номер провадження справи 18/135/24
28.10.2024 справа № 908/1812/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1812/24
за позовом концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091)
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса об'єкта надання послуг: вул. Одеська, буд. 2, м. Запоріжжя, 69000)
про стягнення 651485,33 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Концерн “Міські теплові мережі» через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 651485,33 грн. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період січень - лютий 2022 року включно до нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, буд. 2.
В обґрунтування вимог позивач зазначив наступне. Концерн «Міські теплові мережі» (Теплопостачальна організації), не зважаючи на відсутність укладеного сторонами договору, у період з січня по лютий 2022 року відпустив ІНФОРМАЦІЯ_1 теплову енергію до частини нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . За поясненнями позивача, зазначений об'єкт знаходиться у користуванні відповідача згідно договору позички № 1/15 від 05.01.2015, додаткової угоди від 30.08.2017 до договору позички та договору оренди № 108/22 від 26.07.2022. За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію в опалювальний сезон за період з січня по лютий 2022 року на загальну суму 651485,33 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 193, 232, 275-277 ГК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, позивач просив позов задовольнити, справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також позивач просив повернути зайво сплачений судовий збір.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 справу № 908/1812/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 30.07.2024, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1812/24, присвоєно справі номер провадження 18/135/24, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1812/24; відповідачу запропоновано надати у строк, що не перевищує 15 днів з моменту отримання даної ухвали, але не пізніше 21.08.2024, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачу запропоновано у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку.
Оскільки у позивача та відповідача зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (підсистема “Електронний суд»), обмін документами з ними здійснювався в підсистемі “Електронний суд».
Як свідчать довідки Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа, ухвалу від 30.07.2024 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді доставлено в електронні кабінети позивача та відповідача 30.07.2024.
Від відповідача через підсистему “Електронний суд» 16.09.2024 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач, не оспорюючи фактичні обставини та порядок розрахунку і розмір боргу, вказав на те, що обов'язок орендаря (споживача) щодо укладення договору теплопостачання є похідним від активних дій орендодавця або постачальника комунальних послуг. Відповідач не ухиляється і не ухилявся від укладення договору про надання комунальних послуг та, відповідно, створення передумов для виникнення відповідних правовідносин. Також відзначив, що з моменту створення не отримував бюджетних асигнувань на сплату комунальних послуг, оскільки у системі Міністерства оборони України правомочним оплачувати відповідні послуги визначено виключно відповідний структурний підрозділ.
Суд відзначає, що відзив поданий відповідача з пропуском визначеного судом процесуального строку без відповідного клопотання про його поновлення.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскільки відзив не містить клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання, а поновлення такого строку можливо за наявності клопотання учасника справи з обґрунтуванням такого поновлення, відзив залучається до матеріалів справи, але до розгляду не приймається.
Від позивача 23.09.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач доводи відповідача заперечив. Наголосив на тому, що укладення договору з теплопостачання відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією є не правом споживача послуг, а його обов'язком, а сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період. Позивач просив поновити процесуальний строк на подання відповіді на відзив.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, держава, яка створює суди першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах.
Одною з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом (рішення від 26 травня 2009 року у справі «Бацаніна проти Росії» (Ваізашпа V. Киззіа), заява № 3932/02, її. 22).
З огляду на приписи ст. 119 ГПК України, зважаючи на введення воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України та приймаючи до уваги пояснення позивача щодо причин пропуску процесуального строку, з метою дотримання принципу господарського судочинства щодо рівності та змагальності сторін, строк подачі відповіді на відзив судом поновлений.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи № 908/1812/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1812/24 дозволяють здійснити її розгляд по суті.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, запровадження воєнного стану на території України, ведення бойових дій на території Запорізької області, інтенсивні ракетні, бомбові та артилерійські обстріли м. Запоріжжя з початку військової агресії РФ по теперішній час, що загрожувало життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів та працівників суду в умовах збройної агресії проти України, а також знаходження судді Левкут В.В. у щорічній відпустці з 29.08.2024 по 04.10.2024, рішення прийнято без його проголошення - 28.10.2024.
Розглянувши матеріали справи, суд
Відповідно до статутних документів Концерну «Міські теплові мережі» основним видом його діяльності є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ.
Згідно своїх господарських зобов'язань позивач здійснює постачання теплової енергії в будівлю (об'єкт комунальної власності), за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Одеська, буд. 2, яка перебуває в оперативному управлінні Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Відповідно до договору позички № 1/15 нерухомого майна по вул. Одеській, 2 від 05.01.2015, укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки, молоді та спорту Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_2 , користувачу у безоплатне користування передано частину будівлі (літ. А-2) по вул. Одеській, 2.
Додатковою угодою від 30.08.2017 до договору позички сторонами доповнено предмет договору переліком нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна по вул. Одеській, 2.
Доказів того, що передане за договором позички майно поверталось Позичкодавцеві/Балансоутримувачу матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
В подальшому, відповідно до договору № 108/22 оренди нерухомого майна по вул. Одеській, 2, що належить до комунальної власності та передається в оренду без проведення аукціону від 26.07.2022, укладеного Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_3 Орендарю (відповідачу) передано у строкове платне користування комунальне майно: будівля (літ.А-2) (з підвалом, господарчою спорудою та інш.) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Одеська, буд. 2.
Згідно із п. 6.8 договору оренди орендар зобов'язаний в місячний термін укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг або з балансоуутримувачем будівлі договір про відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат останнього за отримані комунальні послуги, послуги з утримання будівлі та прибудинкової території, витрат на відшкодування земельного податку тощо та своєчасно вносити платню за ці послуги у встановленому законодавством порядку, про що повідомити орендодавця, надавши у 1-ти денний термін засвідчені належним чином копії відповідних договорів.
Договір на постачання теплової енергії сторонами у справі не укладений.
За поясненнями позивача, до січня 2022 року договір про надання послуги з постачання теплової енергії для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на об'єкт по АДРЕСА_2 , укладався Квартирно-експлуатаційним відділом міста Запоріжжя. Позивача листом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя від 02.11.2021 № 3316 проінформовано про завершення договірних відносин у сфері теплопостачання до відповідного об'єкту нерухомості.
Концерном «МТМ» впродовж 2022-2023 р.р проводились заходи щодо вирішення питання бездоговірного споживання послуги з постачання теплової енергії за період січень 2022 - лютий 2022 року. Однак ІНФОРМАЦІЯ_4 , як безпосередній користувач об'єкта за адресою вул. Одеська, 2, відмовлявся від укладання договору посилаючись на відсутність повноважень на оплату комунальних послуг. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Запоріжжя відмовлявся від укладання договору посилаючись на Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ від 03.10.2019, наполягав на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (ТЦК та СП) є юридичною особою за законодавством України, повинен укладати договори оренди нерухомого майна для своєї діяльності, якщо він не перебуває на балансовому обліку або в оренді у КЕВ м. Запоріжжя та вживати заходів для укладання із постачальником комунальних послуг договорів на постачання відповідних комунальних послуг.
Оскільки питання укладання договору в досудовому порядку не вирішилось, у зв'язку відсутністю договору купівлі-продажу теплової енергії у спірний період позивач у жовтні 2023 року здійснив нарахування відпущеної теплової енергії за період січень-лютий 2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 (об'єкт за адресою вул. Одеська, 2).
За твердженням позивача, відповідачу відпущено теплову енергію за період з січня по лютий 2022 року на загальну суму 651485,33 грн., що підтверджується рахунком та актом приймання-передачі теплової енергії за спірний період, направленим споживачу через програму M.E/Doc.
Невиконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості теплової енергії, спожитої за відсутності укладеного договору, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019 № 830 (надалі - Правила №830), Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного Теплопостачальною організацією та Споживачем.
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками/користувачами приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).
Також статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
Значеною нормою визначено ще одну обов'язкову ознаку споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа (ОСББ, житлово-комунальні організації, виконавці послуг), теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
З огляду на зазначене вище (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії відносяться, зокрема, власники/балансоутримувача/орендарі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі.
Слід зазначити, що відповідно статті 1 Закону України «Про теплопостачання» саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб'єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Частиною четвертою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).
Згідно з пунктом 3 Правил № 1198, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору; система теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільних) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об'єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; система теплоспоживання - комплекс теплоспоживчих установок, з'єднаний із системою теплопостачання, призначений для задоволення потреб споживача відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил № 1198).
У відповідності до п. 23 Правил № 1198 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Разом з тим, з 01.05.2019 введено в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 09.06.2018, згідно з яким відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб'єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
У пункті 2 Правил № 830 у цих Правилах терміни вживаються в такому значенні:
індивідуальний тепловий пункт - тепловий пункт для потреб опалення та/або гарячого водопостачання однієї будівлі (споруди) або її частини, що є комплексом обладнання (пристроїв), який розташований всередині будівлі або за межами будівлі на прибудинковій території та який забезпечує приєднання пристроїв такого комплексу до зовнішньої теплової мережі та (за потреби) мережі холодного водопостачання, керування режимами теплоспоживання, трансформацію теплової енергії, регулювання параметрів теплоносія в будівлі та розподіл теплової енергії за типами споживання (опалення, гарячого водопостачання);
опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення;
опалювана площа (об'єм) приміщення - загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас;
температурний графік теплової мережі - розрахункові значення температури теплоносія, які залежать від кліматичних умов (стосовно розрахункової зовнішньої температури повітря для системи опалення), після джерела теплопостачання на вході в теплову мережу будівлі і після повернення теплоносія від споживачів.
Отже, якщо відповідне устаткування житлових/нежитлових приміщень, що належать власникам/користувачам таких приміщень, приєднане до внутрішньобудинкових систем/зовнішньої теплової мережі, то власники/користувачі таких приміщень є споживачами послуг та суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 13 Правил №830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно із п. 37 Правил №830 Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
За визначенням ч. 6 ст. 19 Закону України “Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Матеріалами справи підтверджується, що у користуванні відповідача з січня 2015 року знаходиться будівля по вул. Одеській, 2 в м. Запоріжжі на підставі договору позички № 1/15 від 05.01.2015, додаткової угоди від 30.08.2017 до договору позички та договору оренди №108/22 від 26.07.2022.
Факт користування будівлею у спірний період без укладання договору з Теплопостачальною організацією відповідачем не заперечується.
Наказом № 23 від 31.01.2020 Міністерства розвитку громад та територій України затверджено вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Вимоги визначають основні положення щодо формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - комунальні послуги).
В них визначено терміни: абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі; рахунок на оплату комунальної послуги - розрахунковий персоніфікований для кожного окремого споживача документ, що містить консолідовану інформацію щодо нарахованої суми за спожиті обсяги комунальної послуги, платежів споживача за ці послуги, у тому числі сплачених у попередньому розрахунковому періоді, обсягів споживання комунальних послуг та діючих тарифів на ці послуги, іншу інформацію, про нараховані та сплачені суми платежів, передбачених законами України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».
Концерном «МТМ» кожному споживачу присвоєно абонентський номер, що дає змогу ідентифікувати кожного споживача за місцем споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.
Обставини справи свідчать, що у спірний період з січня по лютий 2022 року відповідний Договір з власником/користувачем будівлі про постачання теплової енергії сторонами не укладений.
Разом з тим, відповідач є споживачем теплової енергії, між сторонами склались фактичні договірні відносини щодо надання відповідних послуг з постачання теплової енергії, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов'язку оплати за такі послуги.
Нежитлова будівля за адресою: вул. Одеська, 2, м. Запоріжжя не обладнана комерційним приладом обліку теплової енергії.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.2021 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Згідно із п. 32 Правил №830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.
У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Нарахування споживачам за послуги постачання теплової енергії виконуються згідно Методики № 315 (зі змінами № 358 від 28.12.2021).
Згідно Методики № 315 (зі змінами №358 від 28.12.2021) визначено механізм розрахунку загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії до встановлення вузла комерційного обліку, або у разі виходу його з ладу розрахунковим методом з урахуванням приведеного теплового навантаження будівлі, згідно фактичних та нормативних температур, тривалості надання послуги.
Нарахування теплових втрат Концерном «МТМ» виконуються відповідно до п. 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж», затверджених наказом Міністерства ПтаЕ від 14.02.2007 №71, згідно з яким облік відпускання і використання теплової енергії має здійснюватися у вузлі обліку теплової енергії, організованому на межі розділу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем. У разі організації вузла обліку не на межі розділу теплових мереж розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням втрат на ділянці мережі від межі розділу до місця установки розрахункових приладів.
На виконання Правил № 830 позивачем формуються рахунки на оплату спожитої послуги та надаються споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Позивачем сформовані та надані відповідачу акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії по особовому рахунку № 82440021. Акт та рахунок надавались в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку теплової енергії. У акті та рахунку міститься позначка «Документ доставлено контрагенту».
У рахунку міститься зазначення адреси надання послуги: вул. Одеська, 2, загальна площа будівлі 1672,8 кв. м., особовий рахунок № 82440021, Споживач: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Закону України “По бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. До первинних документів належать такі документи, як видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, прибутковий та видатковий касовий ордер, та інші. Мета складання первинних документів - зафіксувати факт господарської операції.
Згідно виставленого позивачем рахунку відповідачу нараховано за січень 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) - 152,63664 Гкал, сума без ПДВ 371377,16 грн.; за лютий 2022 року: послуга з постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу) - 70,4980039 Гкал, сума без ПДВ 1715527,28 грн., всього на суму 651485,33 грн. з ПДВ.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 908/3159/19: «Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц. Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини» (п.п. 36, 37, 38 постанови).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц.
Отже, відсутність укладеного договору з Теплопостачальною організацією не звільняє відповідача від оплати вартості теплової енергії у спірному періоді.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Отже, нарахування позивачем вартості теплової енергії за період з січня по лютий 2022 року на загальну суму 651485,33 грн. є обґрунтованим, яку, всупереч вимог закону, відповідач не оплатив.
Враховуючи вищенаведене, суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 651485,33 грн. заборгованості правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував і не надав доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії, або підстав для звільнення від такого обов'язку.
На підставі викладеного, суд позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.
З матеріалів справи слідує, що Концерном “Міські теплові мережі» сплачено судовий збір у розмірі 9689,60 грн. (платіжні інструкції №№ 4621, 4622, 4624, 4625 від 16.04.2024 на 2422,40 грн. кожна).
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 7817,82 грн. (9772,28 грн. х 0,8).
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 1871,78 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
В позовній заяві позивач просив повернути суму надмірно сплаченого судового збору.
Отже, сума зайво сплаченого Концерном «Міські теплові мережі» судового збору в розмірі 1871,78 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що судом буде винесено відповідну ухвалу.
Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса об'єкта надання послуг: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; розрахунковий рахунок НОМЕР_4 у Філії - АТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 651485,33 грн. (шістсот п'ятдесят одну тисячу чотириста вісімдесят п'ять грн. 33 коп.) основного боргу. Видати наказ.
3. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; адреса об'єкта надання послуг: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь концерну “Міські теплові мережі» (вул. Героїв полку “Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; ідентифікаційний код НОМЕР_3 , р/р НОМЕР_5 у ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478) 7817,82 грн. (сім тисяч вісімсот сімнадцять грн. 82 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 31.10.2024.
Суддя В.В. Левкут