31 жовтня 2024 р. Справа № 520/8048/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача - адвоката Шафоростова В.О. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року по справі № 520/8048/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (надалі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.10.2023 №0419528-2405-2030 прийняте ГУ ДПС у Харківській області стосовно ОСОБА_1 в частині податкового зобов'язання у розмірі 29124 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення - рішення від 24.10.2023 №0419528-2405-2030 прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) стосовно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ ВП 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн (вісім тисяч грн).
На зазначене рішення Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024 по справі № 520/8048/24 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишено без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 по справі № 520/8048/24 залишено без змін.
03.10.2024 від представника позивача - адвоката Шафоростова В.О. через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.
Повідомив, що на виконання приписів ст. 139 КАС України позивачем одночасно з поданням відзиву на апеляційну скаргу було проінформовано про намір довести понесені судові витрати в розмірі 7000,00 грн.
Відповідно до заперечень ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган просив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, обґрунтовуючи тим, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи.
Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У свою чергу, частинами 6, 7 статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції позивачем до матеріалів справи додано: ордер про надання правничої правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової (правничої) допомоги, додаткову угоду до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0419528-2 від 22.07.2024, акт наданих послуг (правової допомоги) № 0419528-2 від 25.07.2024, детальний опис наданих послуг (правової допомоги) в порядку вимог частини 4 статті 134 КАС України від 25.07.2024.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.03.2024 між позивачем (Клієнт) та адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, Клієнт дає доручення, а Бюро зобов'язується за дорученням Клієнта надавати йому правову допомогу у формі представництва інтересів, захисту та інших видів правової допомоги.
Пунктом 2.1. вказаного Договору визначено, що за виконання Бюро доручення сплачується гонорар у розмірі та строки визначені Додатковою угодою до цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що сторони мають скласти Акт наданих послуг (правової допомоги) з зазначенням детального опису наданих послуг (надання правової допомоги).
22.07.2024 між позивачем та Адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» укладено Додаткову угоду до Договору № 0419528, якою узгоджено доручення про правову допомогу у вигляді підготовки та подачі до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі № 520/8048/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.10.2023 № 0419528-2405-2030.
Сторони погодили, що фіксований гонорар та витрати Бюро за надані послуги (правову допомогу) складає 7 000 грн., який підлягає сплаті протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
25.07.2024 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Валентина Шафоростова» складено Акт наданих послуг (правової допомоги) № 0419528-2.
Так, згідно із Актом наданих послуг (правової допомоги) № 0419528-2 від 25.07.2024 Бюро надало на виконання доручення Клієнта правову допомогу у вигляді підготовки та подачі до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі № 520/8048/24 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 24.10.2023 № 0419528-2405-2030.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду апеляційної інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача надав до суду докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена позивачем, які він вважав достатніми для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зі змісту норм ч. ч. 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Колегією суддів встановлено, що за умовами додаткової угоди № 0419528-2 до Договору про надання правничої допомоги від 14.03.2024 сторони визначили фіксований гонорар адвоката 7000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на його неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Відповідач, заперечуючи проти заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, вказував на їх неспівмірність та необґрунтованість, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції залишення без задоволення заяву про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне.
Так, вартість послуг за написання відзиву на апеляційну скаргу визначена позивачем на рівні 7000,00 грн.
Дослідивши зміст вказаного відзиву на апеляційну скаргу, колегією суддів встановлено, що останній в більшій частині дублює доводи, викладені в адміністративному позові, має посилання лише на доказову базу, викладену у позові, здебільшого складається із викладу обставин справи, не містить посилань на судову практику та не є значним за обсягом. До того ж колегія суддів враховує, що дана справа не містить виключної правової проблеми, ціна позову не є значною (29124,00 грн) у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та обсягом матеріалів у справі.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складність даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із врахуванням заперечень відповідача, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума у розмірі 2000,00 грн.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Шафоростова Валентина Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 (2597316235) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495) суму витрат на правничу допомогу понесену під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Чалий І.С. Подобайло З.Г.