Апеляційне провадження
№22-ц/824/16430/2024
31 жовтня 2024року місто Київ
справа № 761/5826/24
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року про зупинення провадження у справі, постановлену під головуванням судді Юзькової О.Л., повний ухвали складено 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
У червні 2024 року відповідач подавклопотання, в якому просив надати час на примирення терміном 6 місяців, посилаючись на те, що він любить свою дружину та дітей і зацікавлений у збереженні сім'ї. Разом з тим, повномасштабне вторгнення РФ на територію України не надає можливості повноцінно спілкуватись з сім'єю.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року клопотання задоволено частково.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, надано сторонам у справі строк для примирення один місяць.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати в частині призначення строку для примирення подружжю 1 місяць та прийняти рішення, згідно з яким змінити ухвалу, надавши для примирення подружжю строк 6 місяців.
В обґрунтування вимог посилався на те, що позивач ОСОБА_2 вже тривалий час перебуває за кордоном і в 2024 році не прибувала на території України.
Вказував, що при вирішенні судом першої інстанції питання щодо надання строку для примирення сторін не взято до уваги, що можливості у нього примиритись із позивачем обмежені об'єктивними обставинами, які склались в Україні внаслідок війни, а тому не залежать від нього і створюють реальні перешкоди.
Зазначав, що неможливість виїхати закордон стало причиною, що він і його дружина з дітьми стали жити окремим життям, і на відстані будь-яке спілкування і підтримання стосунків дається набагато важче.Дуже складно, зберегти сім'ю на відстані, але він намагається це зробити, оскільки у нього немає іншої родини.
Посилався на те, що він постійно приймає і продовжує приймати участь у матеріальному забезпеченні його родини та щомісяця здійснює дружині грошові перекази. На сьогодні, зв'язок між ним та дружиною не припинений - за допомогою телефонних дзвінків і месенджерів вони продовжують спілкування щодо дітей та щодо наших стосунків.
24 жовтня 2024 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що всі аргументи апелянта зводяться до його банального голослівного небажання розлучатися з позивачем, ніяких належних та допустимих доказів своїм твердженням апелянтом не надано. Вказувала, що позовна заява про розірвання шлюбу з ОСОБА_1 була подана представником позивача до Шевченківського районного суду міста Києва ще в лютому 2024 року, тобто на сьогоднішній день пройшло вже більше 6-ти місяців з моменту відкриття провадження по справі № 761/5826/24 і за цей час апелянтом не здійснено ніяких дій, що свідчили б про його бажання зберегти сім'ю та примиритися з дружиною і відповідно ніяких доказів щодо докладання апелянтом максимуму зусиль щодо врегулювання спірних питань, про які він сам пише в своїй апеляційній скарзі не надано.
Частиною 2 ст.367 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Зупиняючи провадження у справі та надаючи строк для примирення терміном на один місяць, суд першої інстанції взяв до уваги бажання відповідача зберегти сім'ю, обов'язок суду вживати заходів для примирення чоловіка і жінки та прохання сторони спору вжити такі заходи.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до роз'яснень, які викладені у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя року», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Згідно з п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення
Відповідно до п.3 ч.1 ст.253 ЦПК України у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення строку для примирення, визначеного судом.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду.
Отже, якщо у справі про розірвання шлюбу, суд дійде висновку про необхідність надання подружжю строку для примирення, який не може перевищувати шести місяців, суд відповідно до імперативної вказівки п.4 ч.1 ст.251 ЦПК України зобов'язаний зупинити провадження у справі на цей строк.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосуються надання більшого строку для примирення, тобто необхідності, на його думку, зупинення провадження у справі на шість місяців, а не на один, як це визначено оскаржуваною ухвалою.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції при визначенні строку для примирення за клопотанням відповідача враховано тривалість перебування справи у провадженні суду, бажання відповідача зберегти сім'ю та незмінну позицію ОСОБА_2 щодо необхідності розірвання шлюбу і наполяганні на цьому.
У зв'язку з вищенаведеним, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для надання сторонам строку на примирення один місць.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Частиною 7 статті 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Тобто указаною статтею визначено лише граничний строк, на який судом може бути зупинено провадження для примирення сторін у справі про розірвання шлюбу, а не обов'язок суду зупиняти провадження у справі саме на шість місяців.
Враховуючи, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 260 ЦПК України щодо зазначення в ухвалі мотивів, з яких він дійшов висновків, надаючи подружжю строк на примирення один місяць та з цих підстав зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що судом першої інстанції не враховано обставин справи, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що надати строк для примирення - це право, а не обов'язок суду. Суд виходив виключно з обставин справи, в даному випадку, врахувавши заперечення позивача, які виразились і у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позов ОСОБА_2 подано у лютому 2024 року. Відповідач отримав копію позовної заяви у червні 2024 року та подав відзив на позовну заяву, отже відповідач не був позбавлений можливості до даного часу використати весь цей час задля примирення сім'ї.
При цьому, доказів щодо вчинення відповідачем будь-яких дій задля примирення сторін матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі відповідають фактичним обставинам справи, судом дотримано норми процесуального права, що відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 03 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: