справа № 754/2828/24
головуючий у суді І інстанції Панченко О.М.
провадження № 22-ц/824/12502/2024
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
31 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину яка навчається, -
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання їхньої повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, аліменти у розмірі 4 500 грн щомісячно, починаючи від дня подання цього позову (27 лютого 2024 року), але не більш ніж до закінчення донькою навчання або досягнення нею двадцяти трьох років.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який 15 липня 2008 року було розірвано. Під час шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 березня 2008 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття. На сьогоднішній день відповідач має заборгованість зі сплати аліментів.
ОСОБА_3 вже досягла повноліття та є студенткою денної форми навчання Київського національного університету технологій та дизайну. Згідно з договором загальна вартість освітньої послуги становить 100 000 грн. за весь строк. На утримання доньки витрачається також значна сума коштів необхідних для її лікування, навчання, розвиток особистих здібностей. Батько доньки її матеріально не забезпечує та не надає коштів на її утримання, незважаючи на те, що вона навчається на денній формі навчання та потребує такої допомоги. На теперішній час лише позивач матеріально забезпечує доньку, однак не в змозі самостійно повноцінно її утримувати.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання та на період її навчання у розмірі 4 500 грн щомісячно, починаючи з 27 лютого 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що донька відповідача ОСОБА_1 є повнолітньою, продовжує навчання та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати таку матеріальну допомогу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання та на період її навчання у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 27 лютого 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем на порушення вимог статей 81, 83 ЦПК України не обґрунтовано розмір аліментів, який заявлено нею до стягнення, оскільки в матеріалах справи наявний тільки договір на надання освітніх послуг, який підтверджує вартість навчання, а всі інші докази стосуються періоду до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що протягом тривалого періоду не має постійного доходу через відсутність роботи. Відповідач вимушений працювати неофіційно, заробітну плату отримує не на постійній основі та несвоєчасно.
На утриманні відповідача перебуває також син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на якого він сплачує аліменти, хоча й із заборгованістю.
Зазначає, що матеріально допомагати своїй матері ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю 2 групи, але розмір її пенсії є недостатнім для оплати комунальних послуг, продуктів харчування та ліків.
Одночасно в апеляційній скарзі відповідачем заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які зазначені у додатках до апеляційної скарги.
До апеляційної скарги додані: копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 ; копія пенсійного посвідчення ОСОБА_8 ; довідка-розрахунок зі сплати аліментів станом на 29 квітня 2024 року; копія довідки-розрахунку від 12 березня 2024 року; копія довідки про перебування на лікуванні.
Згідно з частиною 8 статті 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача.
Пунктом 6 частини 2 статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційний скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз змісту пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1-3 статті 367 ЦПК України вказує на те, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі подання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 3 статті 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи неможливість подання указаних доказів у встановлений законом строк, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він перебував на лікуванні, а потім йому потрібен був час на отримання доказів, оскільки він проживає у місцевості, яка територіально відділена від районного центру.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 березня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали на подання відзиву на позов та доказів.
Копія указаної ухвали отримана відповідачем 30 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до наданої відповідачем медичної довідки, він з 10 квітня по 26 квітня 2024 року хворів на гострий обструктивний бронхіт ГРВІ.
Однак, заявляючи клопотання про долучення указаних доказів, відповідачем не надано достатніх доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції у строк, передбачений частиною 2 статті 83 ЦПК України, з причин, що об'єктивно не залежали від нього, не обґрунтовано, на отримання яких саме доказів йому потрібен був час та коли він їх отримав, у зв'язку з чим апеляційним судом такі не приймаються та підлягають залишенню без розгляду, як подані після закінчення процесуальних строків.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Танащука М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що наявність у відповідача на утриманні дитини від іншого шлюбу не звільняє його від сплати аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.
Вказує, що відповідачем не надано доказів того, що він допомагає своїй матері оплачувати витрати на комунальні послуги, продукти харчування та ліки.
Також представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти долучення до матеріалів справи доказів, доданих відповідачем до апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України (у редакції станом на час надходження апеляційної скарги та призначення справи до розгляду) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, ця справа є справою незначної складності, відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому справа розглядається судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла таких висновків.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 4).
ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання Київського національного університету технологій та дизайну, термін закінчення навчання - 30 червня 2027 року, що підтверджується договором про надання освітніх послуг від 09 серпня 2023 року №12000477 та студентським квитком (а.с. 7, 9).
Відповідно до довідки, виданої Київським національним університетом технологій та дизайну, вартість навчання за договором №12000477 за один навчальний рік становить 25 000 грн, за один навчальний місяць - 2 500 грн (а.с. 10).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Відповідно до статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за період з 27 лютого 2024 року (дата подання позову до суду) по 30 червня 2027 року (дата закінчення навчання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є молодим за віком та працездатним, доказів того, що за станом здоров'я він не має змоги працювати, у встановленому законом порядку останнім не надано.
Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а саме: 4 500 грн на місяць, позивач посилалася на вартість освітньої послуги, а також на витрати, понесені на лікування, навчання, розвиток особистих здібностей.
На підтвердження цих витрат до позову додано фіскальний чек від 09 червня 2022 року про купівлю планшету, акт виконаних робіт (ортодонтичне лікування) щодо встановлення ОСОБА_3 брекет системи, квиток до турбази «Дружба» (а.с. 12-14).
Однак, указані витрати викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо) є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, та не відносяться до витрат на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання (аліментів), у тому числі на навчання, харчування, тощо.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для врахування таких витрат під час визначення розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
За таких обставин, з урахуванням вартості навчання ОСОБА_3 за один навчальний місяць у розмірі 2 500 грн, а також забезпечення інших потреб на харчування та проїзд, обов'язку двох батьків утримувати дитину, рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи й підлягає зміні в частині визначеного розміру аліментів, які підлягають до стягнення з відповідача на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, з 4 500 грн щомісячно на 2 000 грн.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року змінити в частині розміру аліментів, які підлягають до стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що продовжує навчання, на період її навчання у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з 27 лютого 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська