Справа № 753/2160/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4008/2024 Доповідач: ОСОБА_2
23 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12023105020001323 від 26.05.2023 року за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;
вирішено питання про процесуальні витрати.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 25.05.2023 приблизно о 16 год. 30 хв. перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де у цей же час та місці знаходився ОСОБА_9 . В цей момент, між останніми виник словесний конфлікт на фоні раптово виниклих неприязних відносин один до одного. В ході вказаного конфлікту, у ОСОБА_8 , виник протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наблизився до ОСОБА_9 , де правою рукою схопив та стиснув шию зліва останнього. Після цього, ОСОБА_8 , долонею правої руки наніс два удари в ділянку голови та обличчя зліва потерпілого ОСОБА_9 .
Вказаними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в завушній ділянці зліва, в надбрівній ділянці зліва, на передній поверхні шиї зліва у середній третині.
В апеляційній скарзі потерпілий вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги хуліганський характер дій обвинуваченого відносно нього, а також не вирішив заявлене ним 28.02.2024 року на судовому засіданні письмове клопотання про скасування постанови дізнавача від 29 січня 2024 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання потерпілого про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 1 ст. 125 на ч. 2 ст. 125 та ст. 296 КК України. Відтак просив у зв'язку неповнотою встановлених обставин справи скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заявлене ним 28.02.2024 року під час судового засідання клопотання.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду;
пояснення потерпілого, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити,
прокурора, який частково підтримав вимоги апеляційної скарги потерпілого, а саме в частині необхідності скасування вироку, вказавши, що за наявності незгоди потерпілого з кваліфікацією дій обвинуваченого суд не мав права проводити розгляд справи в порядку ст. 349 КПК України;
обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги потерпілого та просив вирок суду залишити без змін;
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги потерпілого, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Апеляційна скарга потерпілого подана з підстав неправильної, на його думку, кваліфікації дій ОСОБА_8 , що не позбавляє суд апеляційної інстанції можливості розглянути вказану апеляційну скаргу та перевірити її доводи, виходячи з встановлених фактичних обставин справи, оскільки норми КПКне містять обмежень щодо оскарження в апеляційному порядку кримінально-правової кваліфікації дій, зокрема й у тих кримінальних провадженнях, у яких під час судового розгляду суд першої інстанції застосував ч. 3 ст. 349 КПК і визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися (постанова Верховного Суду від 15.02.2023 року у справі № 711/4047/22).
Як вбачається з вироку Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 року, суд першої інстанції встановив, що 25.05.2023 приблизно о 16 год. 30 хв. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виник словесний конфлікт на фоні раптово виниклих неприязних відносин один до одного, в ході якого ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в завушній ділянці зліва, в надбрівній ділянці зліва, на передній поверхні шиї зліва у середній третині.
Такі дії ОСОБА_8 суд першої інстанції кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Щодо доводів потерпілого про необхідність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 296 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці охоронювані законом цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті ст. 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а також з пояснень потерпілого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які надані ними в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, конфлікт між ними існує давно з приводу неналежного, на думку потерпілого, ставлення ОСОБА_8 до його співмешканки, яка є донькою потерпілого ОСОБА_9 . Зокрема, потерпілий стверджує, що ОСОБА_8 вчиняє щодо його доньки домашнє насильство, що і стало приводом для чергової сварки, яка сталась 25.05.2023 приблизно о 16 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , в ході якої обвинувачений заподіяв ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки заподіяння обвинуваченим тілесних ушкоджень зумовлене особистими неприязними стосунками з потерпілим як батьком його співмешканки і прагненням завдати йому шкоди з особистих спонукань. Той факт, що такі дії були вчинені в громадському місці, а саме на дитячому майданчику за адресою: АДРЕСА_3 , не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 296 КК України, та, відповідно, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого.
Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе застосувати положення ч. 2 ст. 404 КПК України та вийти за межі апеляційних вимог потерпілого в частині кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 125 КК України, яка зазначена у вироку, оскільки судом помилково кваліфіковано його дії як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а тому колегія суддів вважає за необхідне вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 рокущодо ОСОБА_8 в цій частині змінити, що сприятиме покращенню становища обвинуваченого, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 як заподіяння тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, а в решті вирок суду залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 рокущодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 як заподіяння тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 березня 2024 рокузалишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4