Справа № 953/9334/24
н/п 1-кс/953/8112/24
"01" листопада 2024 р. . м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024221130000829 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про арешт майна,
31 жовтня 2024 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024221130000829 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в якому просить накласти арешт на тимчасово вилучене майно, що було вилучено в ході проведеного обшуку.
Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом ХРУП №1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130000829 від 17.05.2024 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В ході проведення слідчих (розшукових) дій, встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Харків, раніше не судимий, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, під час досудового розслідування серед осіб, які придбали у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наркотичні засоби, було підібрано особу, яка добровільно надала згоду на проведення оперативної закупівлі особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабіс» у останнього - якого було представлено за даними: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
19.07.2024 на підставі постанови прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_6 , було проведено контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - «канабіс», в ході якого ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_4 за 800 гривень згорток з фольги всередині якого знаходилась речовина рослинного походження. Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС України за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/121-24/20963-НЗПРАП від 29.07.2024, речовина, яку 19.07.2024 року гр. ОСОБА_5 добровільно видав за адресою: АДРЕСА_3 , масою: 1,9126 грам, містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - «канабіс». Маса «канабісу», в перерахунку на суху масу речовини, становить:1,7553 грам.
29.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова проведено обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого в прихожій кімнаті на шафі було виявлено та вилучено обріз полімерної пляшки із нашаруванням речовини бурого кольору, в приміщенні кухні було виявлено та вилучено обріз полімерної пляшки із нашаруванням речовини, та електронні ваги із написом «Mirta», із нашаруванням речовини зеленого кольору.
Крім того під час обшуку домоволодіння на столі було виявлено та вилучено мобільний телефон ТМ «redmi», моделі «note 6 pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , яким користується та який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , н.т. НОМЕР_3 .
Вищевказані речі визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Предмети, вилучені за результатом проведення вказаного обшуку відповідають критеріям ст. 98 КПК України та можуть містити відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин вчинення кримінального правопорушення, та відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вищевказане майно є доказом злочину.
Таким чином, з метою збереження речових доказів відповідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України виникла необхідність у арешті вищенаведених речей.
В судове засідання прокурор не з'явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення повістки його захиснику.
Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.
Дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.
Правовою підставою арешту майна є кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221130000829 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
25 жовтня 2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
29 жовтня 2024 року в період часу з 09:00 до 10:51 слідчим, на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.10.2024, в присутності понятих проведено обшук, в результаті якого було виявлено та вилучено речі зазначені в клопотанні.
29 жовтня 2024 року виявлені та вилучені під час обшуку речі та предмети визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститись у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна.
Згідно положень ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у виді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Положення кримінального процесуального закону зобов'язує слідчого судді встановити наявність обґрунтованої підозри у вчинені особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, лише під час розгляду клопотання про арешт майна з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Разом з цим, в межах розгляду даного клопотання підставою арешту майна прокурор зазначає саме збереження речових доказів.
З огляду на зазначене, вилучене майно під час обшуку, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що тимчасово вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, зберегло або може зберігати на собі сліди його вчинення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Отже відповідно до ст. 91 КПК України вказане майно, на яке прокурор просить накласти арешт, має важливе доказове значення в рамках цього кримінального провадження.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчою суддею не встановлено. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчої судді не виникає.
Беручи до уваги те, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню та встановленню істини в ході досудового розслідування по ньому, з метою збереження речових доказів, майна, що має доказове значення в даному кримінальному провадженні, та для встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, суд вважає клопотання законним та обґрунтованим, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Питання щодо місця зберігання речових доказів вирішується слідчим у кримінальному провадженні на підставі вимог ст.100 КПК України та Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.131, 132, 170-173, 309, 369, 370, 371, 372, 376 КПК України,
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024221130000829 від 17 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на вилучене 29.10.2024 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на:
-обріз полімерної пляшки із нашаруванням речовини бурого кольору;
-обріз полімерної пляшки із нашаруванням речовини;
-електронні ваги із написом «Mirta», із нашаруванням речовини зеленого кольору;
-мобільний телефон ТМ «redmi», моделі «note 6 pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 .
Майно, на яке накладено арешт зберігати відповідно до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження».
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, забезпечити виконання ухвали.
Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1