справа № 208/12027/24
№ провадження 1-кп/208/749/24
Іменем України
29 жовтня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 режимі відеоконференції,
у відкритому підготовчому судовому засіданні, згідно угоди про визнання винуватості розглянувши справу кримінального провадження № 62024050010009055 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Костопіль, Рівненської області, громадянин України, маючий неповну середню освіту, військовослужбовець, військової служби за призовом, на посаді стрільця-санітара 1 відділення 3 стрілецького взводу військової частини № НОМЕР_1 НГУ, солдат, одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.402 ч.4 КК України, -
21.10.2024 року між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_7 якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у зазначеному кримінальному провадженні з одного боку, обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 з іншого боку, в присутності захисника ОСОБА_5 на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, в приміщенні Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону за адресою: м. Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 94, укладено угоду про визнання винуватості у наступному сформульованому обвинуваченні.
Солдат ОСОБА_4 02 вересня 2024 року об 11.20 годині перебуваючи в приміщенні пункту тимчасового розташування підрозділу в м. Покровськ Донецької області, отримав бойове розпорядження командира 2 ротної групи батальйонної БГр 2 бр Західного ОТО в ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_8 № 48 від 01.09.2024, яке винесено на виконання бойового розпорядження командира групи 2 бригади № 26 від 31.08.2024 бойового розпорядження командира 14 бригади оперативного призначення № 2272 дск від 01.09.2024, згідно якого йому до 12.00 години 02.09.2024 необхідно з?явитись на тиловий пункт району зосередження за маршрутом НОВООЛЕКСІЇВКА - СОНЦІВКА; до 15:00 02.09.2024 прибути до місця виконання завдань, а саме фортифікаційного обладнання (в обсязі робіт 1 та 2 черги) 2-го рубежу оборони 14 броп по рубежу: півн.-зах. окол. ГРОДІВКА «КУЩ», півн.-зах. окол. ГРОДІВКА «ТЕРЕН» за маршрутом СОНЦІВКА - УКРАЇНКА - ПОКРОВСЬК - МИРНОГРАД засобами 2 ротної групи.
Отримавши зазначене бойове розпорядження прямого начальника, солдат ОСОБА_4 не виконав покладені на нього обов?язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 02 вересня 2024 року об 11 год. 20 хв., перебуваючи в приміщенні пункту тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_3 , відкрито відмовився виконати бойове розпорядження командира 2 ротної групи батальйонної групи ІНФОРМАЦІЯ_2 » майора ОСОБА_8 № 48 від 01.09.2024 яке винесено на виконання бойового розпорядження командира БГр 2 бр № 26 від 31.08.2024 бойового розпорядження командира 14 бригади оперативного призначення № 2272 дск від 01.09.2024, згідно якого, якого йому наказано з'явитись до 12.00 години 02.09.2024 на тиловий пункт району зосередження за маршрутом НОВООЛЕКСІЇВКА - СОНЦІВКА; до 15.00 години 02.09.2024 прибути до місця виконання завдань, а саме фортифікаційного обладнання (в обсязі робіт 1 та 2 черги) 2-го рубежу оборони 14 броп по рубежу: півн.-зах. окол. ГРОДІВКА «КУЩ», півн.-зах. окол. ГРОДІВКА «ТЕРЕН» за маршрутом СОНЦІВКА - УКРАЇНКА - ПОКРОВСЬК - МИРНОГРАД засобами 2 ротної групи.
ОСОБА_9 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Обвинувачений, під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у зазначених діяннях.
Між обвинуваченим та прокурором укладена угода про визнання винуватості у скоєнні злочину передбаченого ч.4 ст. 402 КК України та сторони дійшли згоди про призначення обвинуваченому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 62 КК України замінити тримання в дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на 1 рік 6 місяців.
Зі змісту угоди вбачається, що при її укладанні обвинуваченому роз'яснені та є зрозумілими наслідки укладання та затвердження угоди для сторін, відповідно до ст. 473 КПК України, а саме:
- обмеження права на оскарження вироку, підстави для оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода, в апеляційному порядку, що визначені ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в ст. 424 КПК України;
- відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а саме права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого йому кримінального правопорушення, а він має право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
ОСОБА_9 зобов'язується беззастережно визнати свою винуватість в повному обсязі у судовому засіданні у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення.
Ця угода, суть якої обвинуваченому зрозуміла, укладена ним добровільно і усвідомлено, і у нього було достатньо часу, щоб ознайомитись зі змістом угоди про визнання винуватості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою вину за обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинуваченні. Зазначив, що проходить службу в ЗСУ. Отримавши бойове розпорядження відмовився виконувати, оскільки був морально не готовий.
Він щиро розкаюється у скоєному. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена ним добровільно, без якогось примусу.
З пояснень обвинуваченого наданих суду вбачається, що визнання вини у скоєнні злочинів за ч.4 ст. 402 КК України як відкрита відмова виконати наказ начальника (непокора), в умовах воєнного стану, є добровільним, зрозумілим щодо обмежень оскарження в апеляційному та касаційному порядку, що передбачене ст. 394, 424 ч.3 п.1 КПК України, відмови від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд вважає повне визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих інших обставин.
Наведений перелік обставин у статті 66 КК України, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.
Статус солдата-військовослужбовця, тобто особи яка захищає незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, особи яка брала безпосередню участь в бойових діях пов'язаних з військовою агресією проти України, безперечно є обставиною яка викликає повагу в суспільстві.
Солдат ОСОБА_9 раніше не судимий, вчинив злочин внаслідок збігу інших тяжких особистих обставин, що викликало у нього психоемоційний стрес. Обвинувачений позитивно характеризується за місцем служби.
Зазначені обставини, визнаються судом як окремо пом'якшуючи покарання ОСОБА_10 .
Обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Санкція ч.4 ст. 402 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років.
Вирішуючи питання щодо міри покарання ОСОБА_9 , суд відзначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу. Для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення, та які повинні оцінюватися з урахуванням індивідуальних особливостей кримінального провадження. Встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
При призначенні конкретній особі покаранні, тобто його індивідуалізації, виявляється каральна політика держави, яка поєднує в собі реалізацію різних цілей державного реагування на випадки вчинення злочинів, так як метою покарання згідно із законом України про кримінальну відповідальність є не лише кара, а й виправлення особи, запобігання вчиненню нею та іншими особами нових злочинів, і вона не може бути досягнута виключно за рахунок суворості призначеного покарання, яке є по суті другорядним.
Правова система держави має забезпечувати баланс між суворістю та м'якістю заходів реагування на порушення кримінально-правових заборон і покарання, яке призначається особі, має бути справедливим.
Повноваження суду надані державою та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття судового розсуду у кримінальному судочинстві.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»
Суд вважає, що враховуючи істотний взаємозв'язок між наявністю та сукупності декількох пом'якшуючих покарання обвинуваченого обставин з істотним зниженням ступеню тяжкості вчиненого злочину, зниження суспільної небезпечності самим обвинуваченим, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, призначення ОСОБА_9 покарання в межах санкції ч.4 ст. 402 КК України є не доцільним та несправедливим, і призначення більш м'якого пока¬рання виду покарання ніж зазначене в цій санкції та передбачене угодою яка розглядається, здатне забезпечити його виправлення.
На думку суду, призначення військовослужбовцю ОСОБА_9 передбаченого угодою покарання за ч.4 ст. 402 КК України, з застосуванням положень ст. 69 цього Кодексу, у виді позбавлення волі у виді 1 року 6 місяців, які для військовослужбовця визначаються триманням у дисциплінарному батальйоні для, є законним, справедливим та достатнім для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження вчиненням нового злочину.
Перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим, суд дійшов до наступного висновку:
- ОСОБА_9 дійсно вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 402 КК України, та він у ньому винен;
- угода про визнання винуватості, яка укладена 21.10.2024 року між прокурором ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідає встановленим кримінальним процесуальним вимогам, є правомірною, відповідає інтересам суспільства та держави.
Порушень прав, свобод чи інтересів інших осіб, судом не встановлено.
Суд підтверджує, що узгоджена сторонами угоди міра покарання обвинуваченому, відповідає загальним правилам призначення кримінального покарання, встановлених КК України.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.
Цивільний позов по справі не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373-374, 474-475 КПК України, суд
Угоду про визнання винуватості, укладену 21.10.2024 року на підставі ст.ст. 468,469,472 КПК України в приміщенні Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону за адресою: м. Дніпро, вулиця Січових Стрільців, 94 між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону ОСОБА_7 та притягнутим в якості обвинуваченого у цьому провадженні ОСОБА_4 , затвердити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 402 КК України, та з застосуванням ст. 69 КК України призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
У відповідності до ч.1 ст. 62 КК України, замінити призначене військовослужбовцю ОСОБА_4 покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначити йому до відбуття покарання у виді 1 рік 6 місяців тримання у дисциплінарному батальйоні.
Початок строку відбуття ОСОБА_4 покарання рахувати з 03.09.2024 року.
Згідно п. п. а) п.1 ч.1 ст. 72 КК України, в строк призначеного ОСОБА_4 покарання зарахувати строк його перебування під вартою з 03.09.2024 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку одного дня попереднього ув'язнення за один день тримання у дисциплінарному батальйоні.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити раніше обраний - тримання під вартою в умовах гауптвахти.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через суд, який його ухвалив, протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України. Законної сили вирок суду набирає після закінчення строку його оскарження.
Вирок суду підлягає негайному врученню прокурору, обвинуваченому, захиснику.
Суддя ОСОБА_1