31 жовтня 2024 року м. Київ № 320/47570/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУправління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) УСЗН Білоцерківської міської ради згідно Повідомлення № 150 від 29.11.2023 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН) УСЗН Білоцерківської міської ради призначити, здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати подання ОСОБА_1 заяви про надання такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, рішенням Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради згідно повідомлення №150 від 29 листопада 2023 року позивачу протиправно відмовлено в задоволенні заяви про призначення та виплати грошової допомоги при народженні дитини, оскільки пропуск строку у 12 календарних місяців після народження дитини був незначний та пов'язаний з незалежних від позивача причин.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості, оскільки за правилами статті 11 Закону №2811-ХІІ допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Відповідач зазначає, що зі змісту повідомлення управління від 29 листопада 2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини встановлює підставу такої відмови. Дитина позивачки - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , з заявою про призначення допомоги ОСОБА_1 звернулася до управління 23 листопада 2023 року, тобто з пропуском дванадцятимісячного строку, передбаченого Законом №2811-ХП. Законом №2811-ХІІ та Порядком №1751 не передбачено можливості поновлення цього строку.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 , та є внутрішньо переміщеною особою, зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 16.06.2022 №32-48-5001777990.
Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 12.10.2022 позивачка має сина - ОСОБА_2 . Згідно довідки від 13.10.2022 №3248-5002232044 ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу.
Також позивач має ще одну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 від 25.10.2013, якого відповідно до довідки від 16.-6.2022 №3248-5001778059 взято на облік як внутрішньо переміщену особу .
23 листопада 2023 року позивач звернулася до відповідача з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги при народженні дитини.
Рішенням від 29.11.2023 №510 Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради відмовило у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з пропуском 12 місячного строку для звернення до управління за допомогою.
Позивач, вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулась з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Відповідно до частини 1 статті 13 з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім'ях держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811-XII) відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Частина 1 та 4 ст. 1 Закону № 2811-XII встановлюють, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 10 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону № 2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.
Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751 (далі - Порядок № 1751).
За приписами п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Керуючись п. 44 № 1751 у разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
Як не заперечується сторонами у справі, позивачка дійсно з дня народження дитини ОСОБА_2 та звернення до відповідача із заявою (23.11.2023) пропустила строк звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.
При цьому, в обґрунтування поважності пропуску строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, позивач зазначає про перебування в складному матеріальному і психологічному становищі, спричиненому вимушеним переїздом на нове місце внаслідок збройної агресії російської федерації, постійні відключення світла у 2022 році, хворобу дитини (на підтвердження якої надає виписку №6658 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого).
Разом з цим, суд зазначає, що позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. І даний адміністративний позов фактично заявлений в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.
Тобто, в спірних правовідносинах неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов'язання, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушена була змінити місце проживання внаслідок введення в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, беручи до уваги і інші обставини, зокрема, перебування позивачки на стаціонарному лікуванні з дитиною, виходячи з принципу верховенства права та завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправною відмову, викладену у повідомленні №510, у наданні державної допомоги при народженні дитини, яка створює правові наслідки, і зобов'язання відповідача призначити та провести виплати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлені ст. 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи спір, судом враховані правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі №591/610/16, від 06 вересня 2018 року в справі № 242/5735/16-а, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог.
Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 грн, в силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, викладену у повідомленні №510 від 29 листопада 2023 року, щодо призначення та виплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , в порядку та розмірі, встановлених статтею 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.