03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження № 22-ц/824/4956/2024
01 травня 2024 року м. Київ
Справа № 758/4037/21
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської міської ради, яка подана представником ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року, ухвалене у складі судді Якимець О.І.,
у справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто», третя особа - Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан,
встановив:
01 квітня 2021 року Київська міська рада звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О., ТОВ «Курсор-Авто», у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2019 № 48683360 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000 за ОСОБА_2 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.01.2020 № 50632689 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000 за ТОВ «Курсор-Авто»;
- зобов'язати відповідача-3 ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 18,1 кв. у АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що приватний нотаріус КМНО Падалка Р.О. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23.08.2019 № 48383360, яким за ОСОБА_2 зареєстровано приватну власність на об'єкт нерухомого майна на АДРЕСА_1 , а саме гараж № НОМЕР_1 ряд № НОМЕР_2 . Надалі відповідач-2 прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.01.2020 № 50632689, а саме зареєстровано право приватної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за ТОВ «Курсор-Авто».
Позивач як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ні ОСОБА_2 , ні ТОВ «КУРСОР-АВТО», ні іншим особам у власність чи користування не приймав, документи, що посвідчують право користування нею, відсутні. Вказані підстави свідчать, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на зазначеній вище земельній ділянці, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна.
Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки на АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005), за результатами якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони, про що складено акт обстеження. Дані факти свідчать про намагання відповідача-1 в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Щодо неправомірних дій та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса позивач зазначає, що всупереч пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватним нотаріусом не зроблено обов'язковий запит до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо правомірності посвідченого права власності за ОСОБА_2 зазначеного об'єкта нерухомого майна.
Щодо самочинного будівництва, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, позивач зазначає, що право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Листом Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 29.10.2019 повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою в АДРЕСА_1, не проводилась реєстрація права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ГБК «ІНФОРМАЦІЯ_1». Листом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.01.2020 повідомлено, що Департаментом за адресою АДРЕСА_1 будь-які дозвільні документи, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об'єкта будівництва (гаражних боксів) не видавалось та не реєструвалось.
Отже, вважає, що в діях відповідача-1 та відповідача-3 наявні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об'єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню. Таким чином особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої (власника земельної ділянки), повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд за власні кошти.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, представник Київської міської ради - Грицаєнко Р.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що приватним нотаріусом відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зроблено запит до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» щодо посвідченого права власності за ОСОБА_2 зазначеного об'єкта нерухомого майна та отримано відповідь, в якій зазначено, що гараж на праві власності за ним не зареєстрований, що не було досліджено і не враховано судом першої інстанції. Втім, матеріали справи не містять документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради. При цьому, діюче в Україні законодавство чітко не регламентує процедуру присвоєння такої адреси, незважаючи на те, що жодного правочину з нерухомим майном неможливо здійснити, якщо йому не присвоєно поштову адресу. В той же час, органи місцевого самоврядування не позбавлені можливості затверджувати такі процедури на місцях. Тобто, державний реєстратор/приватний нотаріус, на підставі пунктів 2 та 3 частини першої статті 24 Закону зобов'язаний був прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Для державної реєстрації права власності на гаражі, які були збудовані до 05.08.1992 року і після цього проміжку часу, з урахуванням положень пунктів 41, 42, 43, 81 Порядку, крім довідки відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі та технічного паспорту, потрібний в тому числі і документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси. Судом першої інстанції не враховано зазначеної норми, щодо реєстрації на об'єкт нерухомого майна, чим порушено норми матеріального права, а саме приписи Закону та Порядку. Водночас, вказані протиправні дії нотаріуса спричинили подальшу незаконну перереєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
З вищевикладеного вбачається, що право власності на об'єкт нерухомого майна ОСОБА_2 набув незаконно та на підставі неналежних документів, а отже не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на його відчуження.
Стверджує, що Київська міська рада як законний власник земельної ділянки (код ділянки 91:066:0005), на якій знаходиться спірний об'єкт нерухомого майна не приймала жодних рішень про передачу у власність чи користування ні відповідачам, ні ГАК «ІНФОРМАЦІЯ_1».
В довідці гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06.08.2019 № 14 вказано, як підставу права власності на зазначену земельну ділянку, рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.20.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1, 45 га, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки». Проте, надання дозволу на розробку проекту землеустрою автоматично не надає право на одержання певної земельної ділянки у власність чи користування. Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц. Також посилається на постанову Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 452/2587/18.
Наголошує, що гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» не набув права користування/власності земельною ділянкою, адже відповідного рішення Київська міська рада не приймала і рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.20.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 1,45 та, для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» не є відповідним рішенням. Розпорядженням Київської міської ради від 08.10.2001 № 969-мг надано дозвіл на розташування автостоянки на проспекті Правди, 39 а ніяк не для будівництва гаражів. Звертає увагу суду, що матеріали справи не містять доказів звернення гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Київської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду. Зважаючи на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 не була відведена Київською міською радою як єдиним розпорядником земель комунальної власності відповідно до вимог законодавства для будівництва об'єкту нерухомого майна, таке майно вважається самочинним та підлягає знесенню відповідачем 3, а земельна ділянка підлягає звільненню, приведенню у придатний для використання стан та повернута позивачу.
Вказує, що вказана справа має значний суспільний інтерес, оскільки її вирішення має неабияке виняткове значення для територіальної громади Подільського району м. Києва та в цілому всіх мешканців міста в контексті впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, що охоплює ті потреби громадян, які пов'язані із переміщенням, комфортним проживанням на території міста Києва, на якій відсутня станція Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену.
Стверджує, що судом поверхнево розглянуто позовну заяву позивача та не досліджені документи і докази, надані позивачем, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Курсор-Авто» - Опря Н.Л., вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. - ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги та просили скаргу задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Курсор-Авто» - Опря Н.Л. вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідачі ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. та представник третьої особи гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженням Київського міського голови № 969-мг від 03.08.2001 «Про погодження місць розташування об'єктів» гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було погоджено місце розташування автостоянки на проспекті Правди, 39 на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га.
В подальшому, на підставі Рішення Київської міської ради № 342/9830 від 23.10.2013 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на просп. Правди, 39 у Подільському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки.
Відповідно до витягу з земельного кадастру, земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрована в Головному управлінні земельних ресурсів під кадастровим номером № 8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає 14 547,93 кв.м.
Положеннями ст. 41 Земельного кодексу України та нормами Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням від 20.04.2017 № 241/2463 передбачено можливість передачі земельних ділянок гаражно-будівельним кооперативам.
Отже, у справі встановлений факт вжиття заходів по оформленню спірної земельної ділянки за гаражно-будівельним кооперативом та його можливість претендувати на отримання цієї ділянки для здійснення своєї діяльності, а тому відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення з боку члена кооперативу, а відтак і бути підставою для застосування щодо нього приписів статті 212 Земельного кодексу України. Відомості про порушення будівництвом спірного гаражу прав третіх осіб матеріали справи не містять.
Крім того, факт самочинного будівництва підлягає встановленню відповідно до правил передбачених ст. 376 Цивільного кодексу України в межах окремого позову, і належним способом захисту порушеного права має бути вимога про знесення самочинного будівництва. Однак у даній справі позивачем не доведено факту самочинного будівництва шляхом надання належних та допустимих доказів відповідно до ст. ст. 77-80 ЦПК України.
Також, оскільки гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1» ініційовано процедуру відведення вказаної земельної ділянки, про що свідчать рішення Київської міської ради №342/9830 від 23.10.2013, а також те, що позивачем не надано остаточного рішення органу місцевого самоврядування про відмову у наданні зазначеної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що відсутні підстави вважати, що Київська міська рада заперечує проти здійсненого будівництва.
Разом з тим, знесення нерухомого майна є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №21-1959а16). У зв'язку з наявністю відомостей, що будівництво здійснено в 1992 році, матеріали справи не містять будь-яких доказів своєчасного реагування контролюючими органами за використанням і охороною земель у місті Києві з даного приводу.
Отже, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами ті обставини, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх позовних вимог. Суд вважав, що ОСОБА_2 , будучи членом гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1», який у повному розмірі сплатив свій пайовий внесок за гараж № НОМЕР_1 у ряду № НОМЕР_2 , право власності на нього набув правомірно, відповідно до вимог діючого законодавства. Також суд вважав, що рішення нотаріуса про реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 за ТОВ «Курсор-Авто» було прийняте відповідно до норм чинного законодавства, оскільки на час реєстрації права власності товариства на спірний гараж у Державному реєстрі прав уже були наявні відомості про право власності ОСОБА_2 щодо нього, підстави для подання нотаріусу будь-яких інших документів для проведення відповідної реєстраційної дії були відсутні.
З висновками суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 та ТОВ «Курсор-Авто» колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів 03 жовтня 1985 року було прийняте рішення №985 «Про будівництво в ХІІ п'ятилітці зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам, на замовлення Київської міської ради добровільного товариства «Автолюбитель УРСР» відповідно до рішення виконкому міськради від 17 серпня 1985 року №516 «Про заходи щодо розвитку послуг з ремонту будинків, будівництва споруд для садівничих товариств, гаражів та інших будов за замовленням населення у 1986-1990 роках і в період до 2000 року», згідно з яким планувалося будівництво 100 гаражів ( а.с. 76, т. 1).
На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1988 №316 «Про будівництво зблокованих, одно-двоповерхових кооперативних гаражів та відкритих стоянок для транспортних засобів, належних громадянам» було прийнято рішення про збільшення кількості місць на автостоянці по проспекту Правди у м. Києві до 500 місць.
Згідно з п.4.2. рішення від 31 березня 1988 року №316 виконавчим органом місцевої ради було вирішено зобов'язати забудовника : межі земельних ділянок, які відводяться цим рішенням, визначити в ГоловАПУ виконкому міськради після погодження та затвердження в установленому порядку проектної документації ( а.с. 78, т. 1)
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що по АДРЕСА_1 знаходиться гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», який створено 04 червня 1997 року.
Згідно з розпорядженням Київського міського голови від 03 серпня 2001 року №969-г «Про погодження місць розташування об'єктів» Гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було погоджено місце розташування автостоянки на АДРЕСА_1 , на землях міської забудови орієнтовною площею 1,045 га, за умови виконання п.10.1. цього розпорядження.
На підставі рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2013 року №342/9830 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Гаражному автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки» Гаражному кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 1,45 га в короткострокову оренду на 5 років для експлуатації та обслуговування гаражів та автостоянки згідно з планом-схемою. Як вбачається з плану-схеми, обліковий код такої земельної ділянки: 91:066:005к.
На даний час процес оформлення вказаної земельної ділянки не завершений.
Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 19.08.2019 №15 ОСОБА_2 є членом гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» (м. Київ, пр.Правди, 39). Згідно з витягом з технічної документації земельна ділянка, на якій розташований автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрована в Головному управлінні земельними ресурсами під кадастровим номером №8000000000:91:066:0005, площа земельної ділянки складає: 14 548 кв.м.
Відповідно до Довідки гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 06.08.2019 №14 ОСОБА_2 є дійсно членом гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» та власником гаражу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , який побудований господарчим способом, сума паю в розмірі 1500 грн станом на 2015 рік сплачена ОСОБА_2 у повному обсязі.
09 серпня 2019 року на гараж № НОМЕР_1 у ряді АДРЕСА_2 » було виготовлено технічний паспорт ( а.с. 162 - 164, т. 1).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно:
- право власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 в Гаражному автокооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1», було зареєстровано 19 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О. на підставі довідок від 19.08.2019 №15 та від 06.08.2019 №14, виданих Гаражним автокооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- право власності ТОВ «КУРСОР-АВТО» на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 по проспекту Правди, 39 в місті Києві в Гаражному автокооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» було зареєстровано 09 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О. на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор- Авто», серія та номер 7941, 7942, виданого 20 грудня 2019 року.
Згідно вказаного акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор-Авто» вбачається, що гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , площею 18,1 кв.м був переданий ОСОБА_2 , як одноосібним власником ТОВ «Курсор- Авто», в рахунок його внеску до статутного капіталу цього товариства на підставі рішення №1/13-12 від 13 грудня 2019 року.
31 січня 2020 року Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року №16/890 проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий код земельної ділянки: 91:066:0005) у Подільському районі міста Києва.
За результатами проведено обстеження вказаної земельної ділянки встановлено, що зазначена земельна ділянка огороджена парканом та охороняється, на ній розташовані індивідуальні збірно-розбірні та цегляні гаражі гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» у загальній кількості 327 одиниць, двоповерхова будівля мийки автомобілів та будівля охорони. Інформація щодо державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї в міському земельному кадастрі відсутня, про що складено акт обстеження №20-0050-07 від 31 січня 2020 року ( а.с. 19, т. 1).
Звертаючись до суду з даним позовом, представник Київської міської ради посилався на те, що будівництво спірного гаража, реєстрація права власності на нього за відповідачем ОСОБА_2 та у подальшому за ТОВ «Курсор-Авто», відбулася незаконно, оскільки Київська міська рада, яка є єдиним розпорядником земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки під будівництво жодному із відповідачів чи будь-яким іншим особам не приймала. Вважає, що ОСОБА_2 здійснив самочинне будівництво об'єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності територіальній громаді міста Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Зазначав, що вказані дії свідчать про намагання в незаконний спосіб заволодіти землями комунальної власності, які належать територіальній громаді міста Києва згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Також позивач вказував на те, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11 липня 2018 року №1216 затверджено проект «Будівництво дільниці Сирецько-Печерської лінії метрополітену від станції «Сирець» на житловий масив Виноградар з електродепо у Подільському районі» (1-а черга будівництва - дільниця від ст. «Сирець» до ст. «Проспект Правди» з двома станціями («Мостицька» та «Проспект Правди») та дільницею вилочного відгалуження в бік ст. «Виноградар»). Враховуючи суспільний інтерес та захист інтересів територіальної громади міста Києва Київська міська рада звернулася до Подільського районного суду міста Києва з вказаним позовом.
Отже, у справі, яка переглядається апеляційним судом, спір виник у правовідносинах щодо захисту прав Київської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем ОСОБА_2 при здійсненні ним, на думку позивача, самочинного будівництва (ч. 4 ст. 736 ЦК України), власником якого на теперішній час є ТОВ «Курсор- Авто», а не ОСОБА_2 .
Відповідач ТОВ «Курсор-Авто», заперечуючи проти позову, посилався на те, що відповідно до довідки №14 від 06 серпня 2019 року станом на 2015 рік ОСОБА_2 сума паю 1500,00 грн. була сплачена в повному обсязі, а тому, користуючись правом встановленим ст.19-1 Закону України «Про кооперацію» останній зареєстрував право власності на гараж відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо державної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 по проспекту Правди, 39 в місті Києві в Гаражному автокооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за ТОВ «Курсор-Авто» стверджує, що жодних порушень не було, у зв'язку з чим доводи позивача про незаконну реєстрацію права власності на гараж за ТОВ «Курсор-Авто» є безпідставними та необґрунтованими. Вказував, що будівництво гаражів здійснювалося у відповідності та порядку, передбаченому законодавством того часу, що підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Київської міської ради №985 від 03 жовтня 1985 року та №316 від 31 березня 1988 року.
Відповідно до статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 140 Конституції України передбачено, шо місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Правовідносини, пов'язані з використанням землі становлять суспільний інтерес.
Згідно з частиною першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 123 ЗК України врегульовано порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та вказано, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення зазначених органів.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Частиною першою та четвертою статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Стаття 212 ЗК України визначає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно із частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
З урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу та статті 212 ЗК України, вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки із приведенням її у попередній стан шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Отже, інститут реєстрації права власності - це за своєю суттю є підтвердження державою права власності на майно за відповідною особою. При цьому, держава наділена повноваженнями підтвердити таке право особи виключно у тому випадку, якщо ця особа набула майно у власність законно. Набуття особою у власність майна в обхід закону та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою ведення держави в оману задля реєстрації права власності на майно, не може свідчити про правомірне набуття особою майна у власність, а відтак є підставою для скасування відповідної державної реєстрації на це майно.
Вирішуючи позовні вимоги Київської міської ради, заявлені до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2019 року № 48383360 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000, за ОСОБА_2 , колегія суддів виходить з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Отже, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 , як член Гаражного автокооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1», яким повністю внесено пай, зареєстрував право власності на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2019 року №48383360, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000.
Право власності ТОВ «Курсор-Авто» на гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, за адресою: проспект Правди, 39 в місті Києві Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О. на підставі рішення від 13 січня 2020 року №50632689, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна в рахунок внеску до статутного капіталу ТОВ «Курсор-Авто», серія та номер 7941, 7942, виданого 20 грудня 2019 року.
З викладеного вбачається, що відповідач ОСОБА_2 не є власником спірного гаража, він не займає земельну ділянку, яку позивач просить звільнити та повернути.
У справі, що переглядається апеляційним судом, спір виник у правовідносинах щодо захисту прав Київської міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення відповідачем ОСОБА_2 при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта статті 376 ЦК України).
Набуття ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості (гараж № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), позивач вважає незаконним.
Проте, колегія суддів вважає, що позивач пред'явивши позов до ОСОБА_2 , обрав спосіб захисту своїх прав, який не є ефективним, оскільки фактично спірне майно вибуло із власності ОСОБА_2 та перебуває у власності ТОВ «Курсор-Авто».
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, у разі, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, так і вимога про припинення права власності.
Таким чином, ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні нею з урахуванням обставин справи є вимога про знесення самочинного будівництва, тому належним відповідачем за такою вимогою є власник відповідної забудови, яким на час розгляду цієї справи є ТОВ «Курсор-Авто», а не ОСОБА_2 .
Оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, а відтак рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги Київської міської ради до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 серпня 2019 року №48383360 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у вказаних вимогах з викладених підстав.
Щодо позовних вимог Київської міської ради, пред'явлених до ТОВ «Курсор-Авто» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь - який юридичний спір та будь - яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2020 року №50632689 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000, за ТОВ «Курсор-Авто»; зобов'язати ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 18,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.
Колегія суддів вважає, що вказані вимоги позивача стосуються правомірності набуття та реєстрації за ТОВ «Курсор-Авто» права власності на нерухоме майно.
Отже, враховуючи суб'єктний склад спору згідно заявленим позовним вимогам в цій частині та предмет спору, колегія суддів приходить до висновку, що вказані позовні вимоги, пред'явлені до ТОВ «Курсор-Авто», підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (ч.2 ст.377 ЦПК України).
З урахування встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи та зазначених норм закону, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 січня 2020 року №50632689 на об'єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, обліковий код: 91:066:0005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1900656480000, за ТОВ «Курсор-Авто», зобов'язання ТОВ «Курсор-Авто» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 18,1 кв.м на АДРЕСА_1 (код ділянки 91:066:0005), повернення її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан підлягає скасуванню, а провадження в справі в цій частині - закриттю.
Відмовляючи Київській міській раді у позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О., суд першої інстанції виходив з того, що позов заявлено до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц та інших звертала увагу на те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №369/14294/17 спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Аналогічний висновок визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16.
Як вбачається із матеріалів справи, спір у позивача виник саме з набувачем нерухомого майна ТОВ «Курсор-Авто» щодо його права власності на гараж, щодо права Товариства на користування земельною ділянкою та правомірності дій щодо реєстрації за ним права власності на це майно, а не з приватним нотаріусом, який виконував функції державного реєстратора, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватний нотаріус (державний реєстратор) є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах та відповідно позов в частині до приватного нотаріуса задоволенню не підлягає.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його скасування в частині відмови Київській міській раді у позові до ОСОБА_2 та ТОВ «Курсор-Авто», ухвалення нового судового рішення про відмову у позові до ОСОБА_2 з інших правових підстав, та закриття провадження у справі в частині заявлених вимог до ТОВ «Курсор-Авто» з підстав порушення правил юрисдикції.
Відповідно до ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Отже, у даному провадженні позивачем було об'єднано кілька вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року в частині відмови Київській міській раді у позові до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Р.О. апеляційний суд залишає без змін з наведених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 377, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Київської міської ради, яка подана представником ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Падалки Романа Олеговича - залишити без змін.
Скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - у частині відмови у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто», третя особа - Гаражний автокооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення:
Позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності - залишити без задоволення.
Провадження у справі в частині позовних вимог Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію права приватної власності, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення у придатний для користування стан - закрити.
Роз'яснити Київській міській раді, що розгляд справи за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курсор-Авто» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов'язання звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан віднесено до господарської юрисдикції.
Роз'яснити позивачеві право протягом 10 днів з дня отримання постанови звернутись до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2024 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Рейнарт І.М.