31 жовтня 2024 року справа №200/3343/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3343/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В. ) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення певних дій,-
28 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати Позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.01.2023 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці у розмірі 4082,10 гривень та 1749,47 грн. за лютий 2023р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; - зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити Позивачу відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення» щомісячну індексацію - різницю у розмірі 4081,10 грн. щомісячно за період з 01.03.2018р. по 31.01.2023р. та 1749,47грн. за лютий 2023р. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Позовні вимоги вмотивовано тим, з 28.12.2015р. по 12.02.2023р. проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягами з наказу від 28.12.2015р. № 177 та витягом з наказу від 13.02.2023р. № 40. Проте, під час проходження військової служби позивачеві не виплачувалася індексація грошового забезпечення відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3343/24 позов задоволено частково, визнано и протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період за період з 01.03.2018 по 12.02.2023 відповідно до абз. 4, 6 п.5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4082,10 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.01.2023, з 01.02.2023 року по 12.02.2023 року у розмірі 1749,47 грн. відповідно до абз. 4, 6 п. 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені у відзиві на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з 28.12.2015 року по 12.02.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягами з наказу від 28.12.2015р. № 177 та витягом з наказу від 13.02.2023р. № 40.
Витягом з наказу від 13.02.2023р. № 40 позивача з 13.02.2023 року виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 та знято з усіх видів забезпечення, а з продовольчого з 14.02.2024р.
14.02.2023р. позивач приступив до виконання службових обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу № 3 від 14.02.2023 року.
Згідно архівних відомостей за період з грудня 2015 року по лютий 2023 року позивачу з березня 2018 року по січень 2023 року нараховувалась та виплачувалась поточна індексація (за виключенням з березень 2018 року по листопад 2018 року та жовтень 2019 року)
За даними відомостей про виплачене грошове забезпечення індексація-різниця за спірні періоди не виплачувалась. Сторони вказану обставину не заперечують.
Згідно наданої відповідачем архівної відомості, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року (виплатний місяць березень 2018), розмір грошового забезпечення Позивача становив: 7658,64 грн., а саме:
посадовий оклад - 605,00 грн.,
оклад за військове звання - 30,00 грн.,
надбавка за вислугу років - 63,50 грн.,
премія - 3738,90 грн.,
надбавка за особливості проходження військової служби 10% - 349,25 грн.,
щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 2871,99 грн.
У березні 2018 року (виплата в квітні 2018 року) становить 8039,69 грн., а саме:
посадовий оклад - 2730,00 грн.,
оклад за військове звання - 530,00 грн.,
надбавка за вислугу років - 815,00 грн.,
премія - 3557,19 грн.,
надбавка за особливості проходження військової служби 10% - 407,50 грн.
Предметом спору є виплата індексації-різниці в розмірі 4082,10 грн. щомісячно за періоди з 01 березня 2018 року по 31 січня 2023 року та 1749,47 грн. за неповний лютий 2023 року.
Стосовно неврахування відповідачем вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.02.2023.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий суд виходив з такого.
Так, з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 31 січня 2023 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. У свою чергу, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Оскільки 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі № 260/6386/21, від 09 січня 2024 року у справі № 320/9144/21 з подібними правовідносинами.
Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась позивачу індексація-різниця за період з 1 березня 2018 року по 12 лютого 2023 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.02.2023.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції не в повному обсязі може погодитись судова колегія апеляційного суду.
Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги по 12.02.2023.
В той же час, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Цей закон не визнавався неконституційним.
Також, в постанові від 28 червня 2024 року в справі № 200/2319/23 колегія суддів Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов'язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Окремо слід зауважити, що норми КАС України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини п'ятої статті 355 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 910/22858/17.
Отже, підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.01.2023 по 12.02.2023 не існує.
Зазначені вище обставини зумовлюють зміну рішення місцевого суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення частково допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - зміні.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3343/24 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3343/24 - змінити.
В резолютивній частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року у справі № 200/3343/24
- абзаці другому слова та цифри «за період з 01.03.2018 по 12.02.2023» замінити словами та цифрами «за період з 01.03.2018 по 31.12.2022»
- абзаці третьому слова та цифри «4082,10 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.01.2023, з 01.02.2023 року по 12.02.2023 року у розмірі 1749,47 грн.» замінити словами та цифрами «4082,10 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року».
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 31 жовтня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко