24 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 335/6236/24
головуючий суддя І інстанції - Гаєць Ю.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.06.2024 року в адміністративній справі №335/6236/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕНА № 2107901 від 09.05.2024 року, та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.06.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем з порушенням приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить про необхідність її скасування.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.05.2024 року поліцейською 1 взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Запорізькій області Кострицькою А.В. була прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 серії ЕНА № 2107901 від 09.05.2024 року.
Відповідно до вказаної постанови, 09.05.2024 року о 17:27 позивач керуючи транспортним засобом Chevrollet Lacetti НОМЕР_1 у населеному пункті перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 79 км./год.
На підставі вказаного, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б спростовували дані, наведені в постанові по справі про адміністративне правопорушення, не навів обґрунтованих підстав, за яких вказана постанова в справі про адміністративне правопорушення є незаконною та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини.
Приписами ст. 14 Закону України “Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 року № 1306 (далі - ПДР України) у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 106 1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116 2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121 1, 121 2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124 1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 132 1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133 1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164 4, статтею 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181 1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189 2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати учасників дорожнього руху до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Поряд з вказаним, частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем, на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення, було надано до суду відеозапис та фотозйомку з технічного засобу Trucam LTI 2020 TC 008387. Факт здійснення відеофіксації також відображено у спірній постанові.
Відповідно до стоп-кадру з наведеного відеозапису, 09.05.2024 року о 17:18 позивач керуючи транспортним засобом Chevrollet Lacetti НОМЕР_1 на прибережній автомагістралі рухався зі швидкістю 79 км./год. та перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км./год.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 06.12.2024 року № 22-01/29763, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCam ІІ № TC008387 відповідає вимогам технічної документації.
Отже, технічний засіб TruCam ІІ № TC008387 є засобом вимірювальної техніки, який введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, подальша експлуатація якого не обмежена чинним законодавством, а тому зафіксовані останнім відомості являються доказом в розумінні статті 251 КУпАП та ст.ст. 73-76 КАС України, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Що стосується посилань позивача на здійснення інспектором патрульної поліції вимірювання швидкості руху транспортного засобу, який знаходився під його керуванням, поза межами дії знаку 5.76, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Відповідно до ПДР України, знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.
Отже, наведений знак позначає ділянки доріг, де здійснюється Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху.
Згідно п. 1 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі - Порядок № 833), система фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність технічних засобів (приладів контролю), програмних і апаратних засобів обробки отриманих за допомогою технічних засобів (приладів контролю) інформаційних файлів та метаданих, обміну з використанням електронних комунікаційних мереж інформацією, необхідною для реалізації організаційних і процесуальних заходів під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, що функціонує в єдиній інформаційній системі МВС (далі - єдина інформаційна система).
Відповідно до п.п. 8, 9 Порядку № 833, система складається з:
автоматичної системи виявлення та фіксації шляхом фотозйомки або відеозапису подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, за допомогою технічних засобів (приладів контролю) (далі - автоматична система фіксації);
автоматизованої системи обробки даних МВС, що є комплексом взаємопов'язаних методів і засобів збирання, збереження, обробки та надання даних про адміністративні правопорушення;
підсистем взаємодії з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, Реєстром адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та іншими інформаційними та інформаційно-комунікаційними системами МВС, відповідних органів державної влади, національного оператора поштового зв'язку, а також з електронними комунікаційними мережами постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
Порядок отримання автоматизованою системою обробки даних МВС інформаційних файлів або метаданих від автоматичної системи фіксації визначається МВС за погодженням з Адміністрацією Держспецзв'язку.
До складу автоматичної системи фіксації входить мережа технічних засобів (приладів контролю), які забезпечують в автоматичному режимі фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розпізнавання номерних знаків транспортних засобів та передачу інформації про зафіксовані події електронними комунікаційними мережами до автоматизованої системи обробки даних МВС.
Отже, автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху здійснюється за допомогою технічних засобів, які забезпечують, саме в автоматичному режимі фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
В даному випадку, вимірювання швидкості руху позивача здійснювалось безпосередньо поліцейським за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, тобто не в автоматичному режимі, що свідчить про безпідставність наведених доводів позивача.
Що стосується посилань позивача на те, що вимірювання швидкості руху транспортного засобу протиправно здійснювалось поліцейським шляхом тримання у руці лазерного вимірювача Trucam ІІ, а не шляхом його стаціонарного розміщення, то колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх безпідставності, оскільки законодавство не містить імперативних приписів стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення ним фіксації тільки таким способом.
Відносно посилань позивача на зазначення невірної адреси скоєння адміністративного правопорушення, оскільки поліція здійснювала вимірювання швидкості на ділянці без знаку 5.76 взагалі на мосту, а не на Набережній магістралі чи на бул. Шевченко, як на підставу протиправності спірної постанови, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки як видно зі змісту спірної постанови в ній зазначено місце вчинення правопорушення, а саме Прибережна автомагістраль/бульвар. Шевченка, 74-А, та також не має розбіжностей з картою вебсервісу "Google maps".
Інші доводи позивача, що викладені в апеляційній скарзі, за встановлених обставин, колегією суддів до уваги не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.06.2024 року в адміністративній справі №335/6236/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва