Провадження № 2/537/1401/2024
Справа № 537/4395/24
29.10.2024 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Хіневича В.І., за участю секретаря судового засідання Бакай М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
встановив:
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість у розмірі 24 020,80 грн., а саме за кредитним договором №12531-01/2022 від 14.01.2022 року в розмірі 11500,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6500 грн. - сума заборгованості за відсотками; та за кредитним договором №258416 від 31.01.2022 року в розмірі 12520,80грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6520,80 грн. - сума заборгованості за відсотками, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.
В обґрунтуванні позовних вимог вказали, що 14.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12531-01/2022. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 13.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №13012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 13012023 від 13.01.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11500 грн, з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6500грн. сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
30 січня 2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 258416. У відповідності по п.п. 1.1. Кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
08.01.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №08012024, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру №2 боржників від 29.02.2024 до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12520,80 грн, з яких: 6000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 6520,80 грн. сума заборгованості за відсотками. Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
На підставі викладеного прохали стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості: за кредитним договором №12531-01/2022 від 14.01.2022 року в розмірі 11500,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6500 грн. - сума заборгованості за відсотками; та за кредитним договором №258416 від 31.01.2022 року в розмірі 12520,80грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6520,80 грн. - сума заборгованості за відсотками. Всього прохали стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі : 24020,80 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» свого представника не направило, згідно позовної заяви прохало провести розгляд справи без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечувало.
Відповідач ОСОБА_1 в судове за сідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день, місце та час слухання справи була повідомлена належним чином, правом на подання відзиву не скористалася.
Враховуючи, що відповідач, яка була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин своєї неявки, відзиву до суду не подала та з урахуванням клопотання сторони позивача, суд вирішив на підставі ст. 247, 280 ЦПК України, провести розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, з'ясувавши всі обставини, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 14.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №12531-01/2022. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 13.01.2023 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №13012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.(а.с.16-18).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 13012023 від 13.01.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11500 грн, з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6500грн. сума заборгованості за відсотками. (а.с.20). Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
31.01.2022 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 258416 про надання споживчого кредиту. Відповідно до умов якого сума кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 30 днів. Тип процентної ставки 1,90% (а.с. 26-30).
29.02.2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29022024, відповідно до якого, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за вказаним договором (а.с. 33-35).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 29022024 від 29 лютого 2024 року заборгованість боржника складає 12520,80 грн, з яких: 6000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 6520,80 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 37).Згідно із умовами кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кошти, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених вказаними договорами.
Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов'язку та припинила повертати надані їй кредити в строки, передбачені кредитним договором.
Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № №12531-01/2022 від 14.01.2022 року в розмірі 11500,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6500 грн. - сума заборгованості за відсотками; та за кредитним договором №258416 від 31.01.2022 року в розмірі 12520,80грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6520,80 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Станом на день подачі позовної заяви відповідачка продовжує ухилятись від належного виконання зобов'язань за кредитним договором, чим порушує законні права позивача.
Відповідно до умов договорів, відповідач зобов'язався погашати заборгованість за кредитами, відсотками за їхнє використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Взяті зобов'язання за вказаними договорами ОСОБА_1 належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість
З моменту отримання прав вимоги до ОСОБА_1 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Ч.1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/5 від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладем з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно - телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також Іншими актами законодавства.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов 'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ІІК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
З матеріалів справи встановлено, що вищевказані кредитні договори підписані відповідачем електронним підписом.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредиторів подав заявку на отримання кредитів за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредитів, після чого кредитори надіслали відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» оспорювані кредитні договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 , від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.
Щодо виконання умов кредитних договорів, то судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач отримав кредитні кошти, і в подальшому порушив обов'язок із їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитних договорів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Але матеріали справи не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати процентів в строк встановлений кредитним договором.
Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 12531-01/2022 надано договір факторингу № 130123 від 13.01.2023, укладеного між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Однак докази перерахування коштів за договором факторингу відсутні.
Більше того, в копії договору факторингу на (а.с.4 )в пунктах 3.2 та 3.3 навмисно затерті дані щодо загальної суми прав вимоги та ціни продажу, тобто взагалі неможливо встановити чи був договір факторингу оплатний, як того вимагає законодавство. Доказів оплати за договором факторингу не надано. Без доказів сплати коштів, відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1077 ЦК України, вказаний договір факторингу не можна сприймати як доказ переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача.
Вказаний договір факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить всіх аркушів, а саме: після аркушу під № 4, який закінчується п. 3.10, слідує аркуш під № 9, де подальші пункти відсутні.
Крім цього, на підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 130123 від 13.01.2023, який не містить підписів посадових осіб ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і відтисків печаток, тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №258416 надано договір факторингу № 290224 від 29.02.2024, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Однак докази перерахування коштів за договором факторингу відсутні.
Більше того, в копії договору факторингу на (а.с.4 )в пунктах 3.2 та 3.3 навмисно затерті дані щодо загальної суми прав вимоги та ціни продажу, тобто взагалі неможливо встановити чи був договір факторингу оплатний, як того вимагає законодавство. Доказів оплати за договором факторингу не надано. Без доказів сплати коштів, відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1077 ЦК України, вказаний договір факторингу не можна сприймати як доказ переходу прав вимоги від первісного кредитора до позивача.
Вказаний договір факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить всіх аркушів, а саме: після аркушу під № 4, який закінчується п. 3.5, слідує аркуш під № 9, де подальший пункт 9.5.. Крім цього, на підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, який не містить підписів посадових осіб ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і відтисків печаток, тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договором № 12531-01/2022 ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та договором № 290224 укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, суду не підтверджено виконанням Фактором грошового зобов'язання щодо передачі грошових коштів в розпорядження Клієнта (ціна продажу) (сплати Фактором Клієнту 100% ціни продажу, за відступлення Клієнтом Факторові Права грошової Вимоги.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Судовим розглядом встановлено, що позивачем не доведено суду, що за зазначеними Договорами Факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) фактор передав грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, як це передбачено договорами, а тому суду не доведено, що клієнт відступив факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Виконання умов щодо оплати за договором про відступлення права вимоги до боржника та подання відповідних доказів має значення для реалізації прав нового кредитора, який замінив первісного кредитора у зобов'язанні, зокрема для підтвердження правонаступництва, в тому числі процесуального, або для спростування боржником пред'явлених до нього вимог нового кредитора як таких, що останнім не набуті в силу невиконання умов договору щодо оплати.
Враховуючи недоведеність позивачем перерахування сум фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимог, суд позбавлений правової можливості зробити висновок щодо переходу права вимоги до позивача за означеними договорами.
Тож, судовим розглядом встановлено, що позивачем не доведено суду, перерахування відповідачу та відповідно отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами та у вказаних розмірах. Також, позивачем не доведено суду наявності правонаступництва, з огляду на неповноту наявних копій договорів та недоведеність позивачем перерахування суми фінансування на рахунок клієнта за відступлені права вимоги, що позбавляє суд правової можливості зробити висновок щодо переходу прав вимог до позивача.
А тому враховуючи все вище викладене, позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд відмовляє позивачу і в стягненні з відповідача понесених ним судових витрат.
Керуючись статями 12,13, 81, 141, 259, 263-265,279, 280 ЦПК України,-
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Суддя В.І. Хіневич