Справа №: 398/3357/24
провадження №: 2/398/2300/24
Іменем України
"30" жовтня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Авраменка О.В.,
з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Панагбєєвої Т.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрія, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав
28.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить позбавити відповідача батьківський прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.09.2022 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалося, у зв'язку з чим ним було до суду подано позов про розірвання шлюбу, який на момент подачі позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, не розглянутий. Відповідач самоусунулась від виховання сина, зловживала алкогольними напоями, вела аморальний спосіб життя. Їх син був вилучений службою у справах дітей у відповідача та тимчасово влаштований у родину його матері - ОСОБА_5 . Відповідач взагалі не відвідує сина, не допомагає у його вихованні та забезпеченні. Він не забороняє відповідачу спілкуватись з сином, однак вона сама не бажає цього робити. В зв'язку з самоусуненням відповідача від виконання свого батьківського обов'язку, позивач просить позбавити останню батьківських прав відносно сина.
Суд неодноразово повідомляв відповідача про розгляд справи, зокрема телефонограмами на номер телефону НОМЕР_1 , якими ОСОБА_3 повідомлено про її виклик в судові засідання, призначені на 03.09.2024 року, 26.09.2024 року та 30.10.2024 року, та судовими повістками про виклик до суду, надісланими за адресою місця проживання відповідача, що зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 рекомендованою поштовою кореспонденцією, разом з копією позовної заяви та додатками до неї, в яких було роз'яснено право відповідача, порядок та строки подання відзиву на позовну заяву, однак поштові конверти, якими скеровувалась судова кореспонденція, повернуто до суду неврученими адресату з відміткою про відсутність відповідача за адресою місця проживання, що зареєстрована у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 2 ч. 7 та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, є такою, що про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони.
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, відзив не подала та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.
Підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223 та 240 ЦПК України, судом не встановлено.
В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, з обставин викладених в позові. Додатково пояснив, що з 2021 року був у відносинах з відповідачем, а 23 вересня 2022 року уклав шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився їх син ОСОБА_6 . Він є військовослужбовцем, проходив військову службу за контрактом в Одеській області та дружина з дитиною проживали з ним. 11.03.2023 року його перевели в інше місце проходження військової служби, а відповідач з дитиною переїхали проживати до його матері в с. Головківка м. Олександрія. В кінці вересня 2023 року він дізнався, що його син був вилучений у відповідача, яка на той час проживала у своєї матері в с. Головківка. На момент вилучення сина у відповідача, останній був дуже худий, на його тілі був висип. Його син перебував в лікарні з його рідною сестрою, а відповідач поїхала до своїх родичів на день народження. Після виписки сина з лікарні, він був переданий його матері, а відповідач перші місяці відвідувала їх сина, однак потім повідомила, що дитина їй не потрібна. Вона отримувала кошти на дитину, але витрачала їх на себе. На момент розгляду справи в суді їх шлюб з відповідачем розірвано, але точної дати винесення рішення про розірвання шлюбу він не пам'ятає. Просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно їх малолітнього сина.
В судовому засіданні представник третьої особи повідомила, що позовні вимоги позивача підтримує в повному обсязі. Пояснила, що відповідач перебувала під наглядом соціального працівника і готувалися документи для звернення до служби у справах дітей для позбавлення останньої батьківських прав. В кінці вересня 2023 року на її телефон надійшов дзвінок від дільничного офіцера поліції про те, що малолітній ОСОБА_6 перебуває вдома без нагляду дорослих, з малолітніми братами та сестрами відповідача. Оскільки працівник поліції побачив хворобливий стан дитини (худоба та висипи на тілі), то було прийнято рішення про його доставляння в заклад охорони здоров'я. Після цього до служби у справа дітей прийшла бабуся хлопчика - ОСОБА_5 та повідомила, що батько дитини проходить військову службу в ЗСУ та приймає безпосередню участь в бойових діях. ОСОБА_5 було роз'яснено, який пакет документів потрібно зібрати, щоб тимчасово помістити дитину в сім'ю бабусі. На перше засідання комісії відповідач з'явилася, їй було роз'яснено, що дитина тимчасово влаштована до родини матері позивача, встановлено дні відвідування дитини, та вона не позбавляється виплат на дитину. Однак, відповідач на зауваження членів комісії реагувала посмішкою, що давало зробити висновки про нерозуміння останньою ситуації, яка склалась. Комісією було запропоновано бабусі дитини вести журнал відвідування відповідачем дитини та того, що вона приносить. Перші місяці відповідач відвідувала сина, але з часом перестала приходити зовсім. З інформації, відомої службі, остання на даний час проживає в м. Кривий Ріг зі співмешканцем, який на початку жовтня 2024 року телефонував на міський номер телефону служби та повідомив, що відповідач бажає спілкуватись з сином та приймати участь у його вихованні, на що останньому було запропоновано, щоб відповідач прийшла до служби у справах дітей. Однак, відповідач ОСОБА_3 так і не прибула до служби, а також на цей час не відвідує сина та не приймає участь у його вихованні. Службою було складено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбу з 23 вересня 2022 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
Відповідач ОСОБА_3 є матір'ю, а позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.
На підставі наказу служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 02.10.2023 року №28/23-ОД, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово влаштовано у родину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлено побачення дитини з матір'ю щодня з 15 год до 18 год. Строк дії наказу неодноразово продовжувався.
Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Олександрійської міської ради №173 від 27.03.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з жовтня 2023 року перебуває на повному утриманні сім'ї ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Батько дитини, позивач по справі, ОСОБА_1 , відповідно до копії довідки №5847 від 28.10.2023 року, проходить військову службу в НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ), з 11.03.2023 року по теперішній час.
З копії журналу відвідування відповідачем дитини, заведеного ОСОБА_5 за рекомендацією служби у справах дітей, вбачається, що відповідач за період з 02.10.2023 року нерегулярно відвідувала сина декілька разів на місяць, проте такі відвідування фактично припинилися з травня 2024 року.
Згідно з довідкою КП «Дитяча міська лікарня» Олександрійської міської ради №762 від 18.12.2023 року, з 19.06.2023 року по 23.06.2023 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на лікуванні в лікарні без матері. З 11.07.2023 року по 14.07.2023 року дитина перебувала на стаціонарному лікуванні з залишковими явищами ГРВІ, разом з матір'ю. 30.09.2023 року працівниками поліції була доставлена дитина без супроводу мами. Дитина в лікарні перебувала з бабусею. Виписаний 02.10.2023 року. Хлопчика забрала бабуся з дозволу начальника служби у справах дітей. З 09.10.2023 року по 13.10.2023 року дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні без матері.
Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як опіки та піклування, надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її сина. Обґрунтовуючи такий висновок, орган опіки та піклування посилався на те, що відповідач на засідання комісії з питань захисту прав дитини, де розглядалося питання про доцільність позбавлення її батьківських прав, двічі не з'явилася, раніше надані рекомендації щодо виховання дитини не виконувала.
Згідно з ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно з ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтями 8, 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Виховання в сім'ї, є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати - юність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 51 Конституції України передбачений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття. Також вказаною статтею Конституції України встановлено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Аналогічна норма закріплена у ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 2 та 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Суд враховує, що після відібрання дитини та тимчасового влаштування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наказу служби у справах дітей Олександрійської міської ради Кіровоградської області від 02.10.2023 року №28/23-ОД, у родину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач належних висновків для себе не зробила, не усунула обставини, що стали підставою для відібрання дитини, не вчинила відповідних дій, спрямованих на повернення сина та не змінила в кращу сторону своє відношення до виконання батьківських обов'язків.
Отже, з наданих суду доказів та пояснень учасників справи, судом встановлено, що відповідач повністю самоусунулася від виконання батьківських обов'язків щодо дитини, не спілкується з сином, не проявляє до нього материнської турботи, не цікавиться його життям, станом здоров'я, не відвідує сина, не турбується про фізичний і духовний розвиток дитини.
Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, обізнаною про предмет спору, тричі в судові засіданні без поважних причин не з'явилася. Будь-яких пояснень, заперечень щодо позовної заяви не надала. Зазначене свідчить про байдужість відповідача до власної дитини та нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Суд не приймає до уваги письмові свідчення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які були подані позивачем, всупереч вимог ст. 90, 91 ЦПК України, зазначені свідки не були допитані судом, до присяги не приводилися, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань не попереджалися, як це передбачено ст. ст. 69, 230, 233 ЦПК України.
За таких обставин суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідач ухиляється від виховання та утримання свого сина та свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, передбаченими ст. 150 СК України, фактично самоусунувшись від їх виконання.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав щодо її сина, що сприятиме захисту інтересів дитини.
Отже, позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Виконавчий комітет Олександрійської міської ради, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59, код ЄДРПОУ 30564550), про позбавлення батьківських прав задовольнити.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , позбавити батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 01 листопада 2024 року.
Суддя О.В.Авраменко