Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/496/24 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
30.10.2024 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нова Прага, Олександрійського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньо-спеціальною освітою, пенсіонера, неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
відмовлено в застосовані запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України
інші учасники судового розгляду:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
підозрюваний ОСОБА_6
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, мотивуючи тим, що ухвала суду є необґрунтованою та немотивованою. Так, слідчий суддя обираючи запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, в повній мірі не врахував те, що останній підозрюється у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Крім того, слідчим суддею не дано належної оцінки ризикам неналежного виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов'язків визначених кримінальним процесуальним законодавством, зазначених у клопотанні слідчого, а саме п. п. 1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України. Так, на теперішній час потерпілий перебуває на лікуванні внаслідок отриманого тілесного ушкодження в медичному закладі, а підозрюваний ОСОБА_6 перебуваючи на більш м'якому запобіжному заході ніж тримання під вартою, як безпосередньо сам, так і через своїх родичів та близьких, може впливати на потерпілого з метою зміни ним показів або спотворення інших доказів у справі. Крім того, підозрюваному ОСОБА_6 відомий свідок у справі ОСОБА_9 , за місцем проживання якого сталася подія кримінального правопорушення і який являється очевидцем події та відповідно на якого, підозрюваним також може вчинятися тиск з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Також судом не спростовано те, що ОСОБА_6 усвідомлюючи суворість міри покарання, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі Олександрійського району або Кіровоградської області.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 3 вересня 2024 року близько 17 години 30 хвилини, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , прибув до домоволодіння по АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_9 . Прибувши за вказаною адресою, ОСОБА_6 завчасно знав, про те, що в даному домоволодінні тимчасово мешкає ОСОБА_10 , з яким у останнього тривалий час були неприязні відносини на побутовому ґрунті. На основі неприязних відносин, які склалися попередньо, підозрюваний зайшовши до двору, де стояв ОСОБА_10 , відразу почав сварку, в ході якої взяв до рук дошку, яка перебувала біля будинку та наніс один цілеспрямований удар в область голови зліва, після чого викинув дошку на підлогу. В подальшому, реалізуючи свій злочинний протиправний умисел, ОСОБА_6 , обравши знаряддям спричинення тілесного ушкодження кухонний ніж, що має ознаки колючо - ріжучого предмета, взяв зі столу коридору та тримаючи його у правій руці, наніс ножем один цілеспрямований удар в область черевної порожнини, чим спричинив ОСОБА_10 тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення передньої черевної стінки, поранення передньої стінки шлунку, гемоперитоніум, евентерація тонкого кишківника, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Після того, ОСОБА_6 викинув ніж на землю та зник з місця скоєння злочину.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_6 кваліфіковані як нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, про що 14.09.2024 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2024 року клопотання старшого слідчого СВ Олександрійського РУП ГУНП в Кіровоградській області про застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12024121060001540задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Підозрюваний в судовому засідання зазначив, що не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також впливати на потерпілого з метою уникнення покарання. При цьому суд встановив, що підозрюваний мешкає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має стійкі соціальні зв'язки, не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також впливати на потерпілого з метою уникнення покарання.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_8 , які просили ухвалу суду залишити без зміни, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч.1 ст.178 КПК України.
Згідно із ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , слідчий суддя вважав, що слідчим та прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і вважав недоведеним прокурором щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею, на думку колегії суддів, було обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, на час розгляду відповідного клопотання, враховуючи серйозність пред'явленої підозри за ч.1 ст.121 КК України, суворість передбаченого покарання, яке може загрожувати ОСОБА_6 , в разі визнання його винним.
За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчим суддею були враховані усі обставини з якими закон пов'язує обрання запобіжного заходу, а тому вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою та законною.
Вирішуючи питання про достатність чи недостатність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту апеляційний суд також враховує те, що на час розгляду апеляційної скарги прокурора, перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_6 умови його не порушував, що додатково дає підстави для висновку, що обраний останньому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти наведеним у клопотанні ризикам.
Орган досудового розслідування не позбавлений права, в разі недотримання ОСОБА_6 умов домашнього арешту звернутися до слідчого судді з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 не забезпечить його належну процесуальну поведінку, оскільки існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає необґрунтованими. Прокурором не доведено виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Також, слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з визначенням цілодобового знаходження за місцем проживання було враховано серйозність підозри.
На переконання колегії суддів, у клопотанні слідчого не зазначено та прокурором не доведено недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та вважає, що висновок слідчого судді щодо можливості обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є обґрунтованим та законним.
Вирішувати питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виходячи лише з санкції статті за якою підозрюється ОСОБА_6 неприпустимо.
Суд апеляційної інстанції вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_6 , який раніше не судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, має міцні соціальні зв'язки, пенсіонер, має постійне місце проживання, і обраний слідчим суддею запобіжний захід зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу, дані про особу ОСОБА_6 не надають обґрунтованих підстав для застосування щодо останнього найсуворішого запобіжного заходу.
Більш того, апеляційний судом враховано і те, що ОСОБА_6 , згідно з виписки із медичної карти стаціонарного хворого №11003, перебував на стаціонарі з діагнозом корановірсна хвороба та пневмонія з 02.10.2024 по 10.10.2024 , був виписаний із стаціонару на амбулаторне лікування та продовжує лікування.
Також згідно матеріалів клопотання вбачається, що останній знаходиться на обліку в КП «ЦПМСД в м. Олександрія» з приводу цукрового діабету ІІ типу, інсулінозалежний, ГХ ІІ ст., 2 ст., риз.3, згідно довідки КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Олександрія» від 16.09.2024.
За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчим суддею були враховані усі обставини з якими закон пов'язує обрання запобіжного заходу, в тому числі і ті на які посилається сторона обвинувачення, а тому вважає, що ухвала слідчого судді є обґрунтованою та законною.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокуроразалишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2024 року щодо підозрюваного ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: