31 жовтня 2024 року № 640/8949/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до виконавчого органу Київської міської ради, в якій просить:
- визнати дії Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) в наданні ОСОБА_1 недостовірної та неповної відповіді на її запит на отримання публічної інформації від 05.03.2021 протиправними;
- зобов'язати Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надати достовірну та повну інформацію про наявність вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності по місту Києву з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у відповідності до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у відповідності до вимог статті 121 Земельного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2021 позивачем повторно до відповідача було подано запит на отримання публічної інформації щодо наявності земель державної або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України №547/2011 від 05.05.2011 року «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації». Згідно листа відповідача №0570202/3-5561 від 15.03.2021 було запропоновано ознайомитись із графічними матеріалами затверджених детальних планів території в межах міста Києва на сайті МІАС ЗМД містобудівного кадастру Києва за посиланням: https://mkk.kga.gov.ua/map/. Крім того, у листі зазначалось що, у зв?язку із набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про державний земельний кадастр» Департаментом передано Державному агентству земельних ресурсів України в електронному вигляді у форматі обмінних файлів інформацію щодо земельних ділянок в межах міста Києва, зареєстрованих до 01.01.2013 року в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди землі, а також інформацію про рішення Київської міської ради, які стали підставою для набуття юридичними та фізичними особами прав на земельні ділянки, та про документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками. Враховуючи викладене, актуальні відомості про всі земельні ділянки, які були сформовані до моменту набрання чинності Законом та після 01.01.2013 року наразі знаходяться у володінні держателя Державного земельного кадастру - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідачем було зазначено, що Департамент не володіє задокументованою та зафіксованою інформацією щодо наявності власність або користування і можуть бути використані для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у місті Києві. Позивач не погоджується з наданою відповіддю, та зазначає, що саме відповідач, згідно з його компетенцією, зобов?язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Більше того, на думку позивача, відповідач також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду позовну заяву передано на розгляд судді Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2024 прийнято справу до провадження судді Парненко В.С. та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Київським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
14.10.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що уповноваженим органом у сфері земельних відносин, який відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечує відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальні органи на відповідній території. Відповіді Департаменту, надані на запит позивача, є правомірними та відповідають чинному законодавству.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
17.09.2020 ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) із запитом щодо надання інформації про наявність земель державної або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність (згідно ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни мають право на безоплатне передання їм земельних ділянок, з фондів державної та комунальної власності) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (площею до 0,10 га) в м. Києві.
29.09.2020 листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №0570202/3-18108 позивачу було повідомлено, що інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах м. Києва знаходиться виключно у володінні Державного земельного кадастру. Оскільки Департамент не володіє запитуваною інформацією, звернення позивача направлено на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру за №П1-887/0-0.21-1326/69-20 від 08.10.2020 позивачу було повідомлено, що згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов?язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову. Вказано, що відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні. Роз'яснено про можливість ознайомлення з графічним представленням місця розташування земельних ділянок на офіційному сайті Держгеокадастру.
05.03.2021 позивачем повторно до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було подано запит на отримання публічної інформації щодо наявності земель державної або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути передані безоплатно у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських споруд і будівель у відповідності до Закону України «Про доступ до публічної інформації», Указу Президента України №547/2011 від 05.05.2011 року «Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації».
Листом Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №0570202/3-5561 від 15.03.2021 повідомлено позивача, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм. Запропоновано ознайомитись із графічними матеріалами затверджених детальних планів території в межах міста Києва на сайті МІАС ЗМД містобудівного кадастру Києва за посиланням: https://mkk.kga.gov.ua/map/.
Крім того, у листі зазначалось що, у зв?язку із набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України «Про державний земельний кадастр» Департаментом передано Державному агентству земельних ресурсів України в електронному вигляді у форматі обмінних файлів інформацію щодо земельних ділянок в межах міста Києва, зареєстрованих до 01.01.2013 в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди землі, а також інформацію про рішення Київської міської ради, які стали підставою для набуття юридичними та фізичними особами прав на земельні ділянки, та про документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками.
Враховуючи викладене, актуальні відомості про всі земельні ділянки, які були сформовані до моменту набрання чинності Законом та після 01.01.2013 року наразі знаходяться у володінні держателя Державного земельного кадастру - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Зазначено, що Департамент не володіє задокументованою та зафіксованою інформацією щодо наявності власність або користування і можуть бути використані для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у місті Києві.
Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 32 Конституції України встановлено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-ХІІ (в подальшому Закон № 2657-ХІІ) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI (в подальшому Закон № 2939-VІ).
Згідно із ст. 1 Закону № 2657-ХІІ, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VІ, право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону № 2939-VІ встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно із ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VІ, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 20 Закону № 2939-VІ).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 2939-VІ, клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 4 ст. 20 Закону № 2939-VІ).
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону № 2939-VІ, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно із ч. 3 ст. 19 Закону № 2939-VІ, запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 Закону № 2939-VІ, письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 2657-ХІІ, право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відповідно до ст. 20 Закону № 2657-XII за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Згідно з пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - 3К України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювались відповідними сільськими, селищними, міськими радами, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
При цьому, відповідно до положень Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» розмежування земель державної та комунальної власності полягало лише у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» було скасовано Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», внаслідок чого лише з 1 січня 2013 року вважаються розмежованими землі відповідно до положень статей 83 і 84 ЗК України.
Тобто до 1 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження усіма землями у місті Києві належало Київській міські раді.
Після завершення процедури розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності на території міста Києва є виключною компетенцією Київської міської ради. А право розпорядження та користування земельними ділянками державної власності, окрім винятків, встановлених законодавством, у відповідності до статті 15, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», що прямо кореспондується з пунктом «а» статті 17 3К України, належить виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Водночас, статтею 12 Земельного кодексу України не закріплені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин щодо ведення обліку земель, а лише закріплені повноваження розпорядженнями та контролем за їх використанням тощо.
Крім того, відповідно до Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 №144/144, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством забезпечує виконання повноважень Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері земельних відносин, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації), безпосередньо підпорядковується Київському міському голові, а з питань управління землями державної власності, розпорядження якими здійснює виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації).
Крім того, положенням не передбачено здійснення обліку земельних ділянок комунальної, а тим паче державної форми власності, які не надані у користування, що можуть бути використані перед забудову тощо.
Таким чином, до повноважень Київської міської державної адміністрації та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) не відноситься збирання, зберігання тощо інформації щодо обліку земель комунальної та державної форми власності, про які запитувала позивач у своїх запитах на доступ до публічної інформації.
До повноважень КМДА не відноситься розпорядження землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, про які запитувала позивач.
Відповідно до абзацу 1 частини п?ятої статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Аналогічна норма також міститься в статті 1 Закону України «Про оцінку земель».
Частиною другою статті 79-1 Земельного кодексу України, передбачено випадки, при яких здійснюється формування земельних ділянок, та відповідно до частини третьої цієї статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон) встановлено, що з 01.01.2013 даний Закон набирає чинності, крім окремих положень.
Статтею 1 Закону визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Крім цього, у зв?язку із набуттям чинності цього Закону та на виконання рішення Київської міської ради «Про передачу інформації про земельні ділянки в межах міста Києва» від 25.12.2012 №715/8999, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано Державному агентству земельних ресурсів України в електронному вигляді у форматі обмінних файлів інформацію щодо земельних ділянок в межах міста Києва, зареєстрованих до 01.01.2013 в книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землею та договорів оренди землі, а також інформацію про рішення Київської міської ради, які стали підставою для набуття юридичними та фізичними особами прав на земельні ділянки, та про документи, що посвідчують право власності чи користування земельними ділянками.
Разом з тим, підпунктом 2 пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначається, що до 01.01.2013 Кабінет Міністрів України мав забезпечити створення єдиної інформаційної системи Державного земельного кадастру, внесення до неї відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць, перенесення до неї записів про державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень (обтяжень) у їх використанні, зареєстрованих у Державному реєстрі земель.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (далі - Положення) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів.
Відповідно до пункту 7 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Так, згідно з підпунктами 26 та 29 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань здійснює ведення тa адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку, веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.
Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр організовує та здійснює веденням державного обліку і реєстрацією земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об?єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до підпункту 38 пункту 4 Положення Держгеокадастр здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено склад відомостей, що вносяться до Державного земельного кадастру щодо земель в межах територій адміністративно-територіальних одиниць, в тому числі і в межах міста Києва.
Згідно з частиною першою статті 203 Земельного кодексу України, облік кількості земель - відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами.
Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про Державний земельний кадастр» облік земель у Державному земельному кадастрі здійснюється за кількістю та якістю земель і земельних угідь, в тому числі і щодо власників і користувачів земельних ділянок.
Частина п?ята цієї статті передбачає, що відомості щодо кількості та якості земель узагальнюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тобто Держгеокадастром.
Повноваження Держгеокадастру щодо ведення обліку і реєстрації земель закріплені спеціальним законом України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі є, зокрема, ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.
У зв?язку з чим, інформація про сформовані земельні ділянки, їх власників або відсутність таких, а також про всі землі в межах міста Києва знаходиться виключно у володінні Держгеокадастру.
Отже, уповноваженим органом у сфері земельних відносин, який відповідно до статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечує відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальні органи на відповідній території.
Таким чином, відповіді Департаменту від 29.09.2020 №0570202/3-18108, від 15.03.2021 №0570202/3-5561, що надані позивачу на запити на отримання публічної інформації є правомірними та відповідають чинному законодавству України.
Враховуючи системний аналіз чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що у Державному земельному кадастрі містяться відомості про всі земельні ділянки, володільцем та адміністратором є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, в тому числі щодо тих, що запитувалися позивачем, а Департамент земельних ресурсів та Київська міська державна адміністрація та не є суб?єктами володіння такої інформації на момент звернення позивача із відповідними запитами.
Судом не встановлено порушень щодо надання позивачу інформації за її запитом від 05.03.2021, як наслідок, відсутні підстава для зобов'язання відповідача надавати достовірну інформацію про наявність земельних ділянок, оскільки вказане питання знаходиться поза межами його компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно з ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.