адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
про закриття провадження у справі
29.10.2024 Справа № 917/1609/24
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош, розглянувши матеріали справи за позовом
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром", вул. Котляревського, 5, м. Миргород, Полтавська область, 37600
про визнання права власності на нерухоме майно
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" в якому просить:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу майна з аукціону, а саме Лот № 1 “Нерухоме майно загальною площею 2780,5 кв. м (комплекс будівель та споруд в кількості 12-ти одиниць), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного 05.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “Миргородм'ясопром», код ЄДРПОУ 32500105 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аль Вкраіна Агро», код ЄДРПОУ 39349613;
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно загальною площею 2780,8 кв. м (комплекс будівель та споруд), що складається з: Виробничі корпуси м'ясожирового та ковбасного цехів літ А-1, площею 1865,9 кв.м; Забійний цех літ .А1-1, площею 300,3 кв. м; Ветлабораторія літ. В-1 та Соляний цех літ В1-1, площею 233,9 кв. м; Свинарник літ Г-1, площею 118,2 кв. м; Насосна літ-Д-1 площею 26,7 кв. м.; Костоварка літ Ж-1 площею 202,8 кв. м; Прохідна літ. 3-1, площею 23,2 кв. м; Вбиральня літ К-1 площею 3,8 кв. м; Вагова літ. Л2-2 площею 6,0 кв. м; Споруди 1-4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці кадастровий номер 5310900000:50:058:0004 загальною площею 0,9313 га, та які раніше належали Товариству з обмеженою відповідальністю “Миргородм'ясопром», код ЄДРПОУ 32500105.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1609/24. Постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15:30 29.10.2024, зобов'язав позивача надати суду докази на підтвердження статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
На виконання вимог ухвали позивач надав суду пояснення (вх. № 14204), в яких повідомив, що ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності. Проте вважає, що цей позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства та підсудний саме Господарському суду Полтавської області з наступних підстав.
Так, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.01.2024, що доданий позивачем до позову, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром» (код ЄДРПОУ 32500105) перебуває в стані припинення.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.03.2010 у справі № 23/11 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром» (код ЄДРПОУ 32500105).
Постановою Господарського суду Полтавської області від 05.07.2012 у справі № 23/11 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром» (код ЄДРПОУ 32500105) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства (21.10.2019) Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15- ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-6).
ОСОБА_1 звернувся до суду з майновим спором стороною (відповідачем) в якому є Товариство з обмеженою відповідальністю «Миргородм'ясопром» (код ЄДРПОУ 32500105), яке є боржником у справі про банкрутство.
З урахуванням наведеного, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Миргородм'ясопром», яке є боржником у справі про банкрутство, про визнання права власності на нерухоме майно, належне ТОВ «Миргородм'ясопром», підлягає вирішенню саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ «Миргородм'ясопром», тобто Господарському суду Полтавської області.
Щодо доводів відповідача, слід зазначити наступне.
Як установив суд, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом в межах справи про банкрутство № 23/11.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2024 справу передано судді Ореховській О. О.
Проте згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.02.2024 у справі № 23/11 постановлено:
- затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 5, код ЄДРПОУ 32500105);
- ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 5, код ЄДРПОУ 32500105);
- суб'єкту державної реєстрації внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про припинення юридичної особи-банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" (37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Котляревського, 5, код ЄДРПОУ 32500105) та закрити провадження у справі.
Тобто, на час звернення Заявника з цим позовом у Господарському суді Полтавської області провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородм'ясопром" завершено.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 22.02.2024 у справі № 23/11 набрала законної сили.
Відповідно до статті 1291 судове рішення є обов'язковим до виконання.
У статті 326 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до розпорядження Керівника апарату суду Кундій Л. від 26.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 23/11 (917/1609/24), оскільки помилково при реєстрації не враховано відомості про закінчення розгляду первинної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями вибір відбувався серед суддів: Тимощенко О. М., Ківшик О. В., Мацко О. С., Киричук О. А., Погрібна С. В., Кльопов І. Г., Безрук Т. М., Пушко І. І., Сірош Д. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Сірошу Д. М.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Частинами 1, 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Зі змісту пункту 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися дана справа, суд виходить з наступного.
При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Для віднесення справи до своєї юрисдикції господарському суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Як убачається з позовної заяви, з позовом про визнання права власності до суду звернулася фізична особа ( ОСОБА_1 ), яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Ураховуючи те, що позивачем є фізична особа без правового статусу фізичної особи - підприємця та між сторонами відсутні господарські правовідносини, суд дійшов висновку про непідвідомчість господарському суду поданої позовної заяви.
Крім того, обґрунтування звернення до Господарського суду Полтавської області представник позивача зводить здебільшого на наявність ухвали Господарського суду Полтавської області 15.03.2010 про порушення провадження у справі № 23/11 про банкрутство.
Менше з тим, Господарський суд Полтавської області ухвалою від 22.04.24 затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс відповідача, ліквідовано відповідача та закрив провадження у справі про банкрутство.
З огляду на викладене суд не вбачає обґрунтованості та законності доводів особи, яка звернулася з позовом, щодо розгляду пред'явлених вимог за правилами Господарського процесуального кодексу України та кодексу з процедур банкрутства.
Отже, зазначений спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частин 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ураховуючи те що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, провадження у справі належить закрити.
Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 917/1609/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 31.10.2024.
Суддя Дмитро СІРОШ