30 жовтня 2024 року м. Київ № 320/9996/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління справами Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління справами Апарату Верховної Ради України (далі - відповідач 1), Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач 2), в якому просить суд (з урахуванням заяви від 26.03.2024):
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України створити нормативно-правовий документ, який буде врегульовувати питання реєстрації, та взагалі існування як такого кабінету на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ для доступу до "електронної форми" враховуючи вимоги абзаців 3 та 5 пункту 2 “Інструкції з діловодства», та вимоги абзацу 7 статті 5 закону України «Про звернення громадян»;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України усунути наявні перешкоди в "електронній формі" на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ у вигляді обов'язкової вимоги наявності номеру мобільного телефону, ця графа має бути взаємовиключною з графою електронної адреси, якщо заявник визначає як засіб зв'язку з ним електронну пошту то вимоги наявності номеру мобільного телефону не має бути;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України забезпечити визнання всіх форматів цифрових електронних підписів які можна створити на веб-сайті ЦЗО МЦТУ та усунути перешкоди технічного характеру в "електронній формі" на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ які унеможливлюють додання електронних документів у всіх визначених ЦЗО МЦТУ форматах;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України на час створення нормативно-правового акта з питань реєстрації та взагалі існування «електронного кабінету» який видається апаратом ВРУ як "електронна форма" на на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ, усунення незаконних додаткових перешкод технічного характеру які унеможливлюють реалізацію конституційного права на звернення вимогами обов'язкової наявності номеру мобільного телефону та неможливості надіслати електронні документи у всіх форматах визначених ЦЗО МЦТУ, - негайно визначити електронну адресу для прийняття електронних звернень громадян, яка передбачена абзацем 3 пункту 2 “Інструкції з діловодства», та розмістити інформацію про неї на офіційному веб-сайті ВРУ;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України надавати відповіді ОСОБА_1 в порядку визначеному законом України «Про звернення громадян» - в електронному вигляді на електрону адресу заявника, яка вказується при складанні звернення, згідно норми абзацу 7 статті5 Закону України «Про звернення громадян», або у паперовій формі на поштову адресу заявника, яка обов'язково зазначається при складанні звернення;
зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження по зверненням ОСОБА_1 зареєстрованим у секретаріаті Уповноваженого 20 грудня 2023р. за №Г-37408.3/23 та №Г-37424.3/23;
зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини поновити провадження по зверненню ОСОБА_1 зареєстрованому у секретаріаті Уповноваженого 2 жовтня 2023р. за №Г-29285.3/23;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України прийняти та зареєструвати і доставити до народного депутата ВРУ ОСОБА_2 електронні звернення ОСОБА_1 у вигляді електронних документів 2_okt_2023_ndp_pdg.zip.p7s та 19_dkbr_2023_vru_3.pdf , також прийняти та зареєструвати і доставити до голови Верховної Ради України моє звернення у вигляді електронного документу 19_dkbr_2023_prl_2.zip.p7s ;
зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження по зверненню 29_jnvr_2024_prl_3.zip.p7s зареєстрованому у секретаріаті Уповноваженого 30 січня 2024р. за №Г-3425.3/24;
зобов'язати Управління справами Апарату Верховної Ради України прийняти та зареєструвати і доставити до голови Верховної Ради України звернення у вигляді електронного документу 29_jnvr_2024_vru_3.zip.p7s;
визнати дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними у частині відмови в реалізації права викладеного у ст.18 закону України «Про звернення громадян», а саме: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження на підставі абзацу 13 ст.212-3 КУПАП, по факту порушення прав викладених у ст.18 Закону України «Про звернення громадян» зі сторони виконавців та відповідача по зверненню 29_jnvr_2024_prl_3.zip.p7s зареєстрованому у секретаріаті Уповноваженого 30 січня 2024р. за №Г-3425.3/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що було допущене грубе порушення мого конституційного права на звернення зі сторони відповідачів по його зверненню зареєстрованому у секретаріаті Уповноваженого 2 жовтня 2023 року за №Г-29285.3/23 яке полягало в надсиланні тільки одного з 26 файлів з електронного документу 2_окt_2023_ndр_рdg.ziр.р7s до народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 .. Такі дії службових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини унеможливили належний розгляд мого звернення зі сторони народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 . Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито провадження в адміністративній справі № 320/9996/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.
07 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 зазначає, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з огляду на відсутність порушеного права позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
09 травня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 у відзиві зазначає, що Управління справами є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, до відання якого входять питання фінансового, матеріально-технічного, соціально-побутового, господарсько-правового забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів України, Апарату не є суб'єктом владним повноважень і не може відповідати за цим позовом.
Правом надання відповіді на відзив згідно положень статті 163 КАС України позивач не скористався.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Втративши доступ до електронного кабінету громадянина на веб сайті Верховної Ради України, 2 жовтня 2023 року позивач відправив електронне звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо порушених його прав електронним листом у вигляді електронного документу 2_окt_2023_рrl.ziр.р7s і отримав підтвердження про одержання електронного листа у повному обсязі поштовим сервером технічний супровід якого здійснюється секретаріатом Уповноваженого ВРУ з прав людини на підставі статті 7 та пункту 4 статті 4 Закону України «Про використання доменних імен у спеціальному публічному домені gov.uа» і його звернення було зареєстроване у секретаріаті Уповноваженого 2 жовтня 2023 року за №Г-29285.3/23, та було відкрито провадження.
19 грудня 2023 року позивач отримав електронний лист який містив файл ОСОБА_1 . pdf який не містив цифрового електронного підпису, та не містив електронної печатки, а відтак не мав юридичної сили, і не був електронним документом згідно норм статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
У зв'язку із отриманою відповіддю позивач склав два електронних звернення до Уповноваженого ВРУ з прав людини у вигляди електронних документів які були зареєстровані у секретаріаті Уповноваженого 20 грудня 2023 року за №Г-37408.3/23 та №Г-37424.3/23 відповідно.
22 грудня 2023 року звернувся із запитом до Верховної Ради України з проханням надати копію в електронному вигляді того звернення, яке надійшло до ВРУ з секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини.
З отриманої позивачем відповіді, дізнався, що відправлено тільки один з 26 файлів, які містилися у його зверненні від 02 жовтня 2023 року до народного депутата ВРУ ОСОБА_2
29 грудня 2023 року позивачем направлено запит на отримання реєстраційної картки його звернення і 4 січня 2024 року отримав підтвердження, що дійсно, секретаріатом Уповноваженого було надіслано тільки один файл з 26, які містились у його зверненні до народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_2
Вважаючи, що було допущене грубе порушення конституційного права ОСОБА_1 на звернення зі сторони відповідачів з приводу звернення зареєстрованого у секретаріаті Уповноваженого 2 жовтня 2023 року за №Г-29285.3/23 яке полягало в надсиланні тільки одного з 26 файлів з електронного документу 2_окt_2023_ndр_рdg.ziр.р7s до народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 та такі дії службових осіб секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини унеможливили належний розгляд його звернення зі сторони народного депутата Верховної Ради України ОСОБА_2 , позивач звернувся до суду із цим позовом.
В подальшому, у заяві від 26.03.2024 позивач зазначає, Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини зі схожих мотивів відмовив листом № 10768.4/Г-3425.3/24/55 від 22.02.2024 у відкритті провадження по моєму зверненню № 04/29-1-24 від 29.01.2024р, щодо неможливості надіслати електронне звернення 29_jnvr_2024_vru_3.zip.p7s до Голови ВРУ.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Так відповідно до пункту 1 Положення Управління справами є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, до відання якого входять питання фінансового, матеріально-технічного, соціально-побутового, господарсько-правового забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів, народних депутатів України, Апарату.
Згідно з пунктом 6 Положення основними завданнями Управління справами є:забезпечення фінансування діяльності Верховної Ради України, її органів та Апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом Верховної Ради України;
розробка проекту кошторису Верховної Ради України;
управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної РадиУкраїни;
забезпечення належних соціально-побутових умов народним депутатам України та працівникам Апарату відповідно до законодавства;
матеріально-технічне забезпечення діяльності Верховної Ради України, її органів та Апарату;
здійснення господарського обслуговування діяльності Верховної Ради України, її органів та Апарату.
З огляду на що, Управління справами Апарату Верховної Ради України не є належним відповідачем у цій справі, оскільки до його компетенції не входять питання поставленні позивачем в позовній заяві.
Порядок заміни неналежної сторони в адміністративній справі регламентований статтею 48 КАС України.
Частинами третьою - шостою статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
Зміст наведених вище положень статті 48 КАС України свідчить на користь того, що питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача вирішується судом у разі, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження факту звернення позивача безпосередньо до Верховної Ради України із заявами щодо:
створення нормативно-правового документу, який буде врегульовувати питання реєстрації "Електронного кабінету громадянина" на офіційному веб-сайті ВРУ для доступу до "електронної форми" враховуючи вимоги абзаців 3 та 5 пункту 2 “Інструкції з діловодства», та вимоги абзацу 7 статті 5 закону України «Про звернення громадян»;
усунення перешкод в "електронній формі" на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ у вигляді обов'язкової вимоги наявності номеру мобільного телефону, ця графа має бути взаємовиключною з графою електронної адреси, якщо заявник визначає як засіб зв'язку з ним електронну пошту то вимоги наявності номеру мобільного телефону не має бути;
усунення перешкод технічного характеру в "електронній формі" на веб-порталі "Електронний кабінет громадянина" офіційного веб-сайту ВРУ які унеможливлюють додання електронних документів у всіх визначених ЦЗО МЦТУ форматах;
надавати відповіді ОСОБА_1 в порядку визначеному законом України «Про звернення громадян» - в електронному вигляді на електрону адресу заявника, яка вказується при складанні звернення, згідно норми абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян», або у паперовій формі на поштову адресу заявника, яка обов'язково зазначається при складанні звернення, що є предметом спору у цій справі. Також матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що Верховна Рада України відмовило позивачу з задоволенні вказаних вимог.
Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність між позивачем та Верховною Радою України будь-яких спірних правовідносин.
Натомість, доводи позовної заяви ґрунтуються, зокрема, на тому, що саме Управління справами Апарату Верховної Ради України і є органом, яке повинно здійснити вказані дії.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для заміни в цій судовій справі первісного відповідача Управління справами Апарату Верховної Ради України та Верховну Раду України.
Щодо позовних вимог звернених до відповідача 2 суд зазначає настпне.
У статті 101 Конституції України передбачено, що парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує за зверненнями громадян України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку надається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Звернення позивача від 02.10.2023 № 02/2-10-23, зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого 02.10.2023 за № Г-29285.3/23 (додаток 1), яким Позивач просив: «вжити всіх можливих заходів реагування у межах ваших повноважень відносно суб'єкта владних повноважень, який у своїй діяльності значно звузив моє право на звернення шляхом встановлення додаткових перешкод, а саме - при моєму виборі електронної поштової адреси для зв'язку зі мною від мене вимагається зі сторони ВРУ обов'язкове зазначення номеру мобільного телефону і через це я не можу реалізувати своє право на звернення, що чітко не відповідає вимогам абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та абзацу 5 пункту 2 «Інструкції з діловодства».
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Так, звернення позивача від 02 жовтня 2023 року № 02/2-10-23, зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого 02 жовтня 2023 року за № Г-29285.3/23, яким позивач просив: «вжити всіх можливих заходів реагування у межах ваших повноважень відносно суб'єкта владних повноважень, який у своїй діяльності значно звузив моє право на звернення шляхом встановлення додаткових перешкод, а саме - при моєму виборі електронної поштової адреси для зв'язку зі мною від мене вимагається зі сторони ВРУ обов'язкове зазначення номеру мобільного телефону і через це я не можу реалізувати своє право на звернення, що чітко не відповідає вимогам абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та абзацу 5 пункту 2 «Інструкції з діловодства».
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Спеціальних строків розгляду звернень до Уповноваженого, які б відрізнялись від визначених у Законі України «Про звернення громадян», положення статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не містять.
Уповноважений при розгляді звернення наділений окресленим у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» переліком повноважень, а саме: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людині громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення.
Одне з визначених у статті 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» рішень при розгляді звернення повинно бути прийнято Уповноваженим в межах строку, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
За результатами розгляду звернення позивача від 02.10.2023 № 02/2-10-23 (вхідний № Г-29285.3/23 від 02.10.2023) Секретаріатом Уповноваженого було прийнято рішення про відкриття провадження, що підтверджується Службовою запискою від 31.10.2023 № 45.4/21759-23.
Про прийняте рішення про відкриття провадження у справі щодо порушення прав і свобод людини і громадянина Секретаріат Уповноваженого повідомив позивача листом від 31.10.2023 № 59784.4/Г-29285.3/23/45.4.
Секретаріатом Уповноваженого надіслано відповідний лист до Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України від 12.12.2023 № 67741.4/Г-29285.3/23/45.4.
Листом від 26.12.2023 № 09/06-2023/283783 Управління з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України надало відповідь на зазначений вище лист Відповідача.
Листом від 19.01.2024 № 3610.4/Г-29285.3/23/45.4 позивачу було надано додаткову відповідь не за результатами розгляду звернення від 02.10.2023 № 02/2-10-23 (зареєстроване 02.10.2023 № Г-29285.3/23), а за результатами відкритого провадження про порушення прав і свобод людини і громадянина, строк проведення якого ані Законом України «Про звернення громадян», ані Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не визначено.
Зазначеним вище листом позивача повідомлено, що «додатково до раніше наданої інформації та за результатами розгляду Вашого звернення від 02.10.2023 до Уповноваженого), що зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого 02.10.2023 за вхідним № Г-29285.3/23, щодо ймовірного порушення народним депутатом України ОСОБА_2 вимог Закону України «Про звернення громадян» повідомляю.
У межах здійснення парламентського контролю та за результатами проведеної перевірки Управлінням з питань звернень громадян Апарату Верховної Ради України у листі від 26.12.2023 № 09/06-2023/283783 (що додається) повідомлено Секретаріат Уповноваженого про фактичні обставини справи, викладені Вами у зверненні від 02.10.2023 до Уповноваженого.
У листі, серед іншого, повідомлено, що основні вимоги до організації розгляду звернень громадян та громадських об'єднань, контролю за їх виконанням, аналітичної роботи, ведення діловодства за зверненнями у Верховній Раді України визначені Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України (далі - Положення), затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19, яке розроблене відповідно до Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктами 4-5 Положення основною формою діловодства у Верховній Раді України є електронна. Діловодство в електронній формі у Верховній Раді України здійснюється засобами єдиної автоматизованої системи роботи з документами у Верховній Раді України (далі - ЄАС) із застосуванням кваліфікованих електронних підписів, що забезпечує реєстрацію вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції, створення електронних документів, колективну роботу з проектами електронних документів, їх погодження (візування), застосування кваліфікованого електронного підпису, формування статистичних звітів, оперативний пошук документів та контроль строків їх виконання.
Відповідно до пункту 160 Положення звернення в електронній формі, надіслане на адресу Верховної Ради України, приймається централізовано структурним підрозділом з питань звернень громадян шляхом заповнення громадянином електронної форми на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» офіційного веб-сайту Верховної Ради України, а відповідно до пункту 166 Положення звернення, що надійшло до Верховної Ради України, централізовано реєструється структурним підрозділом з питань звернень громадян у день завершення його попереднього опрацювання в ЄАС та передається зазначеному в ньому адресату.
Іншого порядку приймання електронних звернень у Верховній Раді України не передбачено, а організація подання електронних звернень до Верховної Ради України шляхом заповнення електронної форми відповідає вимогам нормативно- правових актів.
Зокрема, Шостий апеляційний адміністративний суду своїй постанові від 13.05.2020 у справі № 1640/2407/18 зазначив, що «колегія суддів приходить до висновку, що організація подання електронних звернень до Верховної Ради України шляхом заповнення електронної форми на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» офіційного веб-сайту Верховної Ради України не суперечить вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян».
Таку ж позицію наведено і в Постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 640/17298/20.
Разом з тим, у листі зазначено, що для автентифікації вже зареєстрованого на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» облікового запису користувача необхідно ввести адресу електронної пошти та пароль.
У випадку, коли користувач втратив або забув пароль, при вході до облікового запису на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» необхідно натиснути посилання «Забули пароль», ввести адресу електронної пошти та виконати дії на екрані.
На вказану адресу електронної пошти надійде посилання для відновлення паролю. Відтак, для відновлення входу до облікового запису на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» вже зареєстрованого користувача необхідна лише адреса електронної пошти.
З огляду на викладене, повідомлено про відсутність підстав для застосування додаткових заходів реагування за Вашим зверненням від 02.10.2023, провадження за цим зверненням завершене».
Під час опрацювання звернення позивача від 02.10.2023 № 02/2-10-23 (зареєстроване 02.10.2023 № Г-29285.3/23) відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», надавши Позивачу обґрунтовану відповідь листом від 31.10.2023 № 59784.4/Г-29285.3/23/45.4.
Крім того, листом від 19.01.2024 № 3610.4/Г-29285.3/23/45.4 позивачу було надано додаткову відповідь за результатами відкритого провадження про порушення прав і свобод людини і громадянина.
До відповідача 2 надійшло звернення позивача від 19.12.2023 №05/19-12-23, зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого за вхідним № Г-37408.3/23 від 20.12.2023, яким позивач просив: «відкрити провадження по факту порушення мого конституційного права на звернення службовими особами апарату ВРУ. Вжити всіх можливих заходів реагування у межах ваших повноважень відносно суб'єкта владних повноважень який у своїй діяльності значно звузив моє право на звернення шляхом встановлення додаткових перешкод, а саме - при виборі електронної поштової адреси для зв'язку із ним від нього вимагається зі сторони ВРУ обов'язкове зазначення номеру мобільного телефону і через це він не можу реалізувати своє право на звернення, що чітко не відповідає вимогам абзацу 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян», та абзацу 5 пункту 2 «Інструкції з діловодства».
Також позивач надіслав аналогічне за змістом звернення від 19.12.2023 № 06/19-12-23, зареєстроване за вхідним № Г-37424.3/23 від 20.12.2023.
За результатами розгляду зазначених вище звернень позивача відповідач 2 листом від 10.01.2024 № 1780.4/Г-37408.3/23/45.4 повідомив позивача, що: «на Ваші повідомлення про адміністративне правопорушення від 19.12.2023 до Уповноваженого, що зареєстровані в Секретаріаті Уповноваженого 20.12.2023 за вхідними №№ Г-37424.3/23, Г-37420.3/23, Г-37408.3/23 щодо ймовірного порушення Верховною Радою України вимог Закону України «Про звернення громадян» повідомлено.
З метою реалізації Ваших прав, а саме: особисто викласти аргументи та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та інших прав, визначених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», запрошую Вас до Секретаріату Уповноваженого (адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ) 18.01.2024 об 09:00.
При собі необхідно мати паспорт або інший документ, який посвідчує Вашу особу».
Крім того, за результатами розгляду листа позивача від 19.12.2023 № 05/19-12-23 (вхідний № Г-37408.3/23 від 20.12.2023) відповідач 2 листом від 18.01.2024 № 3507.4/Г-37408.3/23/45.4 (додаток 11) надав позивачу остаточну відповідь: «додатково до раніше наданої інформації та за результатами розгляду Ваших звернень від 19.12.2023 до Уповноваженого, що зареєстровані в Секретаріаті Уповноваженого 20.12.2023 за вхідними №№Г-37424.3/23, Г-37420.3/23, Г-37408.3/23 щодо ймовірного порушення Верховною Радою України вимог Закону України «Про звернення громадян» повідомляємо.
У своїх зверненнях Ви, серед іншого, просили реалізувати Ваші права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».
З метою реалізації Ваших прав, визначених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», а саме: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та інших прав, листом Секретаріату Уповноваженого від 10.01.2023 № 1780.4/Г37408.3/23/45.4 Вам запропоновано реалізувати відповідні права, зокрема запрошено до громадської приймальні Секретаріату Уповноваженого (адреса: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ) 18.01.2024 об 09:00. Однак Ви не скористалися згаданим запрошенням.
Щодо стверджуваного порушення Верховною Радою України вимог Закону України «Про звернення громадян», яке полягає у відсутності можливості подати електронне звернення на визначену електронну адресу Верховної Ради України повідомляємо наступне.
На розгляді в Секретаріаті Уповноваженого перебуває Ваше звернення з аналогічного питання. У межах здійснення парламентського контролю та за результатами проведеної перевірки Апаратом Верховної Ради України поінформовано Секретаріат Уповноваженого, що основні вимоги до організації розгляду звернень громадян та громадських об'єднань, контролю за їх виконанням, аналітичної роботи, ведення діловодства за зверненнями у Верховній Раді України визначені Положенням про порядок роботи з документами у Верховній Раді України (далі - Положення), затвердженим розпорядженням Голови Верховної Ради України від 08.02.2021 № 19, яке розроблене відповідно до Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997№ 348, інших нормативно-правових актів.
Згідно з пунктами 4-5 Положення основною формою діловодства у Верховній Раді України є електронна. Діловодство в електронній формі у Верховній Раді України здійснюється засобами єдиної автоматизованої системи роботи з документами у Верховній Раді України (далі - ЄАС) із застосуванням кваліфікованих електронних підписів, що забезпечує реєстрацію вхідної, вихідної та внутрішньої кореспонденції, створення електронних документів, колективну роботу з проектами електронних документів, їх погодження (візування), застосування кваліфікованого електронного підпису, формування статистичних звітів, оперативний пошук документів та контроль строків їх виконання.
Відповідно до пункту 160 Положення звернення в електронній формі, надіслане на адресу Верховної Ради України, приймається централізовано структурним підрозділом з питань звернень громадян шляхом заповнення громадянином електронної форми на вебпорталі «Електронний кабінет громадянина» офіційного вебсайту Верховної Ради України, а відповідно до пункту 166 Положення звернення, що надійшло до Верховної Ради України, централізовано реєструється структурним підрозділом з питань звернень громадян у день завершення його попереднього опрацювання в ЄАС та передається зазначеному в ньому адресату.
Іншого порядку приймання електронних звернень у Верховній Раді України не передбачено, а організація подання електронних звернень до Верховної Ради України шляхом заповнення електронної форми відповідає вимогам нормативно- правових актів.
Про це свідчить і судова практика, зокрема, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй Постанові від 13.05.2020 у справі № 1640/2407/18 зазначив, що «колегія суддів приходить до висновку, що організація подання електронних звернень до Верховної Ради України шляхом заповнення електронної форми на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» офіційного веб-сайту Верховної Ради України не суперечить вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян». Таку ж позицію наведено і в Постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 640/17298/20.
Разом з тим, Апаратом Верховної Ради України поінформовано, що для автентифікації вже зареєстрованого на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» облікового запису користувача необхідно ввести адресу електронної пошти та пароль.
У випадку, коли користувач втратив або забув пароль, при вході до облікового запису на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» необхідно натиснути посилання «Забули пароль», ввести адресу електронної пошти та виконати дії на екрані.
На вказану адресу електронної пошти надійде посилання для відновлення паролю. Відтак, для відновлення входу до облікового запису на веб-порталі «Електронний кабінет громадянина» вже зареєстрованого користувача необхідна лише адреса електронної пошти.
Ураховуючи викладене, повідомляємо про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів реагування за Вашими трьома зверненнями від 19.12.2023».
Таким чином, під час опрацювання звернень позивача від 19.12.2023 № 05/19-12-23 (вхідний № Г-37408.3/23 від 20.12.2023) та від 19.12.2023 № 06/19-12-23 (вхідний № Г-37424.3/23 від 20.12.2023) відповідач 2 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян».
Крім того, Позивач також звернувся до Відповідача зі зверненням від 29.01.2024, зареєстроване в Секретаріаті Уповноваженого за № Г-3425.3/24 від 30.01.2024.
Зазначене вище звернення Позивача у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та листом від 22.02.2024 № 10768.4/Г-3425.3/24/55 (додаток 13) надано обґрунтовану відповідь.
Позивача повідомлено, що: «за результатами розгляду Вашого звернення № 04/29-1-24 від 29.01.2024, що надійшло 30.01.2024 за вхідним № Г-3425.3/24 до Секретаріату Уповноваженого щодо ймовірного неналежного реагування та розгляду Ваших попередніх звернень та незгоди з відповіддю, наданою за результатами їх розгляду представником Уповноваженого з інформаційних прав, а також стосовно стверджуваного обмеження права на звернення до Верховної Ради України та ймовірної дискримінації осіб, які не мають або не бажають надавати номер мобільного телефону для проходження аунтефікації користувача, повідомляю.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Межі повноважень і спосіб, у який має право діяти Уповноважений, визначено, зокрема Конституцією України та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі - Закон № 776), згідно з частиною другою статті 4 якого діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення порушених прав і свобод відповідно до законодавства.
Тому під час здійснення парламентського контролю Уповноважений не наділений правом перебирати на себе функції інших державних органів чи органів місцевого самоврядування, надавати їх працівникам будь-які накази, розпорядження, доручення чи вказівки та надавати оцінку законності й обґрунтованості прийнятих ними рішень.
У межах здійснення парламентського контролю та за результатами здійсненої перевірки Секретаріатом Уповноваженого проведено оцінку викладених Вами фактів та аргументів, а також отриманої щодо них інформації.
Листом представника Уповноваженого з інформаційних прав від 18.01.2024 № 3507.4/Г37408.3/23/45.4 Вам надано остаточну відповідь та відповідні роз'яснення з порушених питань на Ваші звернення від 19.12.2023 (вхідні №№ Г-37424.3/23, Г-37420.3/23, Г-37408.3/23 від 20.12.2023) щодо ймовірного порушення Верховною Радою України (далі - ВРУ) вимог Закону України «Про звернення громадян».
Вкотре роз'яснюю, що розгляд звернень громадян працівниками Секретаріату Уповноваженого полягає, зокрема у встановленні факту порушення прав і свобод людини і громадянина чи його відсутності; поновленні права за можливості його поновити; вирішенні питання необхідності притягнення осіб до відповідальності; наданні роз'яснень.
Проте наданні роз'яснення Вами не взято до уваги. Зауважую, що стійкість правової системи, зокрема ґрунтується на однаковому тлумаченні та розумінні норм законодавства усіма суб'єктами правовідносин. Тому з метою забезпечення такої стійкості однією з функцій Уповноваженого визначено сприяння правовій інформованості населення, що також реалізується шляхом надання роз'яснень у листах Секретаріату Уповноваженого, представників Уповноваженого та Уповноваженого за результатами розгляду звернень громадян.
У зверненні № 04/29-1-24 від 29.01.2024 (вхідний № Г-3425.3/24 від 30.01.2024) Ви стверджуєте, що зазнали неправомірного обмеження/порушення права на звернення під час подання електронного звернення до ВРУ у зв'язку із тим, що для реєстрації/створення електронного кабінету громадянина на сайті ВРУ при створенні облікового запису користувача обов'язковим є зазначення номера мобільного телефону.
На Вашу думку це є проявом дискримінації Вас та інших громадян, які не мають мобільного телефону або не бажають надавати номер мобільного телефону.
У національному законодавстві організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації визначені у Законі України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (далі - Закон № 5207).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону № 5207 дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Невід 'ємними умовами для кваліфікації юридичної ситуації як дискримінаційної є: наявність обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами; наявність певної персональної ознаки (ознак), за якою (якими) відбувається розрізнення у ставленні; відсутність правомірної, об'єктивно обґрунтованої мети, у зв'язку з якою відбувається розрізнення, та непропорційність між метою і способами її досягнення. Зазначені умови є взаємопов'язаними та не виключають одна одну.
У рішеннях Європейського суду з прав людини, практика якого є джерелом права в Україні відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «Карсон та інші проти Сполученого Королівства», «Кьєльдсен, Буск Мадсен і Педерсен проти Данії»).
Для визначення захищених ознак, за якими забороняється дискримінація, можна користуватися загальним правилом, сформульованим на підставі практики Європейського суду з прав людини: ознаки повинні відображати певну «персональну» характеристику (статус), за якою можна відрізнити осіб або групи осіб, та бути достатньо подібними до ознак, які зазначені у відповідних нормах антидискримінаційного законодавства (в національному контексті це стаття 24 Конституції України та стаття 1 Закону № 5207), зокрема бути невід'ємними, вродженими, незалежними від особи та майже або повністю незмінними або стосуватися визначального для особистої або групової ідентичності вибору.
Слід зауважити, що досліджуючи питання наявності ознак будь-якої дискримінації з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо вжиття заходів реагування Уповноваженого в контексті захисту від дискримінації, першочергово необхідно брати до уваги підтвердження факту обмеження/порушення права, зокрема права на звернення.
У цьому контексті звертаю увагу, що реалізація гарантованого та закріпленого у статті 40 Конституції України права направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, зокрема до ВРУ, забезпечено рівнозначними альтернативними шляхами (пункти 159, 160 розпорядження Голови ВРУ «Про деякі питання забезпечення документообігу у Верховній Раді України в електронній та паперовій формах» від 08.02.2021 № 19 (із змінами).
Ураховуючи все зазначене вище, не встановлено обґрунтованих підстав стверджувати про наявність ознак дискримінації під час реалізації громадянами права на звернення, зокрема до ВРУ.
Оскільки, як убачається з Ваших чисельних звернень, Ви вважаєте, що Вашому праву бути присутнім при розгляді звернення кореспондує обов'язок Секретаріату Уповноваженого запрошувати Вас на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу, зауважую.
Обов'язок запрошувати громадянина на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу має місце виключно у разі проведення такого засідання. Питання проведення засідання є виключно дискреційним повноваженням органу, який розглядає заяву чи скаргу громадянина.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування зазначеного вище положення Закону України «Про звернення громадян» міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.09.2018 у справі № 826/20839/15 (адміністративне провадження № К/9901/8844/18) та полягає у тому, що у разі відсутності засідання з розгляду звернення громадянин не запрошується для вирішення звернення по суті.
Оскільки неперевірені відомості у Вашому зверненні відсутні, додаткових дій воно не потребує, рекомендую користуватися наданою попередньо інформацією.
Таким чином, з урахуванням викладеного вище наголошую, що Ваші звернення розглянуто відповідно до законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Про звернення громадян», надані Вам відповіді є обґрунтованими, їх було надано з урахуванням компетенції та меж повноважень, підстави для вжиття додаткових заходів реагування Уповноваженого відсутні.
Додатково також інформую, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті».
Ураховуючи викладене, під час опрацювання всіх звернень Позивача Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян», надавши Позивачу обґрунтовану відповіді в межах строків їх надання.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Відтак необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, дії/бездіяльності, крім їх невідповідності вимогам чинного законодавства, є з огляду на наведені положення статті 5 КАС України порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у справі.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому самому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (неюридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Тобто обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність Позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів саме цим Відповідачем, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Позивачем не надано доказів реального порушення своїх прав та інтересів, а лише висловлено особисту незгоду зі змістом відповідей, викладених у листах Відповідача від 19.01.2024 № 3610.4/Г-29285.3/23/45.4, від 10.01.2024 № 1780.4/Г-37408.3/23/45.4, від 18.01.2024 № 3507.4/Г- 37408.3/23/45.4, від 22.02.2024 № 10768.4/Г-3425.3/24/55.
Незгода з позицією, викладеною у відповіді на звернення Позивача, не може свідчити про порушення вимог Закону України «Про звернення громадян».
Зазначене кореспондується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.09.2019 № 814/2467/17, в яких суд зазначив, що: «Той факт, що зміст роз'яснень, на думку Позивача, не забезпечив поновлення порушених, на його думку, прав, не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, допущену ним під час розгляду звернення».
За відсутності реальних порушених прав та інтересів в суду немає необхідності здійснення відновлення порушених прав та інтересів особи, яка звертається з відповідним позовом до суду, оскільки звернення позивача відповідачем 2 розглянуто відповідно до вимог законів України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про звернення громадян».
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу його право на звернення до суду із позовом до належного відповідача та клопотанням про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивача ухвалою суду від 21 березня 2024 року звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Завершення провадження за зверненням Позивача від 02.10.2023 № Г-29285.3/23 підтверджується службовою запискою від 19.01.2024 № 45.4/1113-24
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.