Справа № 611/934/24
Провадження №2/611/316/24
про залишення позовної заяви без руху
25 жовтня 2024 року суддя Барвінківського районного суду Харківської області Коптєв Ю.А., ознайомившись з матеріалами позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
До Барвінківського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи №611/934/24 між суддями від 21 жовтня 2024 року, справу передано судді Коптєву Ю.А.
Відповідно до наказу в.о. голови Барвінківського районного суду Харківської області «Про надання відпустки» від 30 вересня 2024 року №02-04/17 суддя Коптєв Ю.А. перебував у відпустці з 07.10.2024 по 18.10.2024.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
При перевірці наявності підстав щодо залишення позовної заяви без руху суддею перевіряються відповідність форми, змісту та порядку подання заяви вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України.
Подана позовна заява не відповідає наведеним вище вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Зокрема, позовна заява не містить: зазначення ціни позову, відповідно до п.3 ч.1 ст. 176 ЦПК України; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати, що передбачено ст. 198 СК України. Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття незалежно від наявності у них матеріальної можливості надавати таку допомогу. Після досягнення дитиною повноліття - лише якщо вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Обов'язок по утриманню повнолітніх дочки або сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов'язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов'язки, які закріплені в різних главах Сімейного кодексу України.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 року по справі 308/4214/18.
Отже, суд констатує, що обов'язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Так, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, проте позивачем не викладено обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та не зазначено про докази щодо наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу позивачу на її утримання.
Зокрема, позивачем у позовній заяві не зазначено про майновий стан відповідача, не зазначено про місце роботи відповідача, служби тощо, також не зазначено існуючих або можливих джерел доходів відповідача та їх розміри.
ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом, жодним чином не зазначила та не надала належних доказів про розмір доходів (майновий стан) доходів матері, на утриманні якої перебуває позивач.
Крім того, ОСОБА_1 не дотримано вимог і ч. 1 ст. 177 ЦПК України, якої визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті6розділу1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви, на виконання вимог частини першої статті 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачеві встановлюється строк усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 95, 175-177, 185, ч. 2 ст. 261, ст.ст. 272, 353-355 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Копію ухвали про залишення заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою до суду, роз'яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись поданою у день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява буде вважатися не поданою і повернута разом із доданими до неї матеріалами, що не позбавить заявника права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.А. Коптєв