30 жовтня 2024 року № 320/17112/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд визнання протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 351918 від 18.04.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 відкрито провадження у справі, яке вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з огляду на відсутність для цього правових підстав.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Позивачем надано суду відповідь на відзив відповідача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2023 головними спеціалістами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Київській області, що є територіальним органом Державної служби України з безпеки на транспорті, проведено перевірку транспортного засобу «MERSEDES-BENZ» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 . Під час перевірки виявлено порушення статей 32, 39, 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час перевезення пасажирів за нерегулярним автобусним маршрутом «Київ - Біла Церква» на момент проведення перевірки транспортний засіб не внесено до єдиної інформаційної системи суб'єктів господарювання (водій відмовився надати для перевірки уповноваженим посадовим особам документи передбачені законодавством), відсутні документи визначені статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: у водія на момент проведення перевірки відсутній договір із замовником транспортних послуг, документ що засвідчує сплату транспортних послуг, копія договору обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
За результатами перевірки посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Київській області 01.03.2023 було складено акт № 346350 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому були зафіксовані виявлені порушення.
18.04.2023, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №351918 за наступні порушення: відсутність на момент проведення перевірки договору із замовником транспортних послуг, документ про оплату, копії договору страхування. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з підпунктами 2, 19 пункту 5 Положення, Уктрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та інші.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок №1567) рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пункту 4 Порядку № 422 водій транспортного засобу зобов'язаний надати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи. Перевірка одного транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години.
Пункт 2 Порядку № 1567 передбачає наступне: державному контролю на автомобільному транспорті підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
При цьому, згідно з статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
оснащення таксі справним таксометром;
відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, - зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Згідно зі статтею 39 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг,
документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Статтею 40 визначено основні права та обов'язки водія автобуса, таксі, легкового автомобіля на замовлення, легкового автомобіля при перевезенні пасажирів. Так, водій автобуса зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;
мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством;
дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;
здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці в разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;
вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;
зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.
Водію автобуса забороняється:
змінювати маршрут та розклад руху;
продавати пасажирам квитки під час керування автобусом.
Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила № 176) під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
У контексті доводів позовної заяви суд звертає на те, що під час проведення перевірки транспортного засобу позивача здійснювалась відеофіксація нагрудними камерами працівників Укртрансбезпеки, результати якої додано до матеріалів справи.
Так, долучені до справи відеоматеріали спростовують доводи позивача про те, що «перевезення пасажирів не здійснювалось, а автомобіль використовувався «по справах сім'ї».
Позивач зазначає, що на момент проведення перевірки в автомобілі нікого не було, автомобіль не був позначений табличкою з визначеним маршрутом та був припаркований біля краю проїжджої частини. Проте, зазначене не відповідає дійсності, оскільки під час проведення перевірки в салоні перебували пасажири, які надали усні пояснення, що вони є пасажирами, які прямують з м. Києва до м. Білої Церкви і не є родичами чи знайомими водія (як це стверджував водій).
Більше того, на відеозаписі зафіксовані усні свідчення пасажирів, що вони користуються послугами даного перевізника, здійснюють плату за проїзд у визначеному розмірі, а саме 130 грн.
Автомобільний перевізник, відповідно до визначень наведених у Законі України «Про автомобільний транспорт», - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Отже, відсутність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання на момент проведення перевірки не звільняє таких осіб від відповідальності, а частина 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачає застосування адміністративно-господарського штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників до яких, за визначенням статті 1 цього Закону, належить і позивач.
Таким чином, твердження позивача, викладені у позові щодо вищезазначених обставин, не відповідають дійсності, оскільки спростовані наявними у справі доказами.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктами 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.
Повідомленням № 14403/29/24-23 від 07.03.2023 (0308301774588) позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 18.04.2023.
Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на офіційному сайті «Укрпошта» повідомлення направлено на адресу позивача 17.03.2023, 18.03.2023 повідомлення надійшло до відділення зв'язку, та було отримано 21.03.2023.
Відповідно у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови з моменту скоєння правопорушення.
Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку про те, що доводи та твердження позивача не підтверджують факту порушення Укртрансбезпекою законодавства про автомобільний транспорт, а постанова № 351918 від 18.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а тому не підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.