31 жовтня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/2895/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У поданому до суду позові ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся адвокат Степаненко А.Т., просить суд:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 17.05.2023р. ІІ групи інвалідності, що настала у зв'язку із захистом Батьківщини, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №55/975 від 29.09.2023р.;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 17.05.2023р. ІІ групи інвалідності, що настала у зв'язку із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проходження військової служби брав участь в антитерористичній операції та відповідно до акту огляду МСЕК йому було встановлено інвалідність ІІІ-ї групи, причиною інвалідності вказана травма, поранення, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини. У зв'язку з встановленням ІІІ-ї групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 400000,00 гривень. У подальшому позивач був призваний за мобілізацією та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Під час воєнних дій отримав поранення та в результаті огляду МСЕК йому встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини.
У зв'язку з тим, що позивач у 2022 отримав нову травму, що призвела до встановлення йому інвалідності ІІ групи, він подав документи для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 №975 на розгляд комісії Міністерства оборони України. Натомість, рішенням комісії призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), в сумі 80000грн.
Позивач вважає, що враховуючи, що ІІ група інвалідності встановлена внаслідок отримання нової травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Відповідно, на його думку, відповідач порушив право позивача на отримання допомоги в повному розмірі.
Ухвалою від 08.07.2024р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечив. Пояснив, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності». Абзацом 3 пункту 6 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи. При цьому, з урахуванням вимог абзацу 1 пункту 4 статті 16-3 Закону, виплата допомоги провадиться з урахуванням раніше виплачених сум. З урахуванням наведеного нормативно-правового регулювання питання обрахунку допомоги, розрахунок належного до виплати позивачу розміру допомоги наступний: 300 (кратне число за другу групу інвалідності) - 250 (кратне число за третю групу інвалідності) = 50 (кратне число між третьою та другою групами інвалідності) х 1 600 (прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 на момент первинного встановлення інвалідності) = 80 000грн (одноразова грошова допомога за підвищене кратне число між третьої та другою групами інвалідності). Саме ця сума і була призначена позивачу до виплати, відповідно правові підстави для задоволення позову, на думку відповідача відсутні.
Ухвалою суду від 24.09.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаною ухвалою третій особі встановлено строк для надання пояснень з приводу поданого позову.
У поясненнях, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_3 вказувалось на те, що у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2013 р. №975, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникає у осіб, на яких поширюється дія цього Закону, у день встановлення їм інвалідності, тобто з дати, зазначеної у довідці медико-соціальної експертної комісії, а до правовідносин, які виникли щодо призначення і виплати такої допомоги, слід застосовувати законодавство, чинне станом на вказану дату. З огляду на зазначене вимоги позивача до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Позивачем 14.08.2024 подано відповідь на відзив, у якій останній спростовував аргументи відзиву та наполягав на задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та у період з 10.05.2014 по 25.08.2014 брав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей в складі військової частини НОМЕР_1 на посаді головного сержанта, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 (а.с.13, 11-17).
Згідно із Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА №916891 від 04.10.2017 позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, причиною інвалідності вказано: "травма, поранення, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини" (а.с.20).
У зв'язку із встановленням III групи інвалідності позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 400000,00 гривень, що підтверджується меморіальним ордером №87191123 від 16.01.2018 р. АТ «ОЩАДБАНК» (а.с.27).
У відповідності до відомостей військового квитка, позивач був призваний до Збройних Сил України за мобілізацією.
Згідно із Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України позивач у період з 22.03.2022р. по 24.05.2022р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с.22).
Під час безпосередньої участі у бойових діях, при виконанні бойового завдання за призначенням під час воєнних дій поблизу пункту Ниркове, Попаснянського району, Луганської області, отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна з травматичним відчленуванням правої нижньої кінцівки на рівні нижньої тритини стегна, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.06.2022 №24 (а.с.23).
Постановою 11 Регіональної ВЛК, затвердженою 11.11.2022, за наслідком медичного огляду позивача на підставі статей 63а, 78а II Розкладу хвороб було визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку (а.с.24-26).
Згідно з Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААГ №353761 від 17.05.2023, у результаті повторного огляду медико-соціальною експертною комісією встановлено другу групу інвалідності безтерміново, у зв'язку із травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, що підтверджується (а.с.21).
Позивачем подано документи для призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ №975 від 25.12.2013 р., що визнається сторонами у заявах по суті.
Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 29.09.2023 №55/975, позивачу, у зв'язку зі зміною групи інвалідності призначено одноразову грошову допомогу - у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), в сумі 80000,00грн (а.с.28).
За наслідком розгляду запиту адвоката, направленого в інтересах позивача щодо неправомірного визначення останньому розміру одноразової грошової допомоги, відповідач у листі від 17.06.2024 повідомило, що враховуючи, що ОСОБА_1 21.07.2017 року під час первинного огляду органами МСЕК було визнано особою з інвалідністю III групи, внаслідок травми пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААА №916891 від 21.07.2017), а 10.05.2023 року, внаслідок повторного огляду органами МСЕК - особою з інвалідністю II групи, внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12ААГ № 353761 від 10.05.2023), Комісією, відповідно до вимог зазначеного законодавства, за основу взята дата 21.07.2017 для визначення йому розміру допомоги та її виплати, з урахуванням попередніх виплат (а.с.35-36).
У відповідності до зазначеного вище листа, розрахунок нарахованої допомоги наступний: (1600 грн х 300) - (1600 грн х 250) = 80000,00 грн, з яких 1600 грн - розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), 300 та 250 кратність цього розміру для визначення одноразової грошової допомоги.
Позивач вважає рішення комісії в частині встановлення розміру виплати протиправним, тому звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За правилами ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до ст.16-2 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи ( пп.4 п.2 ст.16 цього Закону).
Згідно ч.ч.4, 9 ст.16-3 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №975).
Відповідно до п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно п.6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Згідно з довідкою до акту МСЕК від 04.10.2017 року серія 12ААА №916891, позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання «ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини».
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №600, позаштатна госпітальна ВЛК 01.11.2022 року провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності до військової служби. У означеному Свідоцтві вказано: "діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки важкого вибухового поранення (24.05.2022р.) з травматичним відривом правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна, ....Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини".
На підставі вищевказаного, 17 травня 2023 року МСЕК позивачу встановлена II група інвалідності безстроково, згідно довідки до акту огляду МСЕК Серії 12ААГ №353761 від 17.05.2023, причина інвалідності - «захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини».
Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданої військовою частиною НОМЕР_3 від 17.06.2022 №24, ОСОБА_1 24.05.2022 отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне осколкове поранення правого стегна з травматичним відчленуванням правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини стегна та розчавлення м'яких тканин.
Тобто, встановлення позивачу 3-ї групи інвалідності, причина: "травма, поранення, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини" 04.10.2017, та 2-ї групи інвалідності 17.05.2023, причина: "травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини", відбулося з різних підстав та внаслідок різних травм (поранень).
Суд наголошує, що 24.05.2022 року позивач отримав нову травму, внаслідок якої і було встановлено другу групу інвалідності. На переконання суду, відповідач помилково вважає, що позивачу була встановлена вища група інвалідності, оскільки друга група була встановлена не внаслідок переогляду та погіршення його стану після встановлення третьої групи, а саме внаслідок отримання абсолютно нової травми.
З указаних підстав суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто у 2023 році.
Натомість, Міністерством оборони України призначено та виплачено позивачу грошову допомогу у 2023 році, виходячи з дати, коли позивачу було встановлено інвалідність 3-ї групи вперше, а саме 2017 рік, у зв'язку із захистом Батьківщини. Також відповідачем не взято до уваги той факт, що інвалідність 2-ї групи в 2023 році була встановлена позивачу внаслідок іншої травми (поранення), пов'язаної із захистом Батьківщини.
Доводи відповідача щодо того, що вперше інвалідність встановлена в 2017 році, тому обчислення одноразової грошової допомоги повинно здійснюватись, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року, суд вважає також необґрунтованими.
Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Таким чином, оскільки вперше інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини позивачу встановлено довідкою МСЕК №353761 від 17.05.2023, для обрахунку підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
Висновуючи те, що встановлення ІІ групи інвалідності відбулось вперше, з інших причин, не пов'язаних із попереднім оглядом МСЕК, що підтверджується матеріалами справи, суд враховує, що у довідці до акта МСЕК у графі 8 зазначено огляд інваліда - повторний. Поряд із цим, варто зважати на те, що пунктом 8 Порядку №975 визначено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З вищевикладеного слідує, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Тобто, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону №2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Як підтверджено матеріалами справи та не є спірним, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ним 24.05.2022 поранення та внаслідок чого йому з 17.05.2023 було встановлено ІІ групу інвалідності, пов'язану із захистом Батьківщини. Натомість спірним питанням у даній справі є розмір одноразової грошової допомоги з урахуванням того, що у 2017 році позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності через отримане інше поранення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що отримані позивачем поранення як за часом, так і за обставинами їх отримання відбулося з різних підстав та внаслідок різних поранень. Тобто, отримання другого поранення є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023.
Суд наголошує, що відсутність причино-наслідкового зв'язку між отриманим позивачем пораненням у 2017 році та встановлення йому ІІ групи інвалідності в 2023 році дає підстави зробити висновок, що вища група інвалідності не пов'язана із первісним пораненням, оскільки матеріалами справи підтверджено, що встановлення ІІ групи інвалідності викликано отриманим позивачем пораненням у травні 2022 року. З огляду на це, відповідач безпідставно прийняв рішення, що у даному випадку позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), в сумі 80000,00 грн.
При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена в 2017 році, то й обчислення одноразової грошової допомоги має відбуватися з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2017, позаяк ІІ група інвалідності була встановлена позивачу не внаслідок повторного медичного огляду за фактом отримання ним першого поранення, а у зв'язку із отриманням нового поранення, за яким було проведено медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІ групу інвалідності.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що оскільки 24.05.2022 позивач отримав нове поранення, внаслідок якого йому згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії встановлено II групу інвалідності з 17.05.2023, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, тому для обрахунку одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01.01.2023.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.06.2024 у справі №240/20065/20, від 08.05.2024 у справі №240/17749/20, оскільки правовідносини у них не є подібними, ухвалені за інших фактичних обставин справи. Так, у справі №240/17749/20 позивачу при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, а згодом, під час повторного огляду йому встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму. В той же час, у даній справі, як встановлено судом вище, позивач 24.05.2022 отримав нове поранення, внаслідок, якого йому з 17.05.2023 встановлено II групу інвалідності, тобто медико-соціальна експертна комісія у 2023 році не проводила повторного огляду позивача на предмет зміни йому вищої групи інвалідності, внаслідок отримання ним травми ще у 2017 році, а здійснювала його огляд, внаслідок одержання ним нового поранення у 2022 році під час захисту Батьківщини.
Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня складав 2684 грн.
Отже, сума одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті позивачу має складати: 300 х 2684грн = 805200грн, однак відповідачем у 2023 році виплачено лише 80000 грн.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність правових підстав для його задоволення шляхом визнання протиправними дій відповідача, оформлені пунктом 94 протоколу засідання Комісії №55/975 від 29.09.2023, щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), в сумі 80000,00грн, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2023 відповідно до Закону №2011-XII та Порядку №975, з урахуванням виплаченої суми.
При цьому, суд звертає увагу на те, що керуючись ст.245 КАС України, з метою ефективного захисту права позивача, судом змінено формулювання, яке обрав позивач як спосіб поновлення порушеного права, що не впливатиме на зміст позовних вимог та обсяг їх задоволення.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, а тому відсутні підстави для відшкодування на його користь судових витрат, передбачені ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Міністерства оборони України, оформлені пунктом 94 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №55/975 від 29 вересня 2023 року щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2017), в сумі 80000,00 грн.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 17 травня 2023 року ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, з урахуванням вже виплаченої суми допомоги (80000,00грн).
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Міністерство оборони України (просп.Повітряних Сил, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022)
Суддя В.О. Кушнір