31 жовтня 2024 року № 320/271/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченка Миколи Павловича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченка Миколи Павловича (далі також - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними (протиправними) дії Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколи Павловича в межах виконавчих проваджень №64946723 та №64946825 щодо складання (прийняття) постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 24.03.2021 та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2021;
- визнати протиправними та скасувати постанови Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколи Павловича про стягнення з боржника основної винагороди від 24.03.2021 року у виконавчому провадженні №64946723 та постанову Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколи Павловича про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2021 у виконавчому провадженні №64946825;
- зобов'язати Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколи Павловича скасувати заходи вжиті в межах виконавчих проваджень №64946723 та №64946825.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Брагіну О.Є.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26 вересня 2023 року № 925/0/15-23, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 адміністративну справу №320/271/22 розподілено судді Колесніковій І.С.
Ухвалою від 25.03.2024 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов з огляду на невчинення відповідачем дій щодо виконання відповідного виконавчого документа.
За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву або іншого документу, зі змісту якого було б можливим встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2021 Старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу - ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколою Павловичем було відкрито виконавче провадження №64946723 щодо стягнення з позивача на користь Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) виконавчого збору в сумі 45 387, 61 гривень.
Також, 24.03.2021 Старшим державним виконавцем Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченко Миколою Павловичем було відкрито виконавче провадження № 64946825 щодо стягнення з позивача на користь Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління - юстиції (м. Київ) витрат виконавчого провадження у сумі 569 ,00 грн.
При цьому, вказані постанови ухвалено державним виконавцем після повернення за заявою стягувана про повернення виконавчого документу без виконання за виконавчим листом №372/5708/13-ц від 14.10.2014 виданого Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11204052000 у розмірі 50 768, 16 доларів США, що еквівалентно 405 789, 89 грн, заборгованість за кредитним договором №11204171000 у розмірі 44 645,25 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 441, 00 грн, ВП №57194232.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон).
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - де сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 3 статті 13 Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до частини 1 статті 18 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчою провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Згідно частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрат виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову гро стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Витрати, пов'язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв'язку)).
Суд звертає увагу на те, що позивачем не було надано жодних доводів щодо протиправності дій відповідача щодо винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 24.03.2021 у виконавчому провадженні №64946825, як і щодо протиправності самої вказаної постанови, а тому суд визнає безпідставними відповідні позовні вимоги.
Що стосується питання правомірності дій та рішень відповідача по стягненню з позивача виконавчого збору, суд зазначає таке.
Згідно вимог статті 27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Отже, сума виконавчого збору залежить не від фактично стягнутої суми у виконавчому провадженні, а від суми, що підлягатиме стягненню в майбутньому і розраховується у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
Таким чином, доводи позивача про те, що фактично відповідачем не вчинялись дії щодо виконання виконавчого документа суд оцінює критично, оскільки такі обставини, згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», не впливають на обов'язок державного виконавця вчинити дії щодо стягнення з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору, розрахованого згідно статті 27 Закону.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Враховуючи наведене, оскільки виконавчий збір у межах відповідного виконавчого провадження раніше стягнутий не був, та керуючись статтями 3, 27, 40 Закону відповідачем правомірно винесено постанову про стягнення виконавчого збору та, відповідно, правомірно вчинено в подальшому дії щодо відкриття виконавчого провадження по стягненню такого виконавчого збору, а тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог у цій їх частині.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення та дії відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Мариниченка Миколи Павловича (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Київська, будинок 5) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.