65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3870/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/3870/24
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» (65091, м. Одеса, Серединський сквер, буд. 3, кв.17, код ЄДРПОУ 45038364)
до відповідача: Компанії “Limited Liability Company “Baytree Trading» (9002, Bulgaria, Varna, Morska sirena street, 27, office 2; реєстраційний номер 207589464)
про стягнення 41 985 Євро
Представник:
Від позивача: Самох М.Ю. ордер;
Від відповідача: Кострич М.П. ордер;
Товариство з обмеженою відповідальністю “Рем-Профі-Комплект» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Компанії “Limited Liability Company “Baytree Trading» про стягнення заборгованості у розмірі 41 985 Євро.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Контрактом № 01/01122023 від 01.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару на загальну суму 41 985 Євро.
Ухвалою від 09.09.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» було залишено без руху.
12.09.2024р. до господарського суду надійшла заява (вх. №33343/24) від Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3870/24 за правилами загального позовного провадження.
19.09.2024 за вх. №34280/24 до суду надійшла заява представника відповідача про визнання позову.
14.10.2024 за вх. №37242/24 до суду від позивача надійшла заява про повернення 50% сплаченого у справі судового збору на підставі ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір».
Частинами 3, 4 ст. 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Враховуючи подання представником відповідача заяви про визнання позову, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Щодо підсудності спору Господарському суду Одеської області та застосування законодавства України.
За приписами ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.
Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України. За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону. Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України.
Місцеві господарські суди вправі вирішувати спори і у тих випадках, коли міжнародним договором передбачено можливість укладення письмової пророгаційної угоди між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності (угода про договірну підсудність). Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та статті 30 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України.
Господарські суди повинні керуватися вимогами статті 3 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації. Зокрема, частиною 2 статті 3 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 3 ГПК застосовує це право у вирішенні спору. При цьому за приписами частин 3 та 4 статті 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.
Вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.
Згідно пункту 9.1. Контракту № 01/01122023 від 01.12.2023, укладеного між сторонами у даній справі, будь-який спір, який виникає у господарських правовідносинах між Сторонами за цим Контрактом, підлягає розгляду та вирішенню у Господарському суді Одеської області (м. Одеса, Україна).
Правом, яке регулює цей Контракт, є матеріальне право України (п. 9.2. Контракту).
Таким чином, даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» як покупцем та LIMITED LIABILITY COMPANY “BAYTREE TRADING» (резидент Болгарії) як постачальником укладено Контракт № 01/01122023 за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю обладнання (далі- товар), в асортименті, кількості та за цінами, що вказані у відповідному додатку до цього Контракту, які є невід'ємною його частиною.
На підставі Додатку № 2 від 15.04.2024 року, Додатку № 3 від 18.04.2024 року, Додатку № 4 від 18.04.2024 року та Додатку № 5 від 18.04.2024 року до вищевказаного Контракту, ТОВ «РЕМ ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» поставив «ВА YTREE TRADING» LLC обладнання на загальну суму 41985 Євро.
Зазначені поставки підтверджуються митними деклараціями 24UA500580001217U3 від 07.06.2024р, 24UA500580001343U8 від 27.06.2024р., 24UA500580001383U6 від 05.07.2024р., 24UA500580001488U9 від 22.07.2024р. а також, міжнародними товарно-транспортними накладними №0506/1 від 05.06.2024р., №2706/1 від 27.06.2024р., №443498 від 04.07.2024р., №2207/2 від 22.07.2024р.
Пунктом 6.1 Контракту передбачено, що умови оплати вказуються на кожну окрему партію товару у відповідному додатку до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до Додатку № 2 від 15.04.2024 року, Додатку № 3 від 18.04.2024 року, Додатку № 4 від 18.04.2024 року та Додатку № 5 від 18.04.2024 року термін оплати товару становить 20 днів з дня відправлення товару.
Положенням п.6.2 Контракту передбачено, що валюта Контракту- долари США та Євро. Валюта платежу - долари США та Євро. Оплата здійснюється на підставі рахунку Постачальника.
Також, Компанії “BAYTREE TRADING» LLC були виставлені інвойси (рахунки-фактури) №2-01/01122023 від 16.05.2024р., №3-01/01122023 від 18.06.2024р., №4-01/01122023 від 01.07.2024р. та №5-01/01122023 від 15.07.2024р. на оплату вартості поставленого товару на загальну суму 41 985 Євро.
Як зазначає позивач, станом на сьогоднішній день LIMITED LIABILITY COMPANY “BAYTREE TRADING» не оплатило вищевказані рахунки, внаслідок чого перед Товариством з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» виникла заборгованість у сумі 41 985Євро.
За посилання позивача, ним на адресу відповідача була направлена претензія № 13/08/24 від 13.08.2024 року щодо необхідності погашення вищевказаної заборгованості.
Листом від 20.08.2024р. відповідач “BAYTREE TRADING» LLC повідомив про неможливість провести розрахунки по вищевказаному Контракту у зв'язку із незадовільним фінансовим становищем.
Крім того, як зазначає позивач 20.08.2024р. між ТОВ “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» та “BAYTREE TRADING» LLC було складено та підписано акт звірки розрахунків за даним Контрактом, згідно якого сторони підтвердили наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 41985
Отже позиваючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі про що зазначив у заяві 19.09.2024р. за вх. №34280/24.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Згідно з частинами 1, 2 статті 382 Господарського кодексу України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України. Форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов'язки його сторін регулюються Законом України "Про міжнародне приватне право" та іншими законами.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідачем невиконані та порушенні зобов'язання за Контрактом у вигляді несплати грошових коштів за поставлений (куплений) товар на загальну суму 41 985 Євро.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічна за змістом норма щодо наявності у відповідача права визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві, закріплена у ч. 1 ст. 191 ГПК України.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви (19.09.2024 за вх. №34280/24) відповідач визнав позов в повному обсязі.
Частина 4 вказаної статті також зазначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Щодо можливості стягнення заборгованості в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема договору купівлі-продажу, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому належним виконанням зобов'язання з боку покупця є сплата на користь продавця коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), у Постанові від 16.01.2019 в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-44цс18).
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги визначені позивачем в іноземній валюті. Отже задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 41 985 Євро.
Розподіл судових витрат.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України та частиною 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Крім того, за загальним правилом, встановленим ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
За подання позову позивач сплатив судовий збір у сумі 28 905,41 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 66 від 12.09.2024.
Отже, судові витрати у даній справі слід розподілити наступним чином: 50 % сплаченого судового збору у сумі 14 452,70 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, а решта 50 % підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 185, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» (65091, м. Одеса, Серединський сквер, буд. 3, кв.17, код ЄДРПОУ 45038364) до Компанії “Limited Liability Company “Baytree Trading» (9002, Bulgaria, Varna, Morska sirena street, 27, office 2; реєстраційний номер 207589464) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Компанії “Limited Liability Company “Baytree Trading» (9002, Bulgaria, Varna, Morska sirena street, 27, office 2; реєстраційний номер 207589464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» (65091, м. Одеса, Серединський сквер, буд. 3, кв.17, код ЄДРПОУ 45038364) заборгованість в сумі в сумі 41 985 (сорок одна тисяча дев'ятсот вісімдесят п'ять) Євро та судовий збір в розмірі 14 452 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві)грн. 71коп.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “РЕМ-ПРОФІ-КОМПЛЕКТ» (65091, Одеська обл., м. Одеса, Серединський сквер, буд. 3, кв. 17; код ЄДРПОУ 45038364) з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (65023, Одеська область, місто Одеса, вул. Садова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37607526) 14 452 (чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві)грн. 70коп. судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 66 від 12.09.2024.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 30 жовтня 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна