21 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/11739/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р. (суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/11739/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області №55 д/с від 22.01.2024 року та №63-к від 12.01.2024 про звільнення його з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області; визнати протиправним та скасувати дисциплінарне стягнення «звільнення зі служби в поліції» накладене на нього наказами Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області від 22.01.2024 №55 о/с та від 12.01.2024 №63 к; поновити на службі в поліції на посаді старшого сержанта поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу, з 23.01.2024 по день винесення рішення по справі.
В обґрунтовування позовних вимог позивач вказував на те, що його звільнення зі служби в поліції відбулось з порушенням принципу презумпції невинуватості, за відсутності постанови суду про визнання його винним у скоєнні адміністративних правопорушень. Крім того, результати службового розслідування не відповідають дійсним обставинам, оскільки позивач не керував автомобілем, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на єдиному доказі - висновку службового розслідування, проведеного відповідачем. Оскільки вина у скоєнні адміністративних правопорушень судом не встановлена, позивач вважає, що дисциплінарне стягнення щодо нього не може бути застосовано.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, вказуючи на те, що під час службового розслідування встановлені обставини, які є підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП на посаді поліцейського-водія взводу № 1 (м. Нікополь) БКС № 2 ГУНП. 19.12.2023 поліцейськими УГІ ГУНП було отримано інформацію про складання 17.12.2023 року відносно позивача протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а також винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП. На підставі наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 20.12.2023 № 2552 «Про організацію проведення службового розслідування» було розпочато службове розслідування за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни поліцейським-водієм взводу № 1 (м. Нікополь) батальйону конвойної служби № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , а також можливої неналежної організації службової діяльності останнього керівництвом цього ж батальйону конвойної служби, що призвело до складання 17.12.2023 відносно вказаного поліцейського протоколів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, а також винесення постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП. 12.01.2024 дисциплінарною комісією ГУНП в Дніпропетровській області було складено висновок про результати службового розслідування. Наказом ГУНП від 22.01.2024 № 55 о/с останнього було звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 22.01.2024. Підставою видання наказу про звільнення позивача зі служби в поліції став наказ ГУНП від 12.01.2024 № 63-к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне звільнення позивача зі служби в поліції.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, які регулюються Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (Закон № 580-VIII) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року №2337-VIII (Дисциплінарний статут).
Приписами статей 18, 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частин першої - шостої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (ст. 19 Статуту).
Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ № 893 від 07 листопада 2018 р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України.
Пунктом 1 розділу V Порядку №893 зазначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
За результатами службового розслідування встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 16.12.2023 в умовах воєнного стану у поза робочий час, керував автомобілем «Renault Megane», н.з. НОМЕР_1 , на вул. Партизанська, в м. Покров, Дніпропетровської області без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з ознаками алкогольного сп'яніння, безпідставно відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, не вжив заходів щодо уникнення дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 16.12.2023, не повідомив про подію за номером екстреного виклику поліції « 102», не встановив знак аварійної зупинки, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не сприяв встановленню обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, тобто перешкоджав поліцейським виконувати їхні обов'язки, здійснив завідомо неправдиве повідомлення до поліції про факт незаконного заволодіння транспортним засобом, що призвело до зриву нормальної роботи поліції, не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, не повідомив керівництво батальйону конвойної служби № 2 ГУНП про факт складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4, ч. 1 ст. 126 КУпАП, тобто скоїв в умовах воєнного стану проступок, який суперечить покладеним на працівників поліції основним обов'язкам.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджено дотримання відповідачем приписів Порядку № 893 при проведенні службового розслідування, а також підтверджено скоєння проступку, який суперечить покладеним на працівника поліції основним обов'язком і вчинення дій, що підривають авторитет поліції.
Доводи скаржника про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася на участю його дружини, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки під час службового розслідування на підставі пояснень очевидців події та працівників швидкої медичної допомоги встановлена обставина перебування за кермом саме позивачем.
Щодо доводів скаржника про відсутність судових рішень про притягнення його до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Відсутність судового рішення у справі про адміністративне правопорушення жодним чином не впливає на результати проведеного службового розслідування, оскільки ключовим питанням є дотримання позивачем Присяги поліцейського та Правил етичної поведінки, які зобов'язують, у тому числі, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Колегія суддів вважає, що залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, хибне повідомлення поліції про викрадення автомобіля, перекладання відповідальності за ДТП на свою дружину, неповідомлення керівництва про складання протоколів про адміністративне правопорушення є свідченням наміру позивача уникнути відповідальності.
Щодо застосування виду стягнення.
Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Національної поліції підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
За правовим висновком Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 р. у справі № 826/4681/18, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов'язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідає характеру скоєного проступку та поведінці позивача. Дотримано відповідачем, на думку колегії суддів, і принцип пропорційної між вчиненим позивачем дисциплінарним проступком та мірою відповідальності.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 р. в адміністративній справі №160/11739/24 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили 21 жовтня 2024 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Л.А. Божко
суддя О.О. Круговий