91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
11.11.10 Справа № 19/262пд.
Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кремінна Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Луганського обласного управління „Державного ощадного банку України”, м. Луганськ
про визнання договору недійсним
в присутності представників сторін:
від позивача -ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.08.2010;
від відповідача -Білан С.О., довіреність № 1474 від 05.07.2010.
Обставини справи: заявлено вимогу про визнання недійсним договору іпотеки нерухомого майна від 25.07.2007.
У судовому засіданні 06.10.2010 згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.
Відповідач відзивом №09-09/268 від 29.09.2010 вимоги позову відхилив з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
23.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” та приватним підприємством „Согдіана-буд” був укладений договір №1 відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, а позичальник зобов'язався належним чином використовувати грошові кошти, повернути кошти в передбачені договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом.
Пунктом 3.1 вказаного договору сторони передбачили, що виконання позичальником зобов'язань забезпечується іпотекою належних йому нежитлових будівель.
25.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” (відповідач, іпотекодержатель) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач, іпотекодавець) був укладений договір іпотеки нерухомого майна, згідно з яким позивач, як майновий поручитель приватного підприємства „Согдіана-буд” з метою забезпечення виконання зобов'язань боржником за кредитним договором №1, надав за згодою своєї дружини в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (п.1.1 договору).
Відповідно до п.1.2 договору іпотеки нерухоме майно складається з: нежитлової будівлі, Елінг „Сосновий бір”, загальною площею 564,3 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Право власності іпотекодавця на вказане майно підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 05.10.2006 виконавчим комітетом Кремінської міської ради на підставі рішення виконавчого комітету Кремінської міської ради (п.1.3 договору).
Позивач в обгрунтування вимог позову посилається на те, що у предметі договору іпотеки від 25.07.2007 нерухомого майна зазначено у п.1.1 іпотекодавець -майновий поручитель боржника, тобто до укладення вищевказаного договору іпотеки нерухомого майна, необхідно було укласти договір поруки, однак цей договір сторонами укладено не було.
Таким чином, на думку позивача, враховуючи вимоги ст.ст.206, 208, 547, 576, 583 Цивільного кодексу України, на момент укладення договору іпотеки нерухомого майна від 25.07.2007 слід було укласти договір майнової поруки з третьою особою.
Згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а згідно ч.3 цієї статті волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Підстави недійсності правочину передбачені ст.215 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої однією з підстав недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст.1 Закону України „Про іпотеку” іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Боржник це іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону України „Про іпотеку” іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст.18 Закону України „Про іпотеку” передбачено, що Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1)для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України „Про іпотеку” у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Іпотечний договір є забезпеченням виконання зобов'язань як за кредитним, так і за іпотечним договорами.
Відповідно до ст.575 Цивільного кодексу України іпотека є одним із видів забезпечення зобов'язання і банк вправі самостійно вибрати один із видів забезпечення. В даному випадку виконання зобов'язань забезпечено іпотекою.
Проаналізувавши умови іпотечного договору від 25.07.2007, який укладений між Відкритим акціонерним товариством „Державний ощадний банк України” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що він відповідає вимогам Закону України „Про іпотеку” та вимогам Цивільного кодексу України.
Доводи позивача щодо необхідності укладення договору поруки нормативно не обґрунтовані, а враховуючи вищенаведені приписи законодавства суд дійшов висновку, що укладення договору поруки не є обов'язковим при укладенні договору іпотеки.
Крім того, рішенням господарського суду Луганської області по справі №23/28пд від 21.05.2010 був встановлений факт укладення договору іпотеки від 25.07.2007.
Згідно ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Позивач не довів суду належними та допустимими доказами ті обставини, якими він обґрунтовував свої вимоги, у зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.11.2010 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 16.11.2010.
Суддя Т.В.Косенко