79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.10.2024 Справа № 914/2048/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м. Київ;
до відповідача: Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, с.Солонка Львівського району Львівської області
про стягнення заборгованості. Ціна позову: 14936,89 грн
Представники сторін не викликалися.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 14936,89 грн., з якої: 9536,91 грн основного боргу, 1194,55 грн пені, 690,89 грн 3% річних, 3514,54 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 26.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.
Відповідач письмового відзиву не подав. Причин не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема відповідача, шляхом надіслання ухвали суду від 26.08.2024 в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Таким чином, ухвала суду від 26.08.2024р. була внесена до АСДС та доставлена до електронного кабінету 27.08.2024р. о 18:41год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу від 26.08.2024р. доставлено до електронного кабінету відповідача 27.08.2024р. о 18:41год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 28.08.2024р.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З врахуванням наведеного, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідача включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесено спожитий відповідачем газ до портфеля постачальника «останньої надії», що підтверджується листом оператора ГТС від 27.03.2024 № ТОВВИХ-24-4738; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та повідомленням про споживачів у зоні ліцензійної діяльності оператора ГРМ, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії (АТ «Львівгаз). Позивач за період з 29.10.2021 по 30.11.2021 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,53658 тис.м3, на загальну суму 9014,54 грн; за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,02165 тис.м3, на загальну суму 459,01 грн; період з 01.06.2023 по 22.06.2023 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 0,00333 тис.м3, на загальну суму 63,36 грн. Всього на суму 9536,91 грн.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу не виконав, відтак основна заборгованість станом на дату звернення до суду становить 9536,91 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, відповідачу нараховано пеню в сумі 1194,55 грн., 3% річних в сумі 690,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 3514,54 грн.
Позиція відповідача.
Письмового відзиву чи заперечень відповідачем не подано.
Обставини, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017р. № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
24.12.2019р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України».
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. № 917-р ТОВ "ГК "Нафтогаз України" визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
26.10.2021р. набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021р. №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 і від 9 грудня 2020 року № 1236» (Постанова КМ України № 1102). Пунктом 2 зазначеного нормативно-правового акту покладені зобов'язання на АТ «Магістральні газопроводи України», ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.
Солонківська сільська рада Львівського району Львівської області є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.11.2021р. автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
В інформаційній платформі відповідач (споживач) з ЕІС-кодом 56XS00004А9JF00P був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х220000000001J) (позивач) у періоди з 29.10.2021р. по 30.11.2021р. та з 01.05.2023р. по 22.06.2023р.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом Оператора ГТС від 27.03.2023р. № ТОВВИХ-23-4738, інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (наданому у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС), копії яких долучено до позовної заяви.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за №1378/27823 (Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
- ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
- прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів);
- назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
- поштову адресу об'єкта споживача.
На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний реєстр за Формою № 10 через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника "останньої надії" в інформаційній платформі. Копії листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 27.03.2024р. № ТОВВИХ-23-4738 та інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10) долучено до матеріалів справи. Згідно з Формою № 10, копія якої долучена до позовної заяви, відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) №2496 від 30.09.2015р. (Правила), договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
До матеріалів справи додано типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» підписаний сторонами.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2501.
Згідно з пунктом 1.1. договору, цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (далі - постачальник).
Відповідно до пункту 1.2. договору, умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх споживачів України.
За приписами пункту 1.3. договору, цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
У пункті 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 2.2. договору, обов'язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). Відповідно до п. 2.3. договору відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи), Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
За умовами п. 3.1. договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Згідно із п. 3.3. договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
За приписами пункту 4.1. договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Відповідно до п. 4.2. договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/ Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Згідно із п. 4.3 договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Пунктом 4.4. договору встановлено обов'язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пп. 1 п. 5.1. та пп. 1 п. 5.2. договору, споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
За приписами пп. 3 п. 6.2. договору постачальник зобов'язується обчислювати і виставляти рахунки споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог та у порядку, передбачених Правилами постачання та цим договором.
Згідно із п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством. За умовами п. 8.2. договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.
Відповідно до п. 11.1. договору договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
За приписами п. 11.3 договору протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.
Відповідно до даних з інформаційної платформи оператора ГТС, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник «останньої надії».
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу. Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015р. №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.
Протягом листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.
З 01.12.2021р. ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Як суб'єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XS00004А9JF00P.
Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу:
- природного газу в об'ємі 0,53658 тис.м3 за період за період з 29.10.2021 по 30.11.2021, на загальну суму 9014,54 грн. Позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за листопад 2021 року № 34913 на суму 9014,54грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справи.
- природного газу в об'ємі 0,02165 тис.м3 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 року, на загальну суму 459,01 грн. Позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за травень 2023 року № 19423 на суму 459,01 грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справ;
- природного газу в об'ємі 0,00333 тис.м3, на загальну суму 63,36 грн за період з 01.06.2023 по 22.06.2023 року. Позивач скерував відповідачу рахунок на оплату (природний газ) за червень 2023 року № 22613 на суму 63,36грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справ;
Доказів здійснення відповідачем оплат за отриманий та спожитий газ сторонами суду не представлено.
До матеріалів справи долучено копію вимоги про сплату заборгованості за спожитий газ непобутовим споживачем постачальнику «останньої надії» якою позивач просив відповідача сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 9536,91 грн. до 28.12.2023р.
З огляду на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 14936,89 грн., з яких 9536,91 грн. - основний борг, 1194,55 грн. - пеня, 3514,54 грн. - інфляційні втрати, 690,89 грн. - 3% річних.
Позиція суду.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
У пункті 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» зазначено, що постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
За приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2501.
Цей правочин є публічним, а його умови-однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Постачальник «останньої надії» зобов'язаний на головній сторінці свого сайту розмістити чинну редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз'яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.
Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Постачальник «останньої надії» має повідомити споживача про обмежений строк постачання природного газу, ціну природного газу для споживача та поінформувати споживача про його право та необхідність вибору іншого постачальника шляхом розміщення відповідної інформації на сайті постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» зобов'язаний оприлюднювати на своєму веб - сайті та підтримувати в актуальному стані інформацію щодо споживачів, що не є побутовими, з діючими договорами постачання природного газу із зазначенням такої інформації: ЕІС-коди споживачів (точок комерційного обліку); ЄДРПОУ та назва споживача; адреса об'єкта; кінцевий строк постачання природного газу.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2501.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
До матеріалів справи додано типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» підписаний сторонами.
Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем відповідачу за період з 29.10.2021 по 30.11.2021 року природного газу в об'ємі 0,53658 тис.м3, на загальну суму 9014,54 грн; за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 року - в об'ємі 0,02165 тис.м3, на загальну суму 459,01 грн; період з 01.06.2023 по 22.06.2023 року - в об'ємі 0,00333 тис.м3, на загальну суму 63,36 грн. Всього на суму 9536,91 грн.
Як встановлено судом і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивач скерував відповідачу рахунки на оплату (природний газ) за листопад 2021, травень 2023, червень 2023 року на загальну суму 9536,91 грн. Копії рахунку, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку долучено до матеріалів справи.
Пунктом 4.4. договору встановлено обов'язок споживача оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 9536,91грн.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу становить 9536,91грн.
Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів пред'явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, кількості та вартості поставленого природного газу у визначеному договором порядку.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Позивач на підставі п. 4.5 договору:
- за період з 01.01.2022р. по 30.06.2022р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 1091,62 грн. на суму заборгованості 9014,54грн. за листопад 2021р.;
- за період з 01.07.2023р. по 31.12.2023р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 91,35 грн. на суму заборгованості 459,01 грн. за травень 2023р.;
- за період з 01.08.2023р. по 31.01.2024р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 63,36 грн. на суму заборгованості 63,36 грн. за червень 2023р.
Розрахунки долучено до матеріалів справи та перевірено судом. Відповідач не заперечив проти наданих позивачем розрахунків, контррозрахунку не подав.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу:
- 675,36 грн. 3% річних за період з 01.01.2022р. по 30.06.2024р. та 3489,26 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2022р. по 30.06.2024р. на суму заборгованості 9014,54 грн. за листопад 2021р.;
- 13,79 грн. 3% річних за період з 01.07.2023р. по 30.06.2024р. та 21,86 грн. інфляційних втрат за період з 01.07.2023р. по 30.06.2024р. на суму заборгованості 459,01грн. за травень 2023 р;
- 1,74 грн. 3% річних за період з 01.08.2023р. по 30.06.2024р. та 3,42 грн. інфляційних втрат за період з 01.08.2023р. по 30.06.2024р. на суму заборгованості 63,36 грн. за червень 2023 р;
Розрахунки долучені до матеріалів справи та перевірені судом. Відповідач не заперечив проти наданих позивачем розрахунків, контррозрахунку не подав.
Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань та доказів в спростування наведених обставин суду не надано.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України). Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини, які є предметом доказування, визнаються встановленими, позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області (81131, Львівська область, Львівський район, с.Солонка, буд.3, ідентифікаційний код 04369699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 9536,91 грн. основного боргу, 1194,55 грн. пені, 3514,54 грн. інфляційних втрат, 690,89 грн. 3% річних та 2422,40 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Кітаєва С.Б.