№ справи 754/41/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10160/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.
22 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Немировської О.В.
суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,
секретар - Черняк Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року,
встановив:
у січні 2024 року заявник звернулася до суду із заявою, у якій просила встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання в районі ведення бойових дій в Херсонській області.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року заяву було задоволено, встановлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання в районі ведення бойових дій в Херсонській області.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року до участі у справі в якості заінтересованої особи було залучено Міністерство оборони України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства оборони України просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви.
Скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, просила розглядати справу за її відсутності.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 , представника Міністерства оборони України - Гром А.М., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 . У шлюбі народились діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , законним представником яких вона є. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання у зоні ведення бойових дій. Заявник зазначала, що факт смерті ОСОБА_3 підтверджується актом службового розслідування, однак у зв'язку з неможливістю забрати тіло з території ведення бойових дій, вона як законний представник дітей ОСОБА_3 , позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року заяву було задоволено, встановлено факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання в районі ведення бойових дій в Херсонській області.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що її вимоги є обґрунтованими і заявник позбавлена можливості встановити факт смерті ОСОБА_3 у інший спосіб.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_3 , посилається на те, що судом не було враховано, що заявник ОСОБА_1 не є дружиною ОСОБА_3 , а тому не мала права на звернення до суду із заявою про встановлення факту його смерті, що підставою для відмови у задоволенні заяви. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені статтею 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.
Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
При зверненні до суду із заявою ОСОБА_1 вказувала, що вона звертається як законний представник членів сім'ї ОСОБА_3 - його неповнолітніх дітей, а не як його дружина. До матеріалів справи було надано копії свідоцтва про народження дітей - ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками яких є заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.12,13). Вказане спростовує доводи скаржника про те, що заяву було подано особою, яка не мала відповідного права на звернення до суду.
При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2 посилалась на те, що розгляд справи відбувся без залучення її, як заінтересованої особи, однак не вказувала яким чином встановлення факту смерті ОСОБА_3 призводить до порушення її прав, адже заперечень щодо обставин смерті сина не висловлювала.
За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Обов'язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з'ясуванні обставин справи; об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом вірно встановлено, що заявником наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які з урахуванням положень статті 317 ЦПК України дають підстави для встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , який загинув при виконанні бойового завдання під час ведення бойових дій в Херсонській області.
Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується Актом службового розслідування №374 від 18 листопада 2023 року. Матеріалами службового розслідування за фактом загибелі старшого розвідника 4 групи спеціальної розвідки роти спеціальної розвідки військової частини НОМЕР_1 , старшого матроса ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання встановлено, що 24 жовтня 2023 року особовий склад роти потрапив у засідку, в результаті чого старший матрос ОСОБА_3 отримав поранення несумісне з життям та загинув на місці. У зв'язку з вогневим контролем противника відповідного району, постійними мінометними обстрілами та роботи ворожих аерозасобів, в подальшому не вдалося здійснити евакуацію ОСОБА_3 .
Вказані обставини з достатньою вірогідністю підтверджують факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В даному випадку саме по собі встановлення факту смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 , як законного представника дітей загиблого, а не за заявою його батьків чи інших членів сім'ї, не впливає на обсяг прав скаржника ОСОБА_2 . За таких обставин посилання скаржника на те, що розгляд справи відбувся без залучення її в якості заінтересованої особи, не може бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2024 року.
Головуючий
Судді