про зупинення провадження по справі
31 жовтня 2024 року справа №200/3484/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченко І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 200/3484/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 19.05.2015 по 01.02.2020 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 та був зарахований на грошове забезпечення до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначав, що відповідно до наказу від 01.02.2020 №25 його було звільнено з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту, проте йому стало відомо, що у період проходження військової служби нарахування грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі. Позивач зауважив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі № 200/1249/21-а зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасним відрахуванням передбачених законом податків та зборів. У лютому 2022 року відповідачем на виконання рішення суду від 19.08.2021 у справі № 200/1249/21-а було виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року в сумі 84 607,72 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 200/2739/21-а зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У січні 2023 року відповідачем на виконання вищезазначеного рішення суду виплачено на користь позивача одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 34 173,69 грн. З метою виплати компенсації за звільнення без повного розрахунку позивач звернувся до суду щодо виплати середнього заробітку за період з 02.06.2020 року по 16.11.2023 включно. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі №200/567/23 зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2020 року по 18.01.2023 включно у розмірі 80 000 грн. Позивач зауважив, що залишилась невиплаченою індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.02.2020. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22 стягнуто з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4078,45 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року по 01.02.2020 року, включно, відповідно до приписів абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, в сумі 93 949,59 грн. з відрахуванням податків та обов'язкових платежів. Позивач зазначив, що 09.05.2024 на виконання постанови суду від 06.11.2023 у справі №200/4258/22 відповідачем було виплачено на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.02.2020 у загальній сумі 92 540,35 грн., із одночасним утримання військового збору 1,5%. Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 01.02.2020 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 09.05.2024, то відповідачем затримано розрахунок з 02.02.2020 по 08.05.2024 на 1558 днів. Позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 478 260,36 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.02.2020 року (включно), відповідно до приписів абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, за періоди: з 02.02.2020 по 18.07.2022 (включно) та з 19.07.2022 по 19.01.2023 року (включно).
Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.02.2020 року (включно), відповідно до приписів абз.3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078, за періоди: з 02.02.2020 по 18.07.2022 (включно) у сумі - 92 538,90 грн. та з 19.07.2022 по 19.01.2023 (включно) у сумі - 67 941,25 грн.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що при застосуванні норм трудового законодавства у подібних правовідносинах Верховний Суд України розглядає питання несвоєчасної виплати заробітної плати звільненому працівникові, а не належних йому компенсаційних виплат та підсумовуючи вищевикладене, відповідач вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з його боку стосовно позивача допущено не було. Щодо розрахунку розміру середнього заробітку відповідач зауважив, що суд повинен врахувати, що Верховним Судом у постановах у справах № 821/1083/17, № 761/9584/15-ц, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, зроблено висновок, що суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відповідач зазначив, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки (ст. 116 КЗпП), залежить від таких чинників, зокрема, при розгляді справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Відповідач зауважив, що з метою недопущення зловживання позивачем власними процесуальними правами, а також з урахуванням розміру суми виплаченої компенсації грошового утримання позивачу згідно рішення суду у справі та з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд має виходити з принципів розумності, справедливості та пропорційності при нарахуванні розміру такої компенсації.
Дослідивши наявні у справі матеріали в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.
Так, предметом спору у цій справі, у тому числі, є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.10.2024 передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду справу № 440/6856/22 за позовом ОСОБА_2 до Полтавської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, колегія суддів касаційного суду визначила, що спірним та ключовим питанням у вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є розповсюдження висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.09.2019 у справі № 761/9584/15-ц, якими визначено критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, на правовідносини, які регулюються ст. 117 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 2352-ІХ, якою обмежено строк виплати середнього заробітку у шість місяців.
Під час касаційного перегляду встановлено наявність неоднакової практики Верховного Суду з цього питання.
Отже, підставою для передачі справи на розгляд Судової палати визначена необхідність забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах.
Враховуючи, що правовідносини у справі № 440/6856/22 є подібними до спірних відносин, колегія суддів зазначає, що рішення в адміністративній справі № 440/6856/22 має суттєве значення для вирішення нинішньої справи.
За правилами п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22 сприятиме повному та об'єктивному розгляду справи, відтак, провадження у цій справі необхідно зупинити до набрання законної сили рішенням Судової палати у вказаній справі.
Керуючись ст. ст. 236, 243, 325, 328 - 331 КАС України, суд
Зупинити апеляційне провадження у справі № 200/3484/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 440/6856/22.
Роз'яснити учасникам справи, що провадження у справі буде поновлено після до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 440/6856/22.
Повне судове рішення - 31 жовтня 2024 року.
Ухвала суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук