31 жовтня 2024 р. Справа № 440/8772/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/8772/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2022 №134 та рішення про відмову у призначенні пенсії №056350009988 від 21.01.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 у підтвердження періоду роботи, передбаченої п. 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати позивачу роботу на посаді майстра в Харківському спеціалізованому управлінні тресту "Донбасдомнаремонт" період з 16.01.1989 - 30.04.1990, та період роботи з 03.05.1990 - 01.06.1993 промисловий кооператив "Трубник" трубокладом промислових цегляних труб 5 розряду, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 задоволено позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.11.2022 №134.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №056350009988 від 21.01.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 роботу на посаді майстра в Харківському спеціалізованому управлінні тресту "Донбасдомнаремонт" період з 16.01.1989 - 30.04.1990, та період роботи з 03.05.1990 - 01.06.1993 промисловий кооператив "Трубник".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивачу правомірно було відмовлено в підтвердженні роботи та призначенні пенсії відповідно до п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю даних про ліквідацію виробничого кооперативу "Трубник" без визначення правонаступника.
Позивачем подано відзив, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про зарахування періоду роботи на Харківському СУ "Донбасдомнаремонт" з 16.01.1989 по 30.04.1990 та період роботи в кооперативі «Трубник» з 03.05.1990 по 01.06.1993 згідно списку №2.
Крім того, 13.01.2023 позивачем подано на ім'я Лубенського об'єднаного управління ПФУ заяву про призначення пенсії за віком.
Водночас рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2022 №134 позивачу підтверджено період роботи, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 02.12.1985 по 15.01.1989.
Крім того, вказаним рішенням відмовлено позивачу у підтвердженні роботи, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03.05.1990 по 01.06.1993. Підстава: відсутність інформації про ліквідацію виробничого кооперативу «Трубник» без визначення правонаступника.
Також рішенням ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області №056350009988 від 21.01.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, передбаченої п. 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погоджуючись із рішенням Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2022 №134 та рішенням про відмову у призначенні пенсії №056350009988 від 21.01.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 у підтвердження періоду роботи, передбаченої п. 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2022 №134 та рішення про відмову у призначенні пенсії №056350009988 від 21.01.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 у підтвердження періоду роботи, передбаченої п. 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, оскільки і Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і Закон України "Про пенсійне забезпечення" регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціального акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону
За змістом пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Тобто необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку № 2 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.
За приписами пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (надалі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За змістом приписів пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема ст. 62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно із п. 2, 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого Наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року за № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Так, якщо пільгова робота мала місце до 31.12.1991, застосовуються Списки № 1, № 2 затверджені Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 за № 1173; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються Списки № 1, № 2, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за № 162.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 за № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 за № 301 “Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів з трудової книжки позивача вбачається, що у спірний період останній працював майстром виробничого кооперативу з 03.05.1990 по 01.06.1993 у «Трубник».
Згідно з копією наказу №42 від 15.03.1990 Міністерства металургії СРСР «Про ліквідацію Харківського спеціалізованого управління тресту «Донбасдомнаремонт» створено виробничий кооператив «Трубник» з 01.05.1990 та ліквідовано Харківське спеціалізоване управління тресту «Донбасдомнаремонт».
Суд зазначає, що відповідач підтвердив позивачу період роботи у Харківському спеціалізованому управлінні тресту «Донбасдомнаремонт».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до копії трудової книжки позивача від 05.07.1982 з 02.12.1985 позивач прийнятий трубокладом 3 розряду на дільницю по будівництву і ремонту цегляних, залізобетонних промислових димових труб металургічного виробництва, 16.01.1989 переведений майстром цієї ж дільниці, 30.04.1990 звільнений, з 03.05.1990 прийнятий трубокладом у виробничий кооператив «Трубник», 01.06.1993 - звільнений, що не заперечується відповідачами.
Також відповідно до копії наказу «По особовому складу» з 03.05.1990 прийнятий в члени кооперативу ОСОБА_1 - трубокладом промислових цегляних труб, 01.06.1993 звільнений відповідно до наказу №18-к від 01.06.1993.
Відповідно до архівної довідки від 23.05.2019 №Л-29, виданої виконавчим комітетом Комунального підприємства «Міський архів», в наказах по особовому складу виробничого кооперативу «Трубник» за 1990-1993 роки ОСОБА_1 значиться працюючим трубокладом промислових цегляних труб з 03.05.1990 по 01.06.1993.
Колегія суддів згодна з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, при ГУ ПФУ в Полтавській області від 25.11.2022 №134 та рішення про відмову у призначенні пенсії №056350009988 від 21.01.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області ОСОБА_1 у підтвердження періоду роботи, передбаченої п. 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції тих обставин, що комісія розглядає і підтверджує стаж роботи працівників лише за умови ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем була надана до заяви архівна довідка від 23.05.2019 №Л-29, видана виконавчим комітетом Комунального підприємства «Міський архів», в наказах по особовому складу виробничого кооперативу «Трубник» за 1990-1993 роки ОСОБА_1 значиться працюючим трубокладом промислових цегляних труб з 03.05.1990 по 01.06.1993, а тому суд доходить висновку, що відсутність відомостей про ліквідацію підприємства без визначення правонаступника не може бути підставою для відмови у підтвердженні стажу роботи.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильності судового рішення не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №440/8772/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 по справі № 440/8772/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич