31 жовтня 2024 р. Справа № 520/12753/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., повний текст складено 26.09.24 по справі № 520/12753/24
за позовом ОСОБА_1
до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, в якому просив суд: визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування військового збору на виплачену суму грошової компенсації за дні невикористаних відпусток; стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь позивача військовий збір, нарахований на виплачену суму грошової компенсації за дні невикористаних відпусток; стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону щодо нарахування військового збору на виплачену суму грошової компенсації за дні невикористаних відпусток ОСОБА_1 . Стягнуто зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 військовий збір, нарахований на виплачену суму грошової компенсації за дні невикористаних відпусток. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок). У задоволенні решти заяви відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у даній справі надано правову оцінку щодо вимоги позивача про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону витрат на професійну правничу допомогу та відмовлено у її задоволенні, з огляду на відсутність документально підтверджених понесених витрат. Вказує, що у суду першої інстанції не було підстав для винесення додаткового судового рішення. Стверджує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Зауважує, що ОСОБА_1 має вищу юридичну освіту, професійний стаж в галузі права понад 10 років, тобто має можливість самостійно представляти та захищати свої права та інтереси в суді, без правничої допомоги адвоката. Наголошує, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30.08.2019 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, у зв'язку з чим, має право на безоплатну правову допомогу на підставі ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Вважає, що сума, заявлена до відшкодування та стягнута судом першої інстанції у розмірі 5000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд першої інстанції, враховуючи зміст позовних вимог та характер наданих адвокатських послуг, дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню в сумі 5000,00 гривень.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10200 грн.
На підтвердження розміру витрат до суду надані копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.10.2021 року; додаткової угоди від 20.04.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.10.2021 року; акту про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2024 року.
Вищевказані документи є належними доказами, які підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції.
Згідно з актом про надання правової (правничої) допомоги від 09.09.2024 року, виконані адвокатом роботи та надані послуги складають: вивчення матеріалів справи №520/16195/23, що послугувала підставою виникнення спору - 1300,00 грн; вивчення нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини - 1300,00 грн; вивчення судової практики з питань спірних правовідносин - 1300,00 грн; усна консультація клієнта з питань спірних правовідносин - 1300,00 грн; підготовка позову, доказів та матеріалів - 4000,00 грн; підготовка заяви стосовно судових витрат - 1000,00 гривень.
Загальна вартість наданих послуг за вказаним актом склала 10 200,00 грн.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі №540/707/20.
Колегія суддів зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17, від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Суд першої інстанції, враховуючи зміст позовних вимог та характер наданих адвокатських послуг, дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню в сумі 5000,00 гривень.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру задоволених судом першої інстанції вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає, що такі послуги як вивчення матеріалів справи №520/16195/23, що послугувала підставою виникнення спору, вивчення нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики з питань спірних правовідносин, усна консультація клієнта з питань спірних правовідносин, за своїм змістом є складовою єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову.
За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про те, що послуги щодо надання усних консультацій разом з аналізом документів щодо оскаржуваного рішення охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви, приймаються колегією суддів в якості належних.
Щодо послуг по підготовці заяви стосовно судових витрат, суд зазначає, що ці послуги не є складовими витрат на професійну правничу допомогу, оскільки безпосередньо не стосуються предмета спору.
Колегія суддів зазначає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, оскільки дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Суд враховує, що розгляд справи відбувся у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням того, що предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значним, тому колегія суддів, виходячи з принципу пропорційності, вважає, що сума, визначена судом першої інстанції до стягнення на оплату витрат на професійну правничу допомогу, є неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих послуг адвокатом.
Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, колегія суддів вважає задоволений судом першої інстанції розмір правової допомоги (5000,00 грн) завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
З огляду на вищевикладене, зважаючи на розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, необхідним адвокату на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів доходить висновку, що доведеним та співмірним розміром витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується належними доказами, а тому, такі витрати на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
За цим, доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди зі стягненням витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, є частково обґрунтованими.
При цьому, посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 має вищу юридичну освіту, професійний стаж в галузі права понад 10 років, тобто має можливість самостійно представляти та захищати свої права та інтереси в суді, без правничої допомоги адвоката, а також є учасником бойових дій, у зв'язку з чим, має право на безоплатну правову допомогу на підставі ст.14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», колегія суддів вважає такими, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи, оскільки відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу і є вільним у виборі захисника своїх прав.
Крім того, з урахуванням приписів ст.ст.134, 139 КАС України в разі задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Щодо посилання апелянта на те, що при розгляді спору по суті судом першої інстанції надано правову оцінку вимогам позивача про стягнення з Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону витрат на професійну правничу допомогу та відмовлено у її задоволенні, з огляду на відсутність документально підтверджених понесених витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу та зазначив, що позивачем буде визначено обсяг витрат на правничу допомогу, які останній понесе у зв'язку з розглядом справи в залежності від складності, об'єму доказів та матеріалів справи, поведінки сторін під час розгляду справи, про що суду будуть надані відповідні докази.
У зв'язку з чим, заява з конкретною сумою витрат, які позивач просив стягнути з відповідача, докази розміру витрат в повному обсязі та реальності їх понесення були надані позивачем суду першої інстанції після винесення рішення по суті спору.
Таким чином, на момент винесення судом першої інстанції рішення по суті спору були відсутні підстави для розподілу судових витрат, а саме витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, тому суд першої інстанції правомірно розглянув дане питання в рамках додаткового рішення.
З урахуванням наведеного, інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, оскільки суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в завищеному розмірі, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
За цим, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 520/12753/24 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 по справі № 520/12753/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко