Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/692/24
Провадження № 2/391/268/24
01.11.2024р.селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючої судді Ревякіної О.В., за участю секретаря Качинської О.В., розглянувши в смт. Компаніївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 44964 грн, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, просить стягнути з відповідача також понесені судові витрати.
Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.
Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позову з додатками за місцем його реєстрації. Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.
У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.
Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_2 уклали договір про надання фінансового кредиту № 28751-01/2022, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 12000 грн. строком на 30 днів, тобто до 28.02.2022 зі сплатою відсотків в розрахунку 1,75% (процентів) на добу.
13.01.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 13012023, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників, в тому числі до ОСОБА_1 в сумі 44964 грн.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № № 28751-01/2022 від 30.01.2022 за період з 13.01.2023 по 31.05.2024 ОСОБА_1 мав заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в сумі 44964 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 12000 грн, заборгованості за відсотками 32964 грн.
За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
На обґрунтування позовних вимог позивачем було надано копію договору про надання фінансового кредиту № 28751-01/2022 від 30.01.2022, відповідно до якого кредит отримав ОСОБА_2 , в той час як позов пред'явлено до ОСОБА_1 .
Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт укладення договору саме відповідачем ОСОБА_1 та отримання ним суми кредиту, а також не надано доказів користування банківською карткою, на яку були зараховані кредитні кошти. Наданий позивачем розрахунок заборгованості по кредиту не є достатнім доказом на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору та розміру заборгованості відповідача за цим договором.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.2 ст.80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зважаючи на встановлені судом під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, достатніх доказів на підтвердження обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме доказів укладення з відповідачем кредитного договору та отримання саме відповідачем кредитних коштів, відтак вважає, що у позові необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_1 у АТ «ТАСкомбанк») до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 28751-01/2022 від 30.01.2022 - відмовити.
Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Компаніївського районного суду
Кіровоградської області О.В. РЕВЯКІНА