Київський апеляційний суд
28 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням системи "Eлектронний суд" матеріали кримінального провадження № 22024000000000021 щодо ОСОБА_7 та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.190 КК України,
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року,
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.190, ч.1 ст.263, ч.1 ст.2631 КК України, ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.190 КК України.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він і ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, перебуваючи в м. Сколе Львівської області, запропонували ОСОБА_9 посприяти у вирішенні питань її працевлаштування і транспортування доньки ОСОБА_9 - ОСОБА_10 з Республіки Польща за умови перерахування на рахунок ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 56 000 грн, при цьому не маючи відношення до державних органів, установ та організацій та не маючи можливості допомогти ОСОБА_9 . Повіривши у достовірність вказаної ОСОБА_8 і ОСОБА_7 інформації, ОСОБА_9 , будучи введена в оману, 10 березня 2023 року і 14 березня 2023 року трьома платежами перерахувала на рахунок ОСОБА_8 , відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", зі свого рахунку та рахунку ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 56 000 грн. Після зарахування цих коштів ОСОБА_8 з метою їх поділу трьома платежами перерахував грошові кошти на загальну суму 27 300 гривень на рахунок ОСОБА_11 - співмешканки ОСОБА_7 , відкритий в АТ "ПУМБ", до якого той мав безперешкодний доступ. Таким чином ОСОБА_8 і ОСОБА_7 заволоділи грошовими коштами ОСОБА_9 на загальну суму 56 000 грн, якими розпорядилися на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , перебуваючи в готельно-туристичному комплексі "Ашад" за адресою: АДРЕСА_1 , не пізніше 4 серпня 2023 року відшукав ОСОБА_12 , яка є матір'ю військовополоненого ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , яка є матір'ю військовополоненого ОСОБА_15 (обидва проходили військову службу в гірсько-штурмовому відділенні гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , 29 серпня 2022 року потрапили у полон поблизу АДРЕСА_2 ), про що одразу повідомив ОСОБА_8 . 4 серпня 2023 року ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою, не маючи відношення до державних органів, установ та організацій та не маючи можливості допомогти родичам військовополонених громадян України, запропонували ОСОБА_12 і ОСОБА_14 посприяти у вирішенні питання найшвидшого повернення військовополонених додому за умови отримання грошових коштів начебто з метою передачі їх представникам Російської Федерації. Використовуючи безпорадний психоемоційний стан ОСОБА_12 і ОСОБА_14 , вчиняючи при цьому психологічних тиск на останніх і справивши на них враження осіб, які спроможні вирішити такого роду питання, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 ввели потерпілих в оману і в період з 8 серпня 2023 року по 15 лютого 2024 року заволоділи коштами ОСОБА_12 і ОСОБА_14 на загальну суму 1 854 441 грн (50 000 доларів США і 25 000 грн) в особливо великих розмірах, які були передані потерпілими під приводом подальшої передачі невстановленим особам з силових структур Російської Федерації з метою вирішення питання щодо найшвидшого повернення військовополонених.
Ухвалою підготовчого судового засідання Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2024 призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта. Цією ж ухвалою за наслідками розгляду клопотань прокурора ОСОБА_7 і ОСОБА_16 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів по 09.12.2024 включно, визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб кожному, що становить 908 400 гривень, та зазначено, які обов'язки з передбачених ст.194 КПК України будуть покладені на них у разі внесення застави.
В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції змінити, визначивши його підзахисному розмір застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що прокурор не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і, більше того, ці ризики, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення є надуманими. З огляду на викладене і положення ст.ст.184, 194 КПК України, якими визначено вимоги до клопотання про застосування запобіжного заходу та порядок розгляду таких клопотань, вказує, що суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе всі обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, якими є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також посилається на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі "Харченко проти України", відповідно до якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно, воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істині вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Як вважає захисник, ризик переховуватися від суду тільки з огляду на те, що в Україні введено воєнний стан, що може суттєво обмежувати можливості виконання органами влади своїх повноважень на території держави, не може слугувати єдиною причиною тримання під вартою, оскільки введення воєнного стану має вплив на всі процеси, які відбуваються в державі. Також немає доказів того, що ОСОБА_8 може вплинути на потерпілих або якимось чином перешкодити кримінальному провадженню. Що стосується застави, то визначений судом розмір є непомірним для його підзахисного і не відповідає особі останнього, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, не перебував у розшуку та не переховувався від органу досудового розслідування, є людиною похилого віку та пенсіонером.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною, обґрунтованою і вмотивованою; провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог цієї норми в сукупності з положеннями ст.199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції погодився з доводами в клопотанні про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, а тому інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належний контроль за його поведінкою.
Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання прокурора судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримано, викладені в ухвалі висновки є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до практики ЄСПЛ ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі "Бекчиєв проти Молдови").
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого злочину, за який у разі визнання його винуватим може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, стадію судового провадження, в якому докази ще не досліджувалися, особу обвинуваченого, зокрема, відсутність доказів стримуючих для нього обставин, як то міцні соціальні зв'язки та наявність законних джерел доходу.
Такі обставини, на думку колегії суддів, переконливо свідчать, що ризик переховуватися від суду продовжує існувати і виправдовує подальше тримання ОСОБА_8 під вартою. А тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме спробам вчинити вказані дії.
Також суд визначив ОСОБА_8 розмір застави як альтернативу триманню під вартою.
З огляду на практику ЄСПЛ розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб припинити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.
Враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, зокрема, спосіб заволодіння чужими грішми, розмір майнової шкоди, повідомлену потерпілим неправдиву інформацію, особливо ОСОБА_12 і ОСОБА_14 , яка характеризується особливим цинізмом з урахуванням воєнного стану в Україні та людських втрат, підстави вважати визначений судом розмір застави непомірним чи несправедливим відсутні.
Отже, ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, тому підстав для задоволення апеляційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 4221 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2024 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3