справа № 619/8822/24
провадження № 2-з/619/2/24
іменем України
01 листопада 2024 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Калиновська Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області із заявою, та просить забезпечити позов вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 до набрання чинності рішенням по справі; вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер: 6325155600:06:004:0108, площею 0,3001 га., для ведення особистого селянського господарства до набрання чинності рішенням по справі.
Дослідивши надані матеріали, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або забороною вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Підставою задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, а саме розпорядження відповідачем спірним майном, що може перешкодити виконанню судового рішення, якщо воно буде на користь позивача.
Судом встановлено, що 22 липня 2024 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , було визнано недієздатною та призначено опікуном ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15 серпня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування: житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим Ігорем Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за №1379; земельної ділянки кадастровий номер: 6325155600:06:004:0108, площею 0,3001 га., цільове призначення «для ведення особистого селянського господарства» який було посвідчено приватним нотаріусам Харківського міського нотаріального округу Харківської області Молодчим І.О., зареєстрованого в реєстрі за №1380.
Заявник, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову в інтересах недієздатної особи - ОСОБА_2 , вказує, що про вищенаведені правочини йому стало відомо при отриманні інформаційної довідки №393058163 від 30 серпня 2024 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Про зазначені обставини ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , але остання категорично заперечувала даний факт та не пам'ятає обставин при яких було здійснено укладання договорів дарування, при цьому вважає, що вищевказане майно перебуває в її власності. Будь кому з членів сім'ї про здійснення відчуження майна, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_2 не було відомо. Також заявник вказує, що при підписанні договорів дарування, ОСОБА_2 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, так як з 2021 року страждає на стійке психічне захворювання. Заявник, ОСОБА_1 ваажає такі діяння протиправними та має намір підготувати та подати у строк передбачений ЦПК України позов про визнання договорів дарування недійсними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально- правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, слід зазначити, що заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмету спору.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що у позивача наявні достатньо обґрунтовані припущення, що відповідач може вчиняти юридичні дії для уникнення в майбутньому особистої відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Судом також враховано співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та наслідків накладення арешту на майно.
Крім того, заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно, які застосовуються судом, не позбавляють власника його конституційних прав на користування таким майном.
Як зазначав Верховний Суд, обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено (постанова від 19.02.2019 у справі №911/1695/18).
Що ж до зустрічного забезпечення, то законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову: відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Таким чином, фактичними обставинами спірних правовідносин підтверджується існування реальної загрози нівелювання мети звернення з даним позовом до суду про визнання договорів дарування недійсними, адже у випадку задоволення такого позову під час розгляду справи відповідачем може бути відчужене майно.
Крім того, суд вважає, що забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти дії щодо відчуження майна не завдасть шкоди сторонам, оскільки заборона відчуження майна тимчасово перешкоджає вчиняти дії щодо його відчуження. При цьому майно залишається у повному володінні та користуванні власника такого майна, та у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
На підставі вищевикладеного, встановивши відповідні обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування заходів забезпечення позову, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, виходячи з необхідності збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149 - 153, 157 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно:
- житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку, кадастровий номер: 6325155600:06:004:0108, площею 0,3001 га., для ведення особистого селянського господарства.
Заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаного нерухомого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Роз'яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. В. Калиновська