31 жовтня 2024 р. Справа № 520/24750/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 року (головуючий суддя І інстанції Полях Н.А.) по справі № 520/24750/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив суд:
зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вжити заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", у виконавчому провадженні №72570926 за виконавчим листом Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 №520/2199/23 щодо примусового виконання Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі № 520/2199/23, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку рішенню Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 520/2199/23, в якому не "зобов'язано" відповідача вчинити певну дію, а саме "стягнуто" на користь позивача 50 % вартості продуктів харчування, з урахуванням раніше виплачених сум. З огляду на те, що рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, позивач вважає, що відповідачем повинні бути вчинені дії спрямовані саме на стягнення суми, що була визначена рішенням суду.
Позивач правом на подачу відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист по адміністративній справі № 520/2199/23 від 17.05.2023.
17.08.2023 державний виконавець Відділу керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про відкриття виконавчого провадження.
Також, 17.08.2023 керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та 17.08.2023 керуючись статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Після встановлення факту невиконання боржником рішення суду, державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону 12.09.2023 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн. та зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.
22.09.2024 до відділу надійшов лист Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області № 06-65/1035, в якому зазначено наступне "Управлінням проведено розрахунок, згідно з переліком продуктів та їх вартістю, які були надані Державною службою статистики України. Розрахунок проведено з наростаючим, починаючи з 01.10.2018 по 31.12.2022, сума вартості продуктів складає - 109573,38 грн. Механізм прикріплення до відповідного магазину на даний час не регламентований, через що відсутній механізм самої процедури. Виплата здійснюється, згідно Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року № 902, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 2501290), у порядку черговості передбаченою вищезазначеним порядком (з приводу Вашої черговості зверніться до Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області)".
Після встановлення факту повторного невиконання боржником рішення суду в повному обсязі, державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону 12.10.2023 винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 10200,00 грн.
04.12.2023 державним виконавцем до Харківського окружного адміністративного суду направлена заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення (в порядку ст. 378 КАСУ), щодо вирішення питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/1367/19 виданого 17.05.2019 Харківським окружним адміністративним судом, шляхом його зміни на стягнення на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17 червня 2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 і Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 31 липня 2014 року у справі Штефан та інші проти України, яким задоволена заява ОСОБА_1 № 4862 від 03.01.2013 року, а також Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 26 червня 2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява № 46852/13 та ін.) з Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров'я України за період із 1 жовтня 2018 року по З1 грудня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум, в сумі 109578,38 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду № 520/2199/23 від 14.12.2023 в задоволенні заяви відмовлено.
18.12.2023 до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківський області направлено листа з переліком документів, в якому зазначено наступне: "частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів".
03.01.2024 до відділу надійшов лист Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області від 25.12.2023 № 04-20-06/7039.
12.09.2024 державним виконавцем до Головного управління національної поліції направлено повідомлення № 72570926 про вчинення кримінального правопорушення боржником.
Позивач вважаючи, що суб'єкт владних повноважень не дотримується приписів чинного законодавства та не здійснює всіх необхідних заходів в межах виконавчого провадження № 72570926, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання рішення у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" у повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Отже, як підтверджується матеріалами справи, після надходження на виконання виконавчого документу № 520/2199/23 державним виконавцем було вчинено всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, а саме: відрито виконавче провадження, визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, двічі накладено на боржника штраф за невиконання рішення суду, скеровано до суду заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 520/2199/23, направлено виконавчий лист № 520/2199/23 на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Окрім іншого, державний виконавець звернувся до Головного управління Національної поліції у Харківській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, та всі дії, які вчинив державний виконавець, підстави вважати, що з його боку наявна протиправна бездіяльність пов'язана з невиконанням виконавчого листа № 520/2199/23 відсутні.
Водночас, доводи скаржника зводяться до того, що на думку позивача наявність у виконавчому листі № 520/2199/23 формулювання "стягнути" повинна призвести до фактично безспірного списання коштів на його користь суми у розмірі 109578,38 грн., з цього приводу, колегія суддів зазначає.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/2199/23 не визначено конкретну суму, яка підлягає стягненню, дана сума визначена на підставі інформації наданої Управлінням соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області листом від 20.06.2023 № 06-65/631./а.с.21-22/
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників (далі за текстом - Порядок).
Частиною 2 Порядку встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.
Відповідно до ч. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.
На виконання вищевказаних норм, 18.12.2023 державним виконавцем направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області листа з переліком документів, для виконання виконавчого листа № 520/2199/23 від 17.05.2023.
03.01.2024 до Відділу надійшов лист Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області від 25.12.2023 № 04-20-06/7039 в якому зазначено наступне:
"На Ваш лист від 18.12.2023 №72570926 щодо виконання виконавчого листа виданого Харківським окружним адміністративним судом 17.05.2023 по справі №520/2199/23 Головне управління Державної казначейської служби повідомляє.
Відповідно до частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державних органів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (із змінами) (далі - Порядок). Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Керуючись п. 6 Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органам Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та код ЄДРПОУ, номера рахунку (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування для юридичної особи) власника рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення).
Зважаючи на те, що заява про виконання рішення суду направлена до Головного управління не стягувачем, а також те, що в направленому Вами виконавчому листі не вказана сума коштів, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 , а додана до листа копія довідки боржника - Управління соціального захисту населення Ізюмської районної військової адміністрації Харківської області носить лише інформаційний характер, керуючись пп. 1 п. 9 Порядку повертаємо оригінал вищезазначеного виконавчого листам разом з доданими документами та пропонуємо стягувачу звернутись до суду із заявою про роз'яснення рішення шляхом зазначення конкретної суми коштів для стягнення. Після отримання ухвали суду про роз'яснення рішення пропонуємо стягувачу направити її засвідчену судом копію разом з документами, передбаченими п. 6 Порядку до Головного управління".
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем було вжито заходи примусового виконання рішення у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" у повному обсязі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 по справі № 520/24750/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко