Справа №: 398/4819/24
провадження №: 2-н/398/923/24
Іменем України
"01" листопада 2024 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Голосеніна Т.В.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ, -
19.09.2024 року до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області надійшла заява ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ за період з 01.10.2021 року по 31.08.2024 року.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, приходжу до висновку про необхідність відмови у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
У відповідності до ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно з ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 5 ч.1 ст.165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строк загальної позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, встановлений тривалістю у три роки.
Відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Зазначені зміни були внесені ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120, набрав чинності 17.03.2022 року.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, перебіг строків позовної давності було зупинено з 17.03.2022 року.
Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити якщо із поданих документів вбачається пропуск позовної давності, оскільки така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
Так, звертаючись до суду з заявою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» надано суду розрахунок заборгованості боржника, з якого вбачається, що вже станом на 01.10.2021 року у боржника наявні заборгованість в розмірі 3015,59 грн., тобто поза межами строків позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Згідно з ч.2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 161, 163, 165, 166, 259, 260, 353 ЦПК України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природній газ.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Т.В.Голосеніна