Справа № 639/7193/24
Провадження № 2/639/2076/24
01 листопада 2024 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Труханович В.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання шлюбу припиненим та виключення з кола спадкоємців, -
У жовтні 2024 рокудо Жовтневого районного суду м. Харкова звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Тельпіс Олександра Олександровича, до до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання шлюбу припиненим та виключення з кола спадкоємців, згідно якої просила суд: встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Харків, є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Одринка Нововодолазького району Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати припиненим з 19.03.1987 шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 05.09.1981 в Люботинському міському РАЦС Харківського району Харківської області, актовий запис № 207, і розірваний рішенням Харківського районного суду Харківської області від 19.03.1987 № 2-44; виключити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , з кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Одринка Нововодолазького району Харківської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вищезазначену цивільну справу необхідно передати до іншого суду у зв'язку з наступним.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до частини 1статті 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно зі частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Процесуальним законодавством передбачено наступні види підсудності: загальна (стаття 27 ЦПК України), альтернативна (стаття 28 ЦПК України), підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами (стаття 29 ЦПК України) та виключна (стаття 30 ЦПК України).
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
За змістом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, представник позивача при звернення до Жовтневого районного суду м. Харкова посилається на ч. 1 ст. 30 ЦПК України, оскільки спір виник з приводу спадкування нерухомого майна, а спірне нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин, у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19 .
З матеріалів справи вбачається, що нерухоме майно, з приводу якого виник спір про його спадкування, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідно до адміністративно-територіального поділу м. Харкова відноситься до Основ?янського району м. Харкова, в межах територіальної юрисдикції Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У відповідності до положень ч. 1 і ч. 2 статті 32ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Таким чином, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Харкова і передає її для розгляду до Червонозаводського районного суду м. Харкова - за місцем знаходження нерухомого майна.
Керуючись ст. ст. 30, 31, 187 ЦПК України, суд, -
Цивільну справу № 639/7193/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, визнання шлюбу припиненим та виключення з кола спадкоємців - передати для розгляду до Червонозаводського районного суду м. Харкова.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 01.11.2024
Суддя В.В. Труханович