29 жовтня 2024 року м.Київ № 320/42304/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1990 по 31.12.1997; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1982 по 05.02.1987 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1У, починаючи з 16.11.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1990 по 31.12.1997; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1982 по 05.02.1987 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 16.11.2021.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві за призначення пенсії за віком. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.02.2022 року їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не врахував до страхового стажу всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983, з 15.05.1990 по 31.12.1997, оскільки наявне виправлення року в даті на прийняття на роботу, запис завірено печаткою УРСР, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58 до надання уточнюючих довідок. Також не враховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до трьох років, оскільки в свідоцтві про народження немає відмітки про отримання паспорта дитиною до надання паспорта дитини або інформації про здійснення догляду і не враховано період навчання в Київському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.09.1979 по 05.02.1987, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перебільшує нормативний термін навчання за денною формою, до надання уточнюючої довідки з навчального закладу. Позивачка не погоджується з такими діями відповідача та стверджує, що періоди її роботи, навчання, перебування у відпустці підтверджені записами у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність про стаж; час догляду за малолітніми дітьми підтверджується свідоцтвами про народження, а період навчання у навчальному закладі відповідним дипломом. З наведених підстав позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 24.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.04.2024 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Від відповідача, Головне управління ПФУ в м.Києві, до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком установлено, що позивачка має недостатній страховий стаж для призначення пенсії за віком. Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж становить 15 років 7 місяців 2 дні. За наданими документами не зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983, з 15.05.1990 по 31.12.1997, оскільки наявне виправлення року в даті на прийняття на роботу, запис завірено печаткою УРСР, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населень від 29.07.1993 №58 до надання уточнюючих довідок. Також не враховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до трьох років, оскільки в свідоцтві про народження немає відмітки про отримання паспорта дитиною до надання паспорта дитини або інформації про здійснення догляду. Також не враховано період навчання в Київському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.09.1979 по 05.02.1987, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перебільшує нормативний термії навчання за денною формою, до надання уточнюючої довідки з навчального закладу. Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірним Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.
Трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 містить відомості про такі періоди роботи:
- з 21.07.1983 по 25.08.1983 - позивач працювала на посаді лаборанта по 3 розряду в центральній заводській лабораторії (наказ про прийняття №106 від 21.07.1083 та наказ про звільнення №122 від 23.08.1983);
- з 01.09.1982 по 28.02.1987 - позивач навчалась на денній формі у Київському ордені Леніна політехнічному інституті (наказ про прийняття №579с від 11.09.1982 та наказ про звільнення №155/с від 28.02.1987);
- з 22.04.1987 по 23.09.1987 позивач працювала в лабораторії контролером стіновий і в'язких матеріалів по 3 розряду (наказ про прийняття №43 від 22.04.1987 та наказ про звільнення №103 від 23.09.1987);
- з 15.10.1987 по 30.04.1990 - позивач працювала в Ірпінському комбінаті «Перемога» (наказ про прийняття №669/к від 15.10.1987 та наказ про звільнення №342/к від 03.05.1990);
- з 15.05.1990 по 31.12.1997 - позивач працювала інспектором з підбору і підготовки кадрів в науково-виробничий кооператив «Універсал» (наказ про прийняття №11-к від 15.05.1990 та наказ про звільнення №27-к від 31.12.1997);
- з 12.11.2007 по 03.12.2007 - позивач працювала інженером І категорії відділу №22 (наказ №139-к від 12.11.2007 та наказ про звільнення №144-к від 03.12.2007);
- з 01.09.2008 по 10.07.2013 - працювала у Київському міському центрі зайнятості (наказ про прийняття №156-к від 01.09.2008 та наказ про звільнення №108-к від 05.07.2013);
- з 15.07.2013 по 22.12.2016 - працювала у ПАТ «Акціонерне товариство «ЕКСПРЕС- БАНК» (наказ про прийняття №390/1-к від 15.07.2013 та наказ про звільнення №1121-к від 21.12.2016);
- з 27.02.2017 по 20.03.2018 - працювала у ПП «ТоросГруп» (наказ про прийняття №06- к від 24.02.2017 та наказ про звільнення №06 від 16.03.2018);
- з 10.06.2019 по 20.12.2019 - працювала у ТОВ «Гюнсел» (наказ про прийняття №153- к/тр від 07.06.2019 та наказ про звільнення №682к/тр від 20.12.2019);
- з 03.02.2020 по 26.01.2022 (день подання заяви на призначення пенсії) прийнята на роботу до ТОВ «Поліфілм-Україна» (наказ про прийняття №02 від 31.01.2020).
З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2022 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До своєї заяви позивачка додала наступні копії: паспорту та ідентифікаційного коду, свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини, трудової книжки; диплому.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке уповноважене розглянути подану позивачем заяву від 26.01.2022.
На підстави заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області 02.02.2022 винесено рішення про відмову у призначенні пенсії.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність необхідного страхового стажу 28 років, страховий стаж позивачки становить 15 років 7 місяців 2 дні. За наданими документами не зараховано всі періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.07.1983, з 15.05.1990 по 31.12.1997, оскільки наявне виправлення року в даті на прийняття на роботу, запис завірено печаткою УРСР, що порушує Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці від 20.06.1974 №162 та спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58 до надання уточнюючих довідок. Також не враховано період догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до трьох років, оскільки в свідоцтві про народження немає відмітки про отримання паспорта дитиною до надання паспорта дитини або інформації про здійснення догляду. Не враховано період навчання в Київському ордена Леніна політехнічному інституті з 01.09.1979 по 05.02.1987, згідно диплому НОМЕР_2 , оскільки період навчання перебільшує нормативний термін навчання за денною формою, до надання уточнюючої довідки з навчального закладу.
Не погоджуючись із діями відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;
55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;
56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;
56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;
57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;
57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;
58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;
58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;
59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;
59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;
60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки аби відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Постановою Держкомтруда СРСР 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції №58.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Отже, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Судом встановлено, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 02.02.2022 прийняте у зв'язку з наявністю виправлення року в даті на прийняття на роботу від 15.05.1990 та запис завірено печаткою УРСР.
Таким чином, позивачка, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Натомість, відповідачі не врахували, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Тобто, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області протиправно не зарахував період роботи позивачки з 15.05.1990 по 31.12.1997 до її страхового стажу.
Щодо відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до 3-х річного віку, суд зазначає таке.
Відповідно до 4.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст.181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Відтак, що вказана норма не передбачає наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи, а тому таке твердження відповідача є необґрунтованим та безпідставним.
Таким чином, надаючи відповідачу трудову книжку та свідоцтво про народження дитини від 18.01.1991 серії НОМЕР_4 , позивачка надала всі необхідні документи, передбачені Пунктом 11 Порядку №637, для зарахування означеного періоду догляду за дитиною до її загального страхового стажу.
При цьому, отримання інших відомостей та інформації такий Порядок покладає на орган Пенсійного фонду. Адже доступ до інформація із системи персоніфікованого обліку наявний у Пенсійного фонду України, а відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримуються в порядку взаємного обміну інформацією саме органом Пенсійного фонду з таким реєстром.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні періоду догляду за дитиною до 3-х річного віку є протиправною.
Щодо відмови відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання, суд зазначає таке.
Трудова книжка позивачки серії НОМЕР_5 містить відомості, що ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_2 ) з 01.09.1982 зарахована студенткою другого курсу хіміко-технологічного факультету денної форми навчання (наказ №579с від 11.09.1982).
28.02.1987 позивачку відраховано у зв'язку з закінченням навчання в інституті (наказ №155с від 28.02.1987).
Відповідно до диплому серії НОМЕР_2 позивачка 01.09.1979 вступила до Київського ордену Леніна політехнічного інституту та закінчила його в 1987 році.
Відтак, на підставі вказаних документів вбачається, що позивачка з 01.09.1982 по 28.02.1987 перебувала на денній формі навчання.
Проте, відповідач відмовляє позивачу у зарахуванні періодів навчання, оскільки період, зазначений у дипломі, потребує уточнення.
За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-1V періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд наголошує, що відповідно до Порядку № 637 основним документом, що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до п. 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про навчання на денній формі навчання у період з 01.09.1982 по 28.02.1987 у Київському ордені Леніна політехнічному інституті, а саме в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивачки містить всі необхідні записи про навчання та про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження періоду навчання позивача.
Як встановив суд, позивачка відповідала вимогам законодавства, дотримання яких надає їй право на призначення пенсії за віком згідно з Законом №1058-ІV, станом на час звернення до пенсійного органу.
При цьому порушене право позивачки полягає у прийнятті суб'єктом владних повноважень рішень про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав.
Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.02.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача зарахувати до її страхового стажу період роботи з 15.05.1990 по 31.12.1997; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1982 по 05.02.1987 та призначити пенсію за віком з 16.11.2021, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно із ч. 1 с. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє стверджувати, що звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно із п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів, серед іншого, щодо: здійснення контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, «призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій», щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.
Згідно пункту 7 Положення №280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Відповідно до пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2, Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Підпунктом 7 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, серед іншого, визначено, що Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області та Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві є територіальними органами Пенсійного фонду України, що призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Пенсійний фонд України безпосередньо не наділений повноваженнями щодо «призначення (перерахунку) і виплати пенсій», а в силу положень пункту 7 Положення №280 здійснює такі повноваження виключно через утворені в установленому порядку «територіальні органи».
Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Постанова №22-1) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до «територіального органу» Пенсійного фонду України (далі - «орган, що призначає пенсію») через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - «сервісний центр»).
Відповідно до пункту 4.1. розділу ІV Порядку 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень «органу, що призначає (перераховує) пенсію».
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником «органу, що призначає (перераховує) пенсію» (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів «органом, що призначає пенсію», приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7. розділу ІV Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів саме «органом, що призначає (перераховує) пенсію».
Виключно «орган, що призначає (перераховує) пенсію», не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Копією заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 26.01.2022 підтверджується, що позивачка за призначенням пенсії звернулась саме до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Як вже зазначалося, пункт 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 визначає, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ «органу, що призначає (перераховує) пенсію», який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Заяву про призначення пенсії позивачка подала за місцем проживання та перебування на обліку, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Подані заяви відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядались Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії від 02.02.2022.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головними управліннями Пенсійного фонду України в Луганській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві.
Разом з цим, ст.58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав на пенсійне забезпечення, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 15.05.1990 по 31.12.1997; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , період навчання з 01.09.1982 по 05.02.1987 та повторно розглянути заяву позивачки від 26.01.2022 про призначення пенсії за віком, за наслідком якого прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
У силу частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, протиправним рішенням якого безпосередньо порушено права позивача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.02.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Луганській області (код ЄДРПОУ - 21782461, вул.Шевченка, 9, м.Сєвєродонецьк, 93404) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період роботи з 15.05.1990 по 31.12.1997; період догляду за дитиною до 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; період навчання з 01.09.1982 по 05.02.1987 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.01.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, починаючи з 16.11.2021, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ - 21782461, вул.Шевченка, 9, м.Сєвєродонецьк, 93404) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.