справа №381/880/24 Головуючий у суді І інстанції: Осаулова Н.А.
провадження № 22-ц/824/14018/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
29 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Головачова Я.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дуденок Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Ладанської селищної ради, Ладанська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом, в якому просила позбавити батьківських прав відповідача відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що батьками ОСОБА_3 є позивач та відповідач. Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.05.2019 року. Після розлучення син перебуває на утриманні позивача та проживає з нею. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до сина, не цікавиться його життям, не піклується про нього, не вітає його з днем народження 5 років поспіль та не спілкується з дитиною взагалі. На думку позивача, батько дитини самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, а тому, його має бути позбавлено батьківських прав.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, адвоката Дуденок Оксана Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також просила стягнути судові витрати пов'язані з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції на користь позивача.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що на момент подання даного позову, вже відбувся факт розлучення між сторонами, батько ніякої зацікавленості не проявляє, матеріально та духовно не підтримує дитину. Відсутність батька в житті дитини впливає на самоусвідомлення дитини про сімейне життя.
Представник апелянта вказувала, що суд першої інстанції ніяким чином не відреагував на сімейну проблему відношення біологічного батька до своїх обов'язків та безпідставно на припущеннях став на бік батька, який жодного разу не з'явився до дитини, до органу опіки та піклування, та до суду.
Зазначала, що відповідач самоусунувся від повноцінного розвитку своєї дитини та здобуття нею освіти, що підтверджено висновком компетентного органу. Вихованням та матеріальним забезпеченням та станом здоров'я дитини займається виключно мама.
Представник апелянта звернула увагу суду апеляційної інстанції на те, що за несплату аліментів у мінімальному розмірі відповідача вже винесено рішення про стягнення пені.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що суд допускає існування проблеми у спілкуванні між батьком та сином, але дані обставини не повинні йти на шкоду дитині і ніяк не свідчать про необхідність позбавлення батька батьківських прав.
Також суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що співставляючі інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, суд першої інстанції вважав, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров'я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 травня 2019 року, яке набрало законної сили 24.06.2019 року, у справі №742/709/19, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зареєстрований 21 жовтня 2011 року виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 22, - розірвано (а.с. 6).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 5).
Судовим наказом Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12.12.2019 року у справі №742/3955/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з часу подання заяви - 25.11.2019 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 8).
Після укладення шлюбу 19.04.2022 року із ОСОБА_6 , ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 7).
ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).
Останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: АДРЕСА_2 (а.с. 36, 38).
З наданих до матеріалів справи довідок вбачається, що за місцем проживання хлопчика батько не з'являється, до лікаря дитину водить мама, батьківські збори батько не відвідує, не забирає дитину з дошкільного закладу (а.с. 10-12).
Як вбачається із акту обстеження умов проживання від 23.04.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 (вітчим), дідусь та бабуся - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Хлопчик забезпечений всім необхідним для життя та навчання. Біологічний батько не приймає ніякої участі у житті сина (а.с. 108-109).
У відповідності до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ладанської селищної ради від 10 травня 2024 року №54, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 (а.с. 111-112).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції зазначені докази не спростував.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 215/3495/21 (провадження № 61-1139св23).
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , не бере участь у вихованні дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, стан здоров'я та матеріальний стан. При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів того, що він несвідомо нехтував своїми батьківськими обов'язками чи доказів чинення йому перешкод у належному їх здійсненні на забезпечення інтересів дитини.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про існування між сторонами неприязних відносин, та як наслідок існування проблем у спілкуванні між батьком та сином, оскільки такі висновки грунтуються на припущенням, разом з тим матеріали справи містять достатньо доказів, які підтверджують доводи позивачки про невиконання, відповідачем ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини, зокрема даними з навчальних закладів про те, що відповідач не цікавиться навчанням своєї неповнолітньої дитини, не займається її розвитком, висновком виконавчого комітету Ладанської селищної ради від 10 травня 2024 року №54 про доцільність позбавлення батьківський прав ОСОБА_2 .. Також доказами, які містяться в матеріалах справи підтверджено, що відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, навіть в примусовому порядку через органи ДВС, через що утворилась заборгованість.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що рішення суду не може грунтуватись на припущеннях.
В матеріалах справи також відсутні докази намірів батька брати участь у житті дитини у будь-який доступний для нього спосіб; звернення його у відповідні органи для усунення перешкод у його спілкуванні з дитиною (якщо такі вчинялися); матеріальної участі у забезпеченні своєї дитини; сприяння у забезпеченні їй належного освітнього, духовного і загального розвитку.
На підставі вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність в діях відповідача винної поведінки у формі бездіяльності, яка виражається в його байдужості до життя свого малолітнього сина, відсутності проявів батьківського піклуванню та турботи протягом п'яти років (з моменту розірвання шлюбу між сторонами), не бажання створювати для дитини гармонійні умови його розвитку, ухилення від надання сину будь-якої матеріальної допомоги, що свідчить про його свідоме самоусунення від виконання своїх батьківських обов'язків.
Таке нехтування своїми обв'язками є наслідком небажання відповідача займатись вихованням та розвитком дітей та свідчить про ігнорування його інтересів, які мають бути предметом його основного піклування.
Таким чином, встановивши триваючий характер ухилення від виконання батьківських обов'язків, що стало підставою для звернення позивачкою до суду, враховуючи відсутність змін у поведінці відповідача в кращу сторону, для забезпечення справедливої рівноваги між інтересами дитини та застосуванням у справі такого крайнього заходу впливу на батька ОСОБА_2 , як позбавлення його батьківських прав, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
При цьому слід зауважити, що відповідач вправі звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав відповідно до ст. 169 СК України.
Докази того, що відповідач має наміри приймати участь у житті дитини у матеріалах справи відсутні.
Дослідивши та давши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, врахувавши наведені вище норми права, колегія приходить до висновку, що факт ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн. За подання апеляційної скарги на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1453,44 грн.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2664 грн 64 коп., що складає 1211,20 грн - сплачений судовий збір про подачі позову та 1453,44 грн - сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Дуденок Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн 64 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст постанови складено «31» жовтня 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Я.В. Головачов
В.І. Олійник