Справа № 524/5774/23
Провадження №2/524/417/24
29.10.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
У серпні 2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позову позивач посилалася на те, що з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2015 року по 28 квітня 2023 року - день набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили.
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, 19 травня 2017 року було придбано спірну квартиру за договором купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовичем М.В., зареєстровано в реєстрі за № 295, з оформленням права власності на квартиру за відповідачем. Після розірвання шлюбу з відповідачем у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна.
Просила в порядку поділу спільного майна, набутого за час шлюбу, визнати за нею та відповідачем право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 3650,00 грн., 700,00 грн. по оплаті оцінки майна та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою судді від 17 жовтня 2023 року позовну заву було залишено без руху (а.с. 34-35).
20 жовтня 2023 року до суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 34-44). Остаточно просила в порядку поділу спільного майна, набутого за час шлюбу, визнати за нею та відповідачем право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору у розмірі 3650,00 грн., 700,00 грн. по оплаті оцінки майна та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою судді від 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 45).
22 листопада 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 52-54) та клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн. до 1 000,00 грн. (а.с. 56-58) та відзив на позовну заяву (а.с. 60-73).
У поданому відзиві на позов представник відповідача вказав про незгоду з позовом, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана не за рахунок спільних коштів подружжя, а за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , які він отримав від матері ОСОБА_4 внаслідок продажу належної їй квартири у м. Олександрія Кіровоградської області. Залишок суми у 8000 доларів США відповідач взяв в позику у ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою. Просив відмовити у задоволенні позову.
22 листопада 2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 було подано клопотання про витребування доказів (а.с. 82).
18 грудня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів (а.с. 93-94).
Ухвалою суду від 25 січня 2024 року задоволено клопотання представників сторін, витребувано від приватних нотаріусів матеріали договору купівлі-продажу квартири та згоди подружжя на укладення договору (а.с. 112).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 не прибули. Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача. Заявлений позов підтримав та просив його задовольнити, врахувати судову практику.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не прибули повторно, повідомлялися судом належним чином про час, дату та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили. Заяв, клопотань до суду не подавали.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 2015 року. Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.11.2015 року (а.с. 11).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 березня 2023 року, яке набрало законної сили 28 квітня 2023 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 12).
Також встановлено, що 19.05.2017 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Спиридович Н.В. відповідач ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,0 кв. м, житловою площею 35,6 кв.м. (а.с. 14-15).
Матеріали справи містять нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 про згоду на укладення договору купівлі-продажу майна, що буде об'єктом права спільної сумісної власності, за якою остання надала згоду своєму чоловіку ОСОБА_2 , з яким перебуває у зареєстрованому шлюбі на купівлю та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Також вказано, що квартира, що купується буде їх спільною сумісною власністю як така, що придбана в період зареєстрованого шлюбу (а.с. 137).
Позивачем до матеріалів справи долучено Звіт про оцінку майна, спірної квартири АДРЕСА_1 , вартість якої, за результатами проведеної оцінки, складає 730 000,00 грн. За проведення оцінки позивачем було сплачено 700 грн. (а.с. 17-22).
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як визначено у ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і інші обставини.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України).
У пунктах 22-24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05.04.2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Судом достовірно встановлено, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу та проживання однією сім'єю, подружжя мало спільний бюджет на час набуття у власність спірного майна, домовленості про відступлення від рівності часток у спільній власності між ними не було.
Таким чином, оскільки квартира АДРЕСА_1 , була придбана відповідачем 19.05.2017 року, тобто на час перебування сторін у шлюбі, вказане майно входить до складу спільної сумісної власності сторін.
Підстав для відступу від засад рівності частки подружжя у спільній сумісній власності (ст. 70 СК України) суд не знаходить.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що спірна квартира придбана за кошти матері відповідача, які вона виручила від продажу 18.10.2016 року квартири у м. Олександрії Кіровоградської області та за рахунок позики у 8000 доларів США, позичених відповідачем у ОСОБА_5 .
З цього приводу суд зазначає наступне.
У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу квартири від 18.10.2016 року (а.с. 153-153), посвідчений приватним нотаріусом Олександрійського міського нотаріального округу Чернишовим С.С., за яким ОСОБА_4 продала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_2 .
Також, в матеріалах справи наявна розписка від 30.04.2017 року (а.с. 78), за якою ОСОБА_2 підтвердив, що 30.04.2017 року отримав грошові кошти в розмірі 8000 доларів США для купівлі квартири від ОСОБА_5 , який проживає у м. Полтаві, в присутності свідка ОСОБА_9 .
Розписка містить дати повернення грошових коштів та суми повернення у доларах США. Дана розписка не містить підпису свідка, в присутності якого грошові кошти позичалися та підписів позичкодавця в отриманні грошових коштів у повернення.
Посилання сторони відповідача ОСОБА_2 про те, що спірна квартира придбана за кошти матері відповідача, які вона виручила від продажу 18.10.2016 року квартири у м. Олександрії та за рахунок позики у 8000 доларів США, позичених відповідачем у ОСОБА_5 , суд відхиляє, оскільки стороною відповідача не було надано суду доказів того, що зазначені кошти були передані відповідачу та були використані останнім саме на придбання спірної квартири.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву вказав, що факт позики та передачі грошових коштів відповідачу може підтвердити у судовому засіданні ОСОБА_5 , який буде допитаний як свідок. Однак ні відповідач, ні його представник не подавали відповідні клопотання, а матеріали справи не містять письмових заяв (клопотань) про допит як свідків матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , позикодавця ОСОБА_5 , та інших осіб - очевидців подій щодо укладення певних домовленостей та передачі коштів у позику. Більш того, ні відповідач, ні його представник участі у судовому розгляді справи жодного разу не приймали, у тому числі подавали до суду заяви про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відтак, відповідачем ОСОБА_2 та його представником ОСОБА_3 не доведено факт придбання спірної квартири лише за особисті (власні) кошти відповідача та не спростовано презумпцію спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Окрема вимога позивача ОСОБА_1 припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки така вимога є неефективним способом захисту, а задоволення вимоги про поділ квартири як спільної сумісної власності шляхом визнання за сторонами права власності на її частину за кожним саме і свідчить про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об'єкт нерухомості.
Вказане знайшло своє відображення у висновках, викладених у постанові ВП ВС від 23.01.2024 року у справі № 523/14489/15-ц.
Таким чином, зазначена вище квартира є спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу між ними.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Необхідно визнати за позивачем та відповідачем ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя, право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 650,00 грн. та 700,00 грн. за проведення експертної оцінки квартири, що підтверджується квитанцією про сплати цієї суми (а.с. 22).
Тому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1825,00 грн. та 350 грн. за проведення експертної оцінки квартири, що становить половину від сплаченого позивачем та є пропорційним задоволеним позовним вимогам.
Звідси суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову до відповідача в частині вимог про припинення права спільної сумісної власності, стягненні коштів у повернення сплачених судового збору у розмірі 1825,00 грн. та витрат по оцінці майна у розмірі 350,00 грн.
Також стороною позивача у позовній заяві попередньо заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу з орієнтовним розміром у 10 000,00 грн.
На час розгляду справи позивач та її представник не подали остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу і, крім того, позивач має право подати відповідну заяву з остаточно визначеним розрахунком понесених витрат на правничу допомогу упродовж 5-ти днів після ухвалення судом рішення у справі відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 372 ЦК України, ст. 60, 63, 70, 71 СК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) у порядку поділу спільного майна подружжя право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплачених судового збору у розмірі 1825,00 грн. та витрат по оцінці майна у розмірі 350,00 грн.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 в частині вимог про припинення права спільної сумісної власності, стягненні коштів у повернення сплачених судового збору у розмірі 1825,00 грн. та витрат по оцінці майна у розмірі 350,00 грн.
Повний текст рішення суду виготовлено 01 листопада 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: