Справа № 202/4342/24
Провадження № 1-кп/202/1291/2024
28 жовтня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження № 12024041660000299, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2024 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Авдіївка, Донецької області, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз:
- 17 червня 2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково на 2 (два) роки 9 (дев'ять) місяців 20 (двадцять) днів,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , 06.03.2024 приблизно о 00 годині 30 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 помітив потерпілого ОСОБА_6 , внаслідок чого у останнього виник злочинний умисел направлений на повторне відкрите заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи.
Після чого, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи, наблизився до потерпілого і після словесної перепалки усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, наніс ОСОБА_6 два удари рукою стиснутою в кулак в область обличчя, від яких останній впав на асфальтовану поверхню тротуару, після чого ОСОБА_6 піднявся, але ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, подавлюючи волю потерпілого до можливого опору, знову наніс не менше трьох ударів руками стиснутими в кулак в область правої скроні, від якого ОСОБА_6 знову впав на землю, а ОСОБА_4 , скориставшись його станом, наніс численні удари ногою в область правої ноги, правої руки та в область голови.
Внаслідок вищевказаних умисних протиправних дій, ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 спричинив такі тілесні ушкодження: чотирнадцяти саден обличчя та голови; два крововиливи нижньої губи; три синці: на обличчя та правого стегна, що спричинені від дії не менш вісімнадцяти-двадцяти ударів тупого (тупих) предмету (предметів), в короткий термін часу, одне за одним, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Продовжуючи противоправні умисні дії, ОСОБА_4 скориставшись подавленим станом потерпілого ОСОБА_6 , нахилився до останнього та діючи відкрито з його кишень штанів мобільний телефон «OPPOReno 8T» помаранчевого кольору вартістю 8832 гривень 12 копійок та гаманець вартістю 564 гривні 20 копійок, в якому знаходились 150 гривень. Далі, ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення разом з викраденим майном втік, та в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 9 546 гривень 32 копійки.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 , кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, які полягають у відкритому викраденню чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за вчинення ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, просив суворо не карати та розглянути кримінальне провадження в порядку ст. 349 КПК України, про що надав письмову заяву. Також, зазначив, що погоджується з цивільним позовом потерпілої сторони в частині відшкодування матеріальної шкоди, зазначив, що сума моральної шкоди є необґрунтованою.
Захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав позицію свого підзахисного, та не заперечував проти розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав проведення розгляду кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК України.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинувачених.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто умисні дії, які полягають у відкритому викраденню чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
З огляду на встановлені під час судового розгляду дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, які не оспорюються сторонами справи, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього та попередження вчинення нових злочинів в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України.
При призначенні судом покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги, що він раніше засуджений, 17 червня 2020 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 187 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі, та звільнений умовно-достроково на 2 (два) роки 9 (дев'ять) місяців 20 (двадцять) днів.
Із притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову засуджується за вчинення корисливого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як встановлено під час судового розгляду, інкримінований у даному кримінальному провадженні злочин ОСОБА_4 вчинив 06.03.2024 року, тобто невдовзі після умовно - дострокового звільнення з виправної колонії де він відбував покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року, за ч. 2 ст. 187 КК України, та під час умовно - дострокового звільнення.
При визначенні виду та розміру покарання, судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним корисливим злочином; дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, офіційно не працює, не одружений, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття; відсутність обставини, що обтяжує покарання.
З урахуванням принципу індивідуалізації покарання та особи обвинуваченого, який винуватість у вчиненому злочині визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, виявив бажання відшкодування заподіяної шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 мінімальне за розміром покарання, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у виді 7 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання, у виді позбавлення волі строком на 7 років 1 місяць.
Разом з тим, з огляду на те, що судом визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні інкримінованого йому злочину та призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, для запобігання ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, а також зважаючи на тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий і вчинив інкримінований злочин в період дострокового звільнення, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, у відповідності до наявних в матеріалах кримінального провадження даних, зокрема ухвали слідчого судді від 08.03.2024 року до ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, разом з тим, за участю ОСОБА_4 з 07.03.2024 року проводилися процесуальні дії в приміщенні відділку поліції, зокрема пред'явлення особи для впізнання, що підтверджується відповідним протоколом від 07.03.2024 року, а тому саме вказана дата є днем його фактичного затримання, і підлягає врахуванню при вирішенні питань розрахунку строку відбування покарання та зарахування строків попереднього ув'язнення.
Відповідно до частини 1 статті 129 КПК України суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В рамках даного кримінального провадження, представником потерпілого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 було подано позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , якому було спричинено майнову шкоду на загальну суму 12 164 грн. 32 коп., за майно, яке ОСОБА_4 викрав і зник, серед якого: мобільний телефон вартістю 8 832,12 грн., гаманець вартістю 564,20 грн., що підтверджується товарознавчою експертизою від 19.03.2024 року №1049, а також особисті речі, та продукти які придбав потерпілий.
Разом з тим, поставлено питання про відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн., яка на думку потерпілої сторони є виправданою, з огляду на те, що у даному випадку діяння ОСОБА_4 , які полягають у незаконному відкритому викраденні майна , належного потерпілому, його вину, наслідки, та причинно - наслідковий зв'язок, оскільки саме в результаті протиправних дій ОСОБА_8 потерпілому спричинено моральну шкоду потерпілому, якому спричинено тілесні ушкодження легкого ступеню, що підтверджується експертизою від 21.03.2024 року, також завдало значних душевних страждань і страху, який викликав у нього депресивний стан, що стало психотравмуючою обставиною.
При вирішенні цивільного позову, судом приймається до уваги, що він підлягає частковому задоволенню з урахуванням того, що підтвердженим є сума майнової шкоди, на загальну суму 12 164 грн. 32 коп. з якою погодився і обвинувачений в судовому засіданні, та яка підлягає повному стягненню на користь потерпілого, разом з тим суд не може погодитися із сумою моральної шкоди у 20 000,00 грн., яка з огляду на характер вчиненого злочину та на наслідки, що настали є невідповідною, оскільки не відповідає розумності та співмірності, а тому вважає, що сума моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. буде достатньою.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України, та з огляду на те, що у даному випадку було залучено приватного експерта ОСОБА_9 , та не було залучено держаного експерта, тому витрати пов'язані з проведення експертизи у даному кримінальному провадженні не підлягають стягненню з обвинуваченого.
Керуючись ст.ст.: 128, 129, 177-178, 349, 370, 373-374, 615 ч. 15 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1, 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 червня 2020 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_4 до відбування покарання, у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць.
Запобіжний захід ОСОБА_4 ,продовжити у вигляді тримання під вартою, строком до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 07.03.2024 року.
Зарахувати ОСОБА_4 в порядку ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, період з 07.03.2024 року до набрання вироком законної сили.
Речові докази, а саме: куртку темно-синього кольору, яку поміщено до спец. пакету № QYH 0151909; спортивні штани чорного кольору, які поміщені до спец. пакету № RAW 0053183; капюшон темно-синього кольору, який поміщено до спец. пакету № WAR 1503415; кросівки сірого кольору з підошвою білого кольору, які поміщено до спец. пакету № QYH 0151911, які перебувають в камері схову ВП №2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - повернути власнику.
Речовий доказ, а саме: пляшку коньяку «Chocolatier», яку поміщено до спец. пакету № PSP 2143710; яка перебуває в камері схову ВП №2 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Речовий доказ, а саме: компакт диск DVD-R, що містить відеофайл, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов поданий в рамках даного кримінального провадження про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 майнову шкоду в сумі 12 164,32 грн. (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні тридцять дві копійки).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя: ОСОБА_1