Справа № 553/3374/24
Провадження № 1-в/553/427/2024
Іменем України
31.10.2024м. Полтава
Ленінський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання в.о. начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» ОСОБА_4 стосовно засудженого ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Тургенєвка Бахчисарайського р-ну, АР Крим, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , про приведення вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
В.о. начальника ДУ «Полтавська виправна колонія (№ 64)» ОСОБА_6 звернувся до суду з поданням про приведення у відповідність до вимог Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017 стосовно засудженого ОСОБА_5 .
На обґрунтування подання зазначено, що в ДУ "Полтавська виправна колонія (№ 64)" відбуває покарання ОСОБА_5 , засуджений вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017 за ч. 2 ст. 121 КК України до 10 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом повного складання призначених покарань, ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі. Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 05.02.20218 вирок Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017 відносно ОСОБА_5 змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 19 340 грн 76 к. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України, обвинуваченому ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано час попереднього ув'язнення з 06.02.2016 по 05.02.2018, в строк позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок суду залишено без змін.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» у зв'язку з чим просить привести вирок у відповідність до вимог зазначеного Закону та визначити остаточну міру покарання ОСОБА_5 за вироком Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017.
Засуджений ОСОБА_5 надав суду заяву, в якій просив розглянути подання у його відсутність.
В.о. начальника ДУ «Полтавської виправної колонії (№64)» ОСОБА_6 надав суду заяву з проханням розглянути матеріали подання у відсутності представника адміністрації «Полтавської виправної колонії (№64)»
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказав на його безпідставність.
Відповідно до частини 5 статті 539 Кримінального процесуального кодексу України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Дослідивши матеріали подання, надані в.о. начальника ДУ «Полтавської виправної колонії (№64)», суд доходить висновку про таке.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, вартість викраденого майна за епізодом (дата вчинення 01.02.2016) таємного викрадення чужого майна (крадіжка) складає 2653 грн. та 685 грн., на загальну суму 3 311 грн.
Станом на 2016 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 378,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 689,00 грн.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1 378,00 грн (689?2=1378).
Ураховуючи те, що вартість викраденого майна перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на 2016 рік - 1 378,00 грн, вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінальним правопорушенням - злочином.
За таких обставин, на засудженого ОСОБА_5 не розповсюджується дія Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХвід 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Отже, подання в.о. начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» ОСОБА_4 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні подання в.о. начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія (№ 64)» ОСОБА_7 стосовно засудженого ОСОБА_5 про приведення вироку Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 21.04.2017 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1