Справа №761/13581/24 Головуючий у 1 інстанції: Осаулов А.А.
Провадження №22-ц/824/15358/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
02 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Євграфової Є.П., Писаної Т.О.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2024 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,-
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501391661 у розмірі 556 947,58 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позову вказало, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» угоду про надання споживчого кредиту № 501391661, за якою банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.
Умовами Кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання Позичальником умов Договору останній зобов'язаний достроково виконати всі боргові зобов'язання перед Банком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання від Банку інформації. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Позичальнику кредиту.
Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за Кредитним договором станом на 21 вересня 2023 року - 556 947,58 грн. , з яких 385 483,75 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 171 463,83 грн. - заборгованість по відсотках.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2024 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №501391661 від 16 листопада 2021 року в розмірі основного боргу в сумі - 385 483 грн. 75 коп., заборгованості по відсоткам в сумі - 171 463 грн. 83 коп. та коштів судового збору в розмірі - 8354 грн. 21 коп., а всього в сумі - 565 301 (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста одна) гривня 79 коп.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що на момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості, будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було, розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований, а умови договору також не оспорюються.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 31 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не встановив факт наявності у позивача оригіналу договору № 501391661 від 16 листопада 2021 року та проігнорував надані відповідачем листи позивачеві з проханням видати належним чином завірену копію договору.
Вказує, що судом першої інстанції проігноровано факт того, що позивач надав договір без підписів сторін на кожній сторінці, що унеможливлює спростування або підтвердження умови договору.
Вважає, що суд першої інстанції формально досліджував докази по справі, копія паспорту та коду відповідача завірені через декілька днів після укладення договору, а додаток договору досліджено не було.
Вважає надані позивачем розрахунки неналежними доказами, так як матеріали справи не містять доказів їх підтвердження.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
09.10.2024 Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Апелянт ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка учасників процесу належним чином повідомлених про час, місце і дату судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Вислухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу які з'явились у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та наявні у справі докази колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2021 на підставі анкети-заяви, підписаної ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк», було надано споживчий кредит, сума кредиту - 400 400,00 грн, процентна ставка - 28%, фіксована, строк кредиту - 48 міс., дата повернення кредиту - 16.11.2025, кредит було надано для повернення заборгованості за кредитним договором № 501284102 від 18.12.2020, розмір 175 567,30 грн. та власних потреб в розмірі 224 832,70 грн. Підпис ОСОБА_1 на оферті № 501391661 свідчить про отримання ним інформації про умови кредитування та про отримання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту.
Факт надання коштів підтверджується меморіальним ордером № 704988690 від 16.11.2021, випискою по рахунку.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З наданої до суду першої інстанції Виписки про рух коштів на рахунку відповідача №153003460000022033000685292 вбачається, що ОСОБА_1 за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року виконував умови укладеного договору та сплачував щомісячні платежі відповідно до графіку (а.с.23-30).
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.).
При зверненні до суду з апеляційною скаргою відповідач не вказував у зв'язку з чим він виконував умови договору, який вважав неукладеним внаслідок невиконання банком умов щодо видачі кредитних коштів.
За таких обставин підстави вважати, що кредитний договір, умови якого виконувались обома його сторонами, є неукладеним - відсутні.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
З апеляційної скарги не вбачається заперечень щодо розміру заборгованості також власного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 до суду не надавав.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" покладено на суд обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 1 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2024 року
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Є.П. Євграфова
Т.О. Писана