печерський районний суд міста києва
Справа № 757/36726/19-к
10 жовтня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13
захисників ОСОБА_14 , ОСОБА_15
обвинуваченого ОСОБА_16
представників потерпілого ОСОБА_17 , ОСОБА_18
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні №12019100060002425, об'єднаному з кримінальним провадженням №12019100060002962, за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, клопотання прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні 10.10.2024 прокурор ОСОБА_13 заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_16 на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тобто у зв'язку з декриміналізацією закону.
Обвинувачений ОСОБА_16 підтримав клопотання прокурора, надав згоду на закриття кримінального провадження з заявленої прокурором підстави.
Захисник ОСОБА_19 , представник потерпілого ТОВ «Альвар» в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про місце, дату та час проведення підготовчого судового засідання у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КПК України, причини неприбуття суду не повідомили.
Судом, з урахуванням думки учасників провадження, належного повідомлення учасників провадження про місце, дату та час проведення судового розгляду, неповідомлення ними про причини неприбуття та ненаправлення заяви про відкладення судового засідання, визнано можливим розглянути заявлене клопотання у відсутність осіб, що не з'явилися.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Як вбачається зі змісту обвинувальних актів, ОСОБА_16 обвинувачується у повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжка) на суму 880,10 грн. та 857,40 грн., що мало місце 27.05.2019 та 01.06.2019 відповідно.
На час вчинення інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_16 діянь, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2019 встановлено в сумі 1921 грн, відтак податкова соціальна пільга у 2019 році складала 960,50 грн. (1921 грн. х 50%).
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), водночас нормами КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2019 році, на час вчинення інкримінованих ОСОБА_16 діянь, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 192 грн 10 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала 192 грн 10 коп., то наставала кримінальна відповідальність.
Отже, на час, до якого відносять інкриміновані ОСОБА_16 діяння, таємне викрадення чужого майна вартістю понад 192 грн 10 коп. кваліфікувалось за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка), а за наявності кваліфікуючих ознак щодо ОСОБА_16 вчинення крадіжки повторно - за відповідною частиною статті 185 КК України, а саме за ч. 2 ст. 185 КК України.
В той же час, 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, відтак за ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Частиною 2 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначено положеннями ст. 4 КК України. Зокрема, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).
Частиною 6 ст. 3 КК України, визначено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2019 році становила 1921 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених ОСОБА_16 діянь, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки яких він обвинувачується, згідно обвинувальних актів становить 880,10 та 857,40 грн, що не перевищують двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1921 грн.
Оскільки згідно обвинувальних актів вартість майна, викрадення якого інкриміновано ОСОБА_16 становить 880,10 та 857,40 грн, то вказані дії ОСОБА_16 підпадають під регулювання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_16 висловив згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
За наведених вище обставин, суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження саме за п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_16 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження щодо ОСОБА_16 за ч. 2 ст. 185 КК України підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_16 не застосовувався.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, ст. ст.284-288, 372, 376, 479-2 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Кримінальне провадження №12019100060002425, об'єднане з кримінальним провадженням №12019100060002962, за обвинуваченням ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, закрити на підставі пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України.
Процесуальні витрати в провадженні відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Речовий доказ CD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1