто відомостей, які безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України, тому суд доходить переконання, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних прав та обов'язків, не буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

У відповідності до положень ч.4 ст.183 КК України, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави, оскільки інкримінований ОСОБА_6 злочин, передбачений ч.5 ст.361 КК України, є особливо тяжким злочином.

Частина друга статті 197 КПК України регламентує, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до пункту 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на 60 діб з моменту затримання.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання - з 12.40 години 29.10.2024.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 12.40 години 27.12.2024.

Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_6 родичів останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_6 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 01 листопада 2024 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Копію ухвали отримав: «_____» ______2024 року ________________________________________

Попередній документ
122724693
Наступний документ
122724695
Інформація про рішення:
№ рішення: 122724694
№ справи: 643/12697/24
Дата рішення: 29.10.2024
Дата публікації: 04.11.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Салтівський районний суд міста Харкова
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (29.10.2024)
Дата надходження: 29.10.2024
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
ЗАДОРОЖНА АЛЕВТИНА МИКОЛАЇВНА
суддя-доповідач:
ЗАДОРОЖНА АЛЕВТИНА МИКОЛАЇВНА