Справа № 553/3604/24
Провадження № 3/553/1322/2024
Іменем України
31.10.2024м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтаві, є громадянкою України, пенсіонерка, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , даних про притягнення до адміністративної відповідальності протягом року не надано,
за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 211896 від 01.10.2024, 01.10.2024, о 09 год. 20 хв., ОСОБА_1 , за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї племінниці ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які полягали у образах нецензурною лайкою, чим завдала психологічних страждань, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
У судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не визнала свою вину у вчиненні домашнього насильства за вказаних обставин та пояснила, що не вчиняла стосовно своєї племінниці домашнє насильство. Пояснила, що вона проживає разом з племінницею ОСОБА_2 , мати якої померла, з 10 років виховує її сама, зараз їй 41 рік, племінниця має проблеми з психічним здоров'ям, декілька років вже не працює та майже не встає з ліжка. Часом неадекватна поведінка племінниці її обурює і може викликати конфлікт. 01.10.2024 між ними дійсно відбувся конфлікт та племінниця викликала поліцію, але будь-яких дій, які б свідчили про вчинення щодо неї насильства вона не вчиняла. Зазначила, що працівники поліції не зясувавши дійсні причини їх виклику, стан здоровя ОСОБА_2 , склали протоколи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як стосовно неї, так і стосовно племінниці.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд доходить висновку про таке.
Згідно зі статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Тобто, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов'язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вище перераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов'язково завжди приводить.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 211896 від 01.10.2024 надано письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 01.10.2024, терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 від 01.10.2024 та форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складену стосовно ОСОБА_1 від 01.10.2024.
Згідно з вимогами діючого законодавства особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
З урахуванням викладеного, суд позбавлений можливості надати оцінку в частині доведеності чи недоведеності обставин, під час якого необхідно всебічно, повно, і об'єктивно з'ясувати всі обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення, адже ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
У той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй у провину. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в статті 62 Конституції України.
Дослідивши матеріали справи, суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно племінниці ОСОБА_2 Конфлікт, який виник між нею та її племінницею, носить обопільний характер.
Єдиним доказом вчинення домашнього насильства, який додано до протоколу є письмові пояснення ОСОБА_2 , які містять загальні відомості щодо стосунків, які склалися між нею та тіткою. Щодо обставин вчинення стосовно неї домашнього насильства саме 01.10.2024 жодних відомостей пояснення не містять.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки подані суду на дослідження докази не дають підстав для того, щоб дійти висновку про те, що у діях ОСОБА_1 є склад інкримінованого адміністративного правопорушення, то суд приходить до переконання, що провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення належить закрити.
Керуючись ст. 9, п. 1 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Ю.М. Подмаркова