31 жовтня 2024 року справа №200/3664/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року (повне судове рішення складено 01 серпня 2024 року) у справі № 200/3664/24 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області, Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він проходив службу, зокрема, в органах Національної поліції. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Національну поліцію» позивач був відряджений для подальшого проходження служби до Національної гвардії України з 28.02.2022 на підставі наказу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області від 24.02.2022 № 0010 о/с. Наказом № 009 о/с від 26.02.2024 позивача звільнено зі служби відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» без призначення премії у лютому 2024 року, з 29 лютого 2024 року.
Втім, на переконання позивача, йому при звільненні не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення, а саме не виплачено індексацію за період з 07 листопада 2015 року по 30 жовтня 2017 року. Крім того, позивач наголошував, що при звільненні зі служби відповідачем невірно розраховано одноразову грошову допомогу. Так, на думку ОСОБА_1 , одноразова грошова допомога при звільненні мала бути розраховано виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням надбавок, доплат, підвищень та премій, адже в даному випадку має бути застосована аналогія закону. Поряд з цим, при розрахунку одноразової грошової допомоги має бути врахована індексація грошового забезпечення.
Крім того, позивач зазначав, що при звільненні зі служби відповідачем не було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а саме за 2022 рік у кількості 22 календарних дня основної щорічної оплачуваної відпустки та у період з 2016 по 2022 року додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату його звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій.
З огляду на зазначене, позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби згідно з положенням ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення позивача надбавок, доплат, підвищень та премій;
зобов'язати Управління зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби згідно з положенням ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік у кількості 22 календарних дня основної щорічної оплачуваної відпустки та у період з 2016 по 2022 роки додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій;
зобов'язати відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а саме: за 2022 рік у кількості 16 календарних днів основної щорічної оплачуваної відпустки та у період з 2016 по 2022 роки додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій;
визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07 листопада 2015 року по 30 жовтня 2017 року з врахуванням базового місяця - листопада 2015 року;
зобов'язати Управління нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07 листопада 2015 року по 30 жовтня 2017 року;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за період з 01 січня 2022 року по 19 липня 2022 року та додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, у період з 2016 по 2022 роки.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Донецькій області розрахувати кількість днів щорічної основної відпустки позивача за період з 01 січня 2022 року по 19 липня 2022 року та виплатити компенсацію за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки.
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, у період з 2016 по 2022 роки.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07 листопада 2015 року по 30 жовтня 2017 року з врахуванням базового місяця - листопада 2015 року.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з 07 листопада 2015 року по 30 жовтня 2017 року з врахуванням базового місяця - листопада 2015 року.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП в Донецькій області щодо не проведення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з урахуванням індексації.
Зобов'язано Управління перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з 31.03.2022 на підставі наказу № 12 о/с дск Головного управління Національної поліції в Донецькій області ОСОБА_1 було увільнено від виконання службових обов'язків із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час проходження військової служби з 28.02.2022, відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Враховуючи повні відпрацьовані позивачем місяці служби (січень) за 2022 рік у лавах Національної поліції України при пропорційному розрахунку, надмірно використаними є 11 днів щорічної основної відпустки.
Судом першої інстанції при винесенні рішення було застосовано приписи загального законодавства, а саме Кодексу законів про працю України, хоча у спірному питанні пріоритетному застосуванню підлягають саме норми Закону № 504/96-ВР, як спеціального законодавства, яке регулює порядок обчислення часу робочого року, за який надається відпустка.
Аналізуючи положення Закону № 504/96-ВР в цілому, а не кожне окремо, наочно видно позицію законодавця, стосовно того, що якщо особа має право використовувати додаткову відпустку кожного року, це все рівно не є підставою відносити таку відпустку до категорії «щорічних додаткових».
Так як позивач не подавав відповідні рапорти, вказана відпустка йому не надавалась (адже її надання можливе лише при виявленні у особи бажання використати цю відпустку). Таким чином, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності та стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є необґрунтованою.
Також зазначає, що позивачем не було використано відпустку як учасника бойових дій за 2022 рік при проходженні служби у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області.
Враховуючи, що право на отримання такої відпустки за 2022 рік зберігалося за позивачем і під час несення служби у Національній Гвардії України, а також те що позивачем не було надано доказів про невикористання такої відпустки за місцем несення служби вимога про компенсацію саме за цей рік є необґрунтованою.
Щодо наявності підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період служби в поліції з 07.11.2015 по 30.10.2017 з врахуванням базового місяця - листопада 2015 року зазначає, що станом на 07.11.2015 Порядком № 1078 не було передбачено проведення індексації грошового забезпечення поліцейських.
Судом першої інстанції при винесенні рішення не вірно вказано, що індексація грошового забезпечення є однією із складових грошового забезпечення поліцейських, оскільки Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання складовими грошового забезпечення є посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано правову позицію Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що відповідно до постанови від 30 січня 2024 року у справі № 580/1974/23, встановлює, що індексація не є складовою грошового забезпечення та не враховується при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 07 листопада 2015 року по 26 лютого 2024 року проходив службу в органах Національної поліції.
Втім, з 28 лютого 2022 року позивача увільнено зі служби та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Про вказане свідчить витяг з наказу № 49 від 28 лютого 2022 року.
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 26 лютого 2024 року № 009 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» без призначення премії у лютому 2024 року, з 29 лютого 2024 року. Вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 25 років 04 місяці 28 днів, у пільговому - 40 років 00 місяців 13 днів.
Згідно з повідомленням про нараховані суми при звільненні ОСОБА_1 від 04.03.2024 № 87, його вислуга років станом на 29 лютого 2024 року для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить - 25 років 04 місяці 28 діб, надмірно використаною є відпустка за 2022 рік у кількості 11 діб, а нарахована одноразова грошова допомога складає 56 437,50 грн із розрахунку: посадовий оклад 2500,00 грн + оклад за спеціальне звання 1800,00 грн + надбавка за стаж служби 2150,00 грн (50 %) + надбавка за специфічні умови проходження служби 2580,00 грн (40 %) = 9030,00 грн * 25% * 25 років.
На звернення позивача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні та скасування надмірно стягнутої компенсації за відпустку відповідач листом від 22 березня 2024 року відмовив, посилаючись на те, що у 2022 році позивач фактично відпрацював один місяць та мав право тільки на 4 доби оплачуваної відпустки за 2022 рік, проте використав 15 діб.
Листом від 07 лютого 2024 року відповідач відмовив позивачу у виплаті компенсації за дні невикористаних відпусток, посилаючись на те, що на день звернення позивач не був звільнений зі служби в поліції.
Листом від 29 травня 2024 року позивачу відмовлено у перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії України на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій. Крім того, у вказаному листі заступник начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області зауважив, що постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, не було передбачено індексацію грошового забезпечення поліцейських до листопада 2017 року. Тому відсутні законні підстави для виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 07.11.2015 по 30.10.2017.
Вважаючи, що з ним не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Щодо правомірності невиплати позивачу індексації.
Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до п. 4 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Зміст доводів відповідача у цій частині вимог зводиться до того, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення не містив норми про індексацію забезпечення поліцейських до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, яка набрала законної сили 24.10.2017.
Вказане твердження є неприйнятним з огляду на те, що обов'язок індексації встановлено нормативним актом вищого рівня, а саме Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», за правилами ст. 1 якого індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1-1 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 року - 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону № 1282-XII.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
В цій частині судами враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19.07.2019 в справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 в справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 05.02.2020 в справі № 825/565/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, суд зазначає, що невиплата позивачу індексації за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно є протиправною.
Оскільки встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 988 посадові оклади поліцейських не збільшувалися, листопад 2015 року є "базовим" місяцем для визначення індексації.
Щодо перерахунку одноразової грошової допомоги з урахуванням індексації.
Відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Cтаттею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до частини другої статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом № 1282-ХІІ.
Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 Порядку № 1078 (на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення поліцейських, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» містить відсилочну норму, суд зауважує, що механізм індексації має універсальний характер.
Таким чином, при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 638/9697/17.
Подібний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення при обчисленні такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні, викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Крім того, на підставі системного аналізу наведених положень чинного законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. При цьому, обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 420/19450/21.
З матеріалів справи слідує, що позивачу під час проходження служби в поліції нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, але при нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні застосовано розмір його грошового забезпечення без урахування індексації.
З огляду на викладене, слід зазначити, що Головне управління Національної поліції у Донецькій області допустило протиправну бездіяльність, не включивши позивачу при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексацію грошового забезпечення.
Доводи відповідача про те, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, установлені наказами станом на день звільнення і що включення будь-яких інших виплат при розрахунку одноразової грошової допомоги буде суперечити нормативно-правовим актам, слід відхилити, оскільки, в цьому випадку індексація стосується не безпосередньо одноразової допомоги при звільненні, а безпосередньо грошового забезпечення позивача, з якого така допомога розраховується, та є його складовою.
Щодо невиплати компенсації за невикористані дні відпусток як учаснику бойових дій.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
За змістом п. 19 ч. 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Згідно зі статтею 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Статтями 91-93 Закону № 580-VIII визначений службовий час і час відпочинку поліцейських.
Згідно з ч. 2 статті 92 Закону № 580-VIII поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до ч.ч. 9, 10 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
У частині десятій статті 93 Закону № 580-VIII та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова).
Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно зі ст. 162 Закону № 580-VIII учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Закон України «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Частиною 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Таким чином, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а.
Отже, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати грошової компенсації за невикористані у період з 2016 по 2022 роки календарні дні додаткової оплачуваної відпуски, як учаснику бойових дій, та зобов'язання виплатити таку компенсацію є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Проте, є необґрунтованими доводи позивача, що вказана компенсація має бути виплачена, виходячи з розміру грошового забезпечення в Національній гвардії України на день звільнення з Національної поліції з урахуванням діючих на дату звільнення надбавок, доплат, підвищень та премій, адже нормами Порядку № 260 чітко визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки.
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції станом на дату наказу про увільнення від виконання службових обов'язків на час проходження військової служби) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на даний час. Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє режим особливого періоду, визначений ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ внесені зміни у частину третю статті 119 КЗпП: слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (п. 1 Прикінцевих та перехідних положень), опубліковано 18 липня 2022 року в газеті «Голос України» № 147.
Відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ прийнятий Верховною Радою України відповідно до конституційних повноважень.
Тобто, саме починаючи з 19 липня 2022 року за працівниками, які призвані на військову службу зберігається місце роботи і посада, проте не зберігається середній заробіток.
Таким чином, передбачається обов'язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку та нарахування відпускного стажу включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом.
З огляду на вказане, окружний суд правильно вважав, що до 19 липня 2022 року відповідач мав нараховувати позивачу дні щорічної основної відпустки, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Проте, щодо розрахунку кількості днів щорічної основної відпустки, варто зазначити наступне.
Реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховує положення Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві з застосуванням слова може.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Правовідносини щодо розрахунку днів щорічної основної відпустки відносяться до виключної компетенції роботодавця, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Отже, колегія суддів цілком погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розрахувати кількість днів щорічної основної відпустки за період 01 січня 2022 ро по 19 липня 2022 року та виплатити компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі № 200/3664/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 31 жовтня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук