22 жовтня 2024 р.Справа № 520/37790/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Жадан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 (суддя Котеньов О.Г.; м. Харків; повний текст виготовлено 13.03.2024) по справі № 520/37790/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області третя особа Харківська міська рада
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУДПС у Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 6865367-2405-2023-UA63120270000028556 від 30.06.2023, яке прийнято ГУ ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код ВП юридичної особи: 43983495) щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у розмірі 41 235, 20 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 368-2405-2030 від 10.01.2023, яке прийнято ГУ ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код ВП юридичної особи: 43983495) щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 37 486, 56 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 369-2405-2030 від 10.01.2023, яке прийнято ГУ ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код ВП юридичної особи: 43983495) щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 37 486, 56 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 370-2405-2030 від 10.01.2023, яке прийнято ГУ ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код ВП юридичної особи: 43983495) щодо ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 37 486, 56 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що договір оренди землі є припиненим з 01.12.2007 через закінчення строку дії оренди, а тому у позивача відсутній об'єкт оподаткування орендною платою такий як земельна ділянка з кадастровим номером: 6310137500:07:047:0047, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не виникає податковий обов'язок. Окрім того, вказує, що з 21.02.2007 відсутня сама по собі підстава укладення договору оренди з позивачем внаслідок скасування відповідного рішення Харківської міської ради, яке скасовано рішенням 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 8/07 “Про скасування рішень Харківської міської ради».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 520/37790/23 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 520/37790/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що з 01.12.2007 у позивача не перебуває в оренді земельна ділянка загальною площею 0,0185 га, кадастровий номер 6310137500:07:047:0047, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та не є об'єктом оподаткування орендною платою з фізичних осіб з ОСОБА_1 , тим самим у позивача не виникає податковий обов'язок, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не на підставі чинного законодавства, що суперечить приписам ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 - залишити без змін. Зазначає, що, відповідно до листа, наданого відповідачу Департаментом земельних відносин Харківської міської ради від 23.01.2023 № 457/0/225-23 (вх. ГУ ДПС від 01.02.2023 № 3082/5) «Про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі по місту Харкову станом на 01.01.2023», ОСОБА_1 є орендарем вищевказаної земельної ділянки, відповідно до договору оренди від 26.08.2005 № 75201/05. Оскільки у податкового органу відсутня інформація щодо розірвання договору оренди між позивачем та Харківською міською радою, що підтверджується наданим Переліком, вважає, що відповідачем правомірно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що 26.08.2005 між Харківською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 0,0185 га, кадастровий номер: 6310137500:07:047:0047, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 27.04.2005 № 78/05 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» .
Пунктом 173 додатку № 1 до рішення № 78/05 позивачу надано земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0185 га в оренду для будівництва магазину до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об'єкту до 01.12.2030.
21.02.2007 рішенням ХМР 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 8/07 “Про скасування рішень Харківської міської ради» скасовано пункт 173 додатку № 1 рішення № 78/0 ХМР, яким позивачу надано вказану земельну ділянку.
Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 30.06.2023 № 6865367-2405-2023- НОМЕР_2 у розмірі 41 235,20 грн., від 10.01.2023 № 368-2405-2030 у розмірі 37 486,56 грн., від 10.01.2023 № 369-2405-2030 у розмірі 37 486,56 грн., від 10.01.2023 № 370-2405-2030 у розмірі 37 486,56 грн., про визначення суми податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень та зазначив, що до моменту виконання умов договору про повернення орендодавцеві земельної ділянки позивач має обов'язок зі сплати орендної плати за відповідну земельну ділянку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до ст. 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
База оподаткування визначена статтею 271 Податкового кодексу України, відповідно до якої базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
В силу п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно з п.п. 288.2 - 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Отже, плата за землю є обов'язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для нарахування вказаного податку став договір оренди землі від 26.08.2005, укладений між Харківською міською радою та позивачем, відповідно до якого останньому передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0185 га, кадастровий номер: 6310137500:07:047:0047, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 130, на підставі рішення 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 27.04.2005 № 78/05 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів».
Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з ч.2 ст.16 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Частинами першою, другою статті 21 цього Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, як одна з форм справляння місцевого податку плати за землю, сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, тобто з дня державної реєстрації права оренди відповідно до договору оренди земельної ділянки, а сплата орендної плати є обов'язком орендаря, який кореспондується з його правом користування земельною ділянкою.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19.
Судовим розглядом встановлено, що 26.08.2005 між Харківською міською радою та позивачем укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 0,0185 га, кадастровий номер: 6310137500:07:047:0047, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Підставою для укладення зазначеного договору оренди від 26.08.2005 між Харківською міською радою та позивачем стало рішення 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 27.04.2005 № 78/05 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів».
Пунктом 173 Додатку № 1 до рішення № 78/05 35 сесії Харківської міської ради 4 скликання від 27.04.2005 позивачу було надано земельну ділянку по АДРЕСА_2 загальною площею 0,0185 га в оренду для будівництва магазину до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об'єкту до 01.12.2030.
Приписи вказаного рішення продубльовано в договорі оренди від 26.08.2005 як істотні умови цього договору, а саме у п. п. 1, 8 договору зазначено, що предметом договору є оренда земельної ділянки загальною площею 0,0185 га, кадастровий номер: 6310137500:07:047:0047, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії договору - на період будівництва до 01.12.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації цього об'єкту до 01.12.2030.
Умовами договору, також, передбачено припинення його дії, зокрема п.п. 37-39, шляхом закінчення строку, на який його укладено, придбання земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки, ліквідації юридичної особи орендаря та у випадках, передбачених законом.
Водночас, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що закінчення строку договору оренди земельної ділянки є підставою для його припинення.
Як вбачається з пояснень позивача та підтверджено матеріалами справи, що також не заперечується й відповідачем, об'єкт будівництва на вказаній ділянці позивачем збудований не був, що виключає його експлуатацію.
Відтак, 01.12.2007 закінчився строк дії договору, що є підставою для припинення дії договору, передбаченою п.п. “а» п. 37 договору оренди землі від 26.08.2005, згідно з приписами ст. 31 Закону України “Про оренду землі».
При цьому, також, варто зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2007 рішенням Харківської міської ради 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання № 8/07 “Про скасування рішень Харківської міської ради» скасовано пункт 173 додатку № 1 рішення № 78/0 ХМР, яким позивачу надано вказану земельну ділянку в оренду.
Таким чином, договір оренди землі від 26.08.2005 є припиненим, як через закінчення строку дії договору оренди, так і у зв'язку з прийняттям рішення Харківської міської ради від 21.02.2007 № 8/07 “Про скасування рішень Харківської міської ради», яким скасовано пункт 173 додатку № 1 рішення № 78/0 ХМР, яким позивачу надано вказану земельну ділянку в оренду.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що договір оренди землі від 26.08.2005 припинив свою дію (з терміном дії до 01.12.2007), колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що, з урахуванням положень ст. 288 Податкового кодексу України, відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 сум податку з орендної плати з фізичних осіб за спірний період.
Будь-яких доказів перебування у користуванні позивача даної земельної ділянки та/або її частини матеріали справи не містять.
Отже, податкові повідомлення-рішення № 6865367-2405-2023-UA63120270000028556 від 30.06.2023, № 368-2405-2030, № 369-2405-2030 та № 370-2405-2030 від 10.01.2023 не відповідають вимогам податкового законодавства України, у зв'язку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами до п. 1, п. 4 ч.1ст.317 КАС України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 по справі № 520/37790/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 6865367-2405-2023-UA63120270000028556 від 30.06.2023, № 368-2405-2030, № 369-2405-2030 та № 370-2405-2030 від 10.01.2023, прийняті Головним управлінням ДПС у Харківській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати на оплати судового збору в сумі 1229,57 грн за подання позовної заяви, 1475,50 грн за подання апеляційної скарги, у загальній сумі 2705 (дві тисячі сімсот п'ять) грн 07 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 31.10.2024 року